Старицький Мирослав Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Старицький Мирослав)
Перейти до: навігація, пошук
Мирослав Старицький
Мирослав Старицький.jpg
Основна інформація
Дата народження 13 червня 1909(1909-06-13)
Місце народження Скала-над-Збручем, Борщівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Дата смерті 17 лютого 1969(1969-02-17)
Місце смерті Париж, Франція Франція
Національність українець
Професія співак

Миросла́в Стари́цький (відомий також як Мирослав Григорович Скала-Старицький; псевдонім Міро Скаля) (нар. 13 червня 1909 р., м-ко Скала-Подільська, нині — Борщівського району Тернопільської області — пом. 17 лютого 1969, м-ко Епіне, передмістя Парижа, Франція) — оперний і камерний співак (тенор), педагог, громадський діяч. Син Григорія Старицького, чоловік Євгенії Ласовської.

Відзнаки[ред.ред. код]

  • Срібна медаль м. Парижа за особливі досягнення у мистецтві (1950),
  • Золотий ключ м. Детройт (США) за видатні мистецькі заслуги (1959).

Життєпис[ред.ред. код]

Навчався в гімназіях у містах Станіслав (нині Івано-Франківськ) та Львів. Закінчив Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка (1939) та Українську державну консерваторію (1941) у Львові (нині інститут та консерваторія — Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка) і Музичну академію у Відні (1942).

Працював солістом в українських пересувному театрі імені Івана Тобілевича, трупі Йосипа Стадника, хорі «Думка» (1928-1937); 1939-1941 — соліст Львівського радіо.

Перші ролі виконав у Львівському оперному театрі. Співав 7-а мовами: українською, польською, російською, німецькою, англійською, італійською, французькою на сценах провідних театрів Європи й Америки, зокрема у містах Львів (1941-1942), Кайзерслаутерн (1943-1944, Німеччина), Відень («Folksoper», 1945-1947, Австрія), Мадрид (1948), Барселона («Gran teatro del Liceo», 1948-1949, обидва — Іспанія), Париж («Opеra Comique», 1949), Лілль (1949), Бордо, (1949, 1950, усі — Франція), Цюрих (1950, Швейцарія), Брюссель («Theatre Royal de La Monnaie», 1953-1963, нині Бельгія), Сан-Франциско (1959, США).

1940-1960 — виступав із сольними концертами у містах Берлін, Мюнхен (обидва — Німеччина), Прага (Чехія), Відень, Зальцбурґ, Інсбрук (Австрія), Париж, Нью-Йорк, Детройт, Клівленд, Філадельфія, Чикаго (всі — США), Ванкувер, Вінніпег, Едмонтон, Монреаль, Оттава, Торонто (всі — Канада), Единбург, Лестер, Лондон, Манчестер, Ноттінгем (усі — Велика Британія) та інших, на сценах в Алжирі, Марокко, Тунісі.

1963 організував власну музично-драматичну студію, де навчав співу українців. Діяльний у громадсько-мистецькому житті української еміграції, автор сценаріїв, промовець на патріотичних імпрезах.

Виконував українські народні пісні, камерні твори українських і зарубіжних композиторів.

Записав 9 грамплатівок у США і Канаді.

Помер у Парижі.

Оперні партії[ред.ред. код]

Вшанування[ред.ред. код]

Іменем Скала-Старицького названо вулицю та школу в Скала-Подільській, на якій встановлено меморіальну таблицю (1995), вулицю в м. Борщів.

Про Скала-Старицького йдеться у книзі Богдана Петраша «Тенор з Божої ласки» (Т., 1999).

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Гітара Це незавершена стаття про співака чи співачку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.