Музей НаУКМА

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Музей Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Музей НаУКМА
Kyiv Halshka Hulevychivna House 02.jpg
Адреса вулиця Григорія Сковороди, 2, Київ
Засновано 2008
Вартість безкоштовно
Куратор Таїсія Сидорчук

Музей НаУКМА (до 2011 р. Музей української звитяги) — науково-дослідний, науково-інформаційний та культурно-освітній структурний підрозділ Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Початок заснування Музею Національного університету «Києво-Могилянська академія» пов'язаний зі створенням науково-інформаційного і культурологічного комплексу «Бібліотека—Музей—Архів НаУКМА» відповідно до наказу Президента НаУКМА за № 212 від 16 травня 2006 р. Мета цієї ініціативи полягала у збереженні та популяризації пам'яток української історії і культури, пов'язаних з історією Києво-Могилянської академії через об'єднання книжкових, архівних, музейних і документальних колекцій Університету в одному історико-архітектурному просторі Братського монастиря XVII—XIX ст.: Староакадемічний корпус — Бібліотека Антоновичів — Поварня — Трапезна з Святодухівською церквою.


Історія споруди[ред.ред. код]

Охоронний номер

Історія споруд, де розташований Могилянський музей, сягає кінця XVII ст. Приміщення поварні Братського монастиря за однією з версій розташоване на місці двору Галшки (Галжбети Анни) Гулевичівни, фундаторки Київського братсва і школи[1]. Надаючи в 1615 р. фундуш (даровизну) на двір «Братству рекгули (статуту) Василя Великого», підтверджений у 1629 р. королівським привілеєм, Гулевичівна заповіла двір у таких межах:

« ...зъ одной стороны улица, которая вεдεтъ от ринку ку Днεпрови мимо дворъ пана Василія Ходики Крεницкого, скарбного кіεвского, а зъ другоε такъжε улицы, которая вεдεтъ от ринку ку Днεпрови мимо дворъ Криштофа Золотара и Пεтра Нεчая, мещан киεвскихъ, а трεтεε съ приходу от рынку ку двору Солεника, а чεтвεртоε тыломъ о тынъ ку дворови нεбожчика Фεдора Миткεвича, бывшого бурмистра кіεвского, зо всимъ до того двора и пляцу правы,пожитками и приходами и всякими налεжностями...[2]  »

Це одна з найстаріших кам'яних споруд у Києві, зокрема, на Подолі, яка має залишки старої печі, де колись пекли хліб. Друге приміщення — церква Святого Духа, колишня церква Святих Бориса і Гліба. Вона була побудована гетьманом Іваном Мазепою як трапезна з невеличким храмом на честь двох перших давньоруських святих за взірцем давнього вишгородського Борисоглібського собору. Саме звідти за легендою походила ікона Братської Богородиці: вона нібито припливла звідти Дніпром і пристала до берега ріки навпроти монастиря. У приміщенні церкви була розміщена бібліотека, більше ніж вісім тисяч томів якої згоріло у пожежах 2-ї половини XVIII ст.

Поварня є однією з перших мурованих монастирських споруд, яка, виконуючи різні функції, найдовше слугувала кухонним приміщенням. Неодноразово перебудована та пристосована до різних потреб її власників, будівля зберегла свою структуру — центральний вхід посередині південного фасаду, сіни та два в дзеркальному відображенні приміщення, а також рідкісний прохід в північній стіні та склепіння першого поверху і підвалів.

Реставрація[ред.ред. код]

Галшчин дім у комплексі споруд

Відремонтована після війни, Поварня та церква використовувалася міською лікарнею до 1992 р. Відродження комплексу ініційовано Почесним Президентом Академії В'ячеславом Брюховецьким. У 2005—2008 роках НаУКМА частково за державної підтримки та за кошти меценатів здійснила реставрацію будівлі. На першому поверсі у 2008 р. відбулося освячення престолу церкви Святого Духа, в якій відбуваються богослужіння[3].

Подібно до трапезної з церквою Святого Духа, з якою поварня з'єднана проходом, будівля протягом понад десятиліття занедбувалася та руйнувалася. Разом з трапезною була відреставрована у 2006—2008 роках, після чого НаУКМА ініціювала відкриття тут Музею української звитяги, з часом реформованого в Музей НаУКМА.

Таким чином, простір Музею це зала другого поверху церкви Святого Духа, де проходять урочисті події, презентації, концерти та тимчасові виставки. А також дві зали поварні — меморіальна частина Музею, де представлена постійна експозиція.

Експозиція[ред.ред. код]

Могилянські матеріали, що були створені або зберігалися у стінах Могилянки сьогодні розпорошені між багатьма колекціями України, головні з яких: Національний історико-культурний заповідник «Києво-Печерська лавра», Музей образотворчого мистецтва України, Центральний державний історичний архів України у м. Києві, Інститут рукопису Національної наукової бібліотеки ім. Вернадського. Матеріалів, які б були свідками старої Акадмії в сучасній НаУКМА від цих установ передано не було.

У жовтні 2015 року відкрилася постійна музейна експозиція «Києво-Могилянська академія: чотири століття історії». У двох залах представлено історичне минуле Академії (XVII—XIX ст.), а також історію відродженого університету (1991—2015 рр.)[4]

Завдяки викладачам, студентам, співробітникам та друзям НаУКМА в експозиції представлені оригінальні документи, рукописи, автографи, відзнаки, фотоальбоми та ужиткові предмети викладачів та вихованців академії ХУІІ-ХІХ ст. Крім того, увазі відвідувачів пропонуються унікальні археологічні знахідки — фрагменти декору, лицьові, бічні та кутові кахлі, цегла зруйнованого Богоявленського собору. Членом Спілки художників України Г. Зориком на замовлення було написано було написано 11 олійних портретів&nbsp відомих фундаторів, меценатів, діячів академії. Експозиційний розділ відродженої академії базується на показі оригінальних документів організаційно-розпорядчого характеру, виданнях та інформаційно-довідкових матеріалах і нагородної системи НаУКМА тощо. В експозиції представлені журнали реєстрації перших абітурієнтів 1992 р., перші вступні тести, студентські самвидави і творчі роботи, перша друкарська машинка університету, церемоніальний одяг президента академії, друкарські машинки почесних докторів та професорів університету, фотографії, афіші, постери, сувеніри та ін.[3]

В приміщенні Музею відбуваються експозиції, присвячені історії Києво-Могиляської академії в усі часи її існування, а також тематичні вечори, презентації видань, художні та музичні імпрези.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Лосицький Ю., Толочко Л. Поварня Братського монастиря: питання атрибуції //Пам'ятки України: історія та культура: науково-популярний ілю стрований журнал. — 2014 — № 197 : Спецвипуск: Києво-Могилянська академія напередодні 400-річчя. -С .50-57.
  2. {{PDFlink| Люта Т.Дарча Галшки Гулевичівни Київському братству: джерела, інтерпретації, актори // Київська Академія. - 2008. № 5. - С. 6-25. публікація знаходиться у відкритому доступі
  3. а б Сидорчук Т. М. Історико-архітектурні пам'ятки Києво-Могилянської академії: збереження та музеєфікаціяPDF // Жовківські читання 2015 : збірник статей третьої наукової конференції «Музей в сучасному світі» (26-27 серпня 2015 р.). — Львів: РАСТР-7, 2015. — С. 126. публікація знаходиться у відкритому доступі
  4. Музейна експозиція "Києво-Могилянська академія: чотири століття історії". ukma.edu.ua. НаУКМА. Процитовано 11 серпня 2016. 

Посилання[ред.ред. код]

Сторінка музею на сайті НаУКМА

Джерела[ред.ред. код]

  • Найраніший (1827 р.) рукописний список дарчої зберігається у Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського — Ф. 301 (Церковно-архелогічний музей) № 220 П. — Арк. 72—75 зв. (за старою нумерацією — 143—150)