Стебловська Леоніла Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стебловська.
Стебловська Леоніла Петрівна
Народження 15 лютого 1935(1935-02-15) (89 років)
Херсонська область
Країна  СРСР
 Україна
Жанр жанрове малярство, пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання Київський державний художній інститут (1962)
Діяльність художниця, вчителька
Вчитель Костецький Володимир Миколайович, Хмелько Михайло Іванович, Меліхов Георгій Степанович, Сиротенко Олександр Іванович і Трохименко Карпо Дем'янович
Працівник Державна художня середня школа імені Тараса Шевченка
Член Спілка радянських художників України
Роботи в колекції Музей етнографії та художнього промислу Національної академії наук України, Національний музей народної архітектури та побуту України і Могилянський музей
Нагороди
Заслужений художник України

Леоніла (Ліна) Петрівна Стебловська (нар. 15 лютого 1935, Преображенка) — українська художниця і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року[1] (нині у складі секції живопису її Київської організації[2]). Заслужений художник України з 2004 року[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 15 лютого 1935 року в селі Преображенці (нині Херсонська область, Україна)[2]. 1962 року закінчила Київський художній інститут[2], де навчалася у Володимира Костецького, Михайла Хмелька, Георгія Меліхова, Олександра Сиротенка, Карпа Трохименка[4]. Дипломна робота — картина «Арешт Тараса Шевченка у 1847 році»[5].

Багато років викладала у Київській художній школі[5]. Працювала художником-монументалістом міжрегіонального спеціального реставраційно-виробничого підприємства «Майстер»[3]. Мешкала у Броварах в будинку на вулиці Марії Лагунової, № 15/6, квартира № 8[1] та у Києві в будинку на вулиці Маршала Жукова, № 24А, квартира № 268[4][6].

Творчість[ред. | ред. код]

Працювала у галузях станкового (в романтичній реалістичній манері створювала портрети, пейзажі і натюрморти) і монументального живопису, виконувала роботи у техніці витинанки[4][5]. Серед робіт:

живопис
  • «Арешт Тараса Шевченка в Києві» (1962)[2];
  • «Вечеря» (1967)[2];
  • «А сад цвіте» (1974)[2];
  • триптих «Щасливе дитинство» (1978, разом з Едуардом Ревенком)[7];
  • «Чекання» (1982)[2];
  • «Жнива 1943 року» (1984)[7];
  • квадриптих «Лісова пісня»: «Весна», «Літо», «Осінь», «Зима» (1991—1992, разом з Едуардом Ревенком);
  • «Сухі квіти»[5];
  • «Натюрморт з безсмертниками»[4];
  • «Небо, гори та вода»[4];
  • «Над озером»[4];
  • «Калина»[4];

Створила низку портретів діячів української культури: народного артиста Олеся Харченка, народної майстрині Лізи Миронової, президента «Укрреставрації» Миколи Орленка, письменника Юрія Бачі, автопортрет та інші. Авторка серій лірико-романтичних пейзажів України — Київщини, Чернігівщини, Криму, Словаччини, Уралу[5].

монументальні твори
витинанки
  • «Збудження» (1992)[7];
  • «Людина на землі. Баба Настя і баба Харитя» (1993)[7];
  • «Ой чий то кінь...» (1994)[7].

Автор методичного посібника «Вчіться малювати» для учнів середніх шкіл другого року навчання[4], який перевидавався українською, російською, угорською та польською мовами[5].

Брала участь у виставках з 1964 року[4].

Роботи перебувають у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Національному музеї народної архітектури та побуту України у Києві, музеї Києво-Могилянської академії, Дирекції виставок Національної спілки художників України, а також у приватних колекціях в Україні та за кордоном[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Стебловська Леоніла Петрівна // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 561.
  2. ↑ а б в г д е ж и Стебловська Леоніла Петрівна / Київська організація Національної спілки художників України
  3. ↑ а б Указ Президента України від 18 травня 2004 року № 553/2004 «Про відзначення державними нагородами України працівників корпорації «Укрреставрація»»
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Художники Києва, 2000, с. 166.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л Г. Марченко. Творчі звершення: виставка творів живопису заслуженого художника України Леоніли Стебловської. / Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». 19 листопада 2007
  6. ↑ Стебловська Леоніла Петрівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 141.
  7. ↑ а б в г д На межі ІІ-ІІІ тисячоліть: Художники Києва, 2009, с. 492.

Література[ред. | ред. код]

  • Леоніла Стебловська // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 166. — ISBN 966-95504-1-6.;
  • Валентина Рубан. Стебловська Леоніла (Ліна) Петрівна // На межі ІІ-ІІІ тисячоліть: Художники Києва. Із древа життя українського образотворчого мистецтва. Живопис. Графіка. Скульптура : біографічний збірник / В. Л. Андрієвська. — Київ : Криниця, 2009. — ISBN 978-966-7575-41-0.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стебловська_Леоніла_Петрівна&oldid=41776110