Сігурд II
| Сігурд II | |
 |
|
| Народився | 1133 |
|---|---|
| Помер | 10 червня 1155 Берґен |
| Поховання | Церква Христа (Берґен)[d] |
| Громадянство/підданство | Норвегія |
| Посада | Король Норвегії |
| Конфесія | християнство |
| Батько | Гаральд IV |
| Брати, сестри | Brigida Haraldsdotter[d], Margaret Haraldsdatter[d], Ейстейн II, Інге I і Magnus Haraldsson[d] |
| Діти | Ґокон II, Sigurd Markusfostre[d], Сверрір I і Cecilia Sigurdsdatter[d] |
|
|
|
Сі́гурд II (1133—1155) — король Норвегії з 1136 до 1155 року. Походив із династії Інглінгів. Мав прізвисько «Мунн», тобто «Рот».
Життєпис[ред. • ред. код]
Син Гаральда IV, короля Норвегії, та Тори Гуттормсдотер, королівської коханки. Був досить малим, коли його батько було вбито у 1136 році. Фактично інтереси Інге став захищати його опікун, впливовий аристократ східної Норвегії. В цьому ж році на тінзі в ейратінгі Сігурда оголошено новим королем. Після цього об'єднався з іншими опікунами принців Магнуса та Інге Гаральдсонів. Разом вони виступили проти короля Магнуса IV та претендента на корону Сігурда Слембе. Вирішальні битви відбулися 12 листопада 1139 року — в морській битві при Ґольменгра поблизу Осло був розбитий і загинув Магнус IV, а на суходолі також зазнав поразки й був вбитий Сігурд Слембе.
Після цього тривало правління трьох братів — Інге I, Сігурд II, Магнуса. У 1142 частину влади було надано ще одному синові Гаральда IV — Ейнстейну, який повернувся із Шотландії. У 1145 році помирає Магнус. Втім до 1155 року відносини між братами були мирними з огляду на те, що фактично керували країною їх опікуни. За цей час у 1152 році під час візиту до Норвегії папського легата Ніколас Бреспіра було впроваджено архієпископство у Нідаросі (сучасний Тронґейм).
6 лютого 1155 спалахнув конфлікт у м. Берген поміж Інге I та Сігурдом II, під час якого останнього було вбито. Боротьбу проти Інге продовжили сини Сігурда II.
Родина[ред. • ред. код]
Не був одружений.
Діти від різних коханок:
- Ґокон (1147—1162)
- Сігурд (1155—1163)
- Гаральд (д/н-1170)
- Цецилія
Джерела[ред. • ред. код]
- Alison Finlay; editor and translator (2004). Fagrskinna, a Catalogue of the Kings of Norway. Brill Academic Publishers. ISBN 90-04-13172-8
