Суріпиця пряма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Суріпиця пряма
Barbarakraut.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Суріпиця (Barbaréa vulgáris)
Вид: Суріпиця пряма
Біноміальна назва
Barbarea stricta
Andrz.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Barbarea stricta
IPNI: 278904-1
ITIS logo.svg ITIS: 822981
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 264399

Сурі́пиця пряма́ (лат. Barbarea stricta) — дворічна трав'яниста рослина роду суріпиця. Вперше описана у 1822 році на Волині[1].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширена у Європі, на Кавказі та у Середній Азії, окрім того, була занесена у Північну Америку та Австралію.

Росте майже по всій Україні (окрім Криму) на торфяних та вологих луках, болотах.

Опис[ред. | ред. код]

Кореневищна рослина заввишки 30—100 см. Стебло пряме, мало розгалужене (головним чином у верхній частині).

Листки при основі охоплюють стебло вушками, нижні черешкові, ліроподібні, з однією великою довгасто-овальною часткою та 2-6 маленькими бічними, іноді зовсім без бічних часток; середні листки притиснуті до стебла, сидячі, ліроподібно надрізані, верхні овальні, виїмчасті, крупно-зубчасті.

Гілочки з квітковими китицями трохи відхилені від стебла; китиці дуже густі; чашолистки 2,5-2,75 мм завдовжки; пелюстки близько 4 мм завдовжки, світло-жовті.

Плоди — стручки, прямостоячі, притиснуті до квітконосів, 20-35 мм завдовжки; насіння буре, 1,4 мм завдовжки, 1 мм шириною[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Определитель высших растений Украины / Акад. наук Украинской ССР; Ин-т ботаники им. Н.Г.Холодного; Редкол.: Ю.Н. Прокудин, Д.Н. Доброчаева, Б.В. Заверуха, В.И. Чопик; Авт.: М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин, А.И. Барбарич и др. — 2-е изд., стереот., с незначительными доп. и исправлениями. — К. : Фитосоциоцентр, 1999. — 548 с. — ISBN 966-7459-18-7.