Сігішоара
Сігішоара рум. Sighişoara | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Основні дані | ||||
46°13′1″ пн. ш. 24°47′28″ сх. д. / 46.21694° пн. ш. 24.79111° сх. д. | ||||
Країна | Румунія | |||
Регіон | Муреш | |||
Адмінцентр | Sighișoarad | |||
Столиця для | Sighișoara Seatd (seat) | |||
Засновано | 1280 | |||
Площа | 113,47 км² | |||
Населення | 28 102 (2011) | |||
· густота | 248 осіб/км² | |||
Висота НРМ | 380 м | |||
Міста-побратими | Блуа, Баден, Читта-ді-Кастелло, Дінкельсбюль, Кішкунфеледьгаза, Замостя (8 вересня 2007)[1] | |||
Часовий пояс | UTC+2 і UTC+3 | |||
Номери автомобілів | MS | |||
GeoNames | 8334977 | |||
OSM | ↑2248573 ·R (Муреш) | |||
Поштові індекси | 545400[2] | |||
Міська влада | ||||
mayor of Sighișoarad | Ioan Dorin Dăneşan | |||
Вебсайт | sighisoara.org.ro | |||
Мапа | ||||
| ||||
| ||||
Сігішоара у Вікісховищі |
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №902 (англ.) |
Сігішоара (рум. Sighişoara) — місто у Центральній Румунії на р. Тирнава-Маре у повіті Муреш. Населення 28,1 тис. мешканців (2011).
Сігішоара відома в історії також під німецькою назвою Шесбурґ (нім. Schäßburg) та угорською — Шегешвар (Segesvár). Назву Сігішоара місто отримало 1435 р.[3] Місто заснували німецькі колоністи із Саксонії. Перша документальна згадка про місто датується 1280 р.[4] Вони побудували на пагорбі середньовічну фортецю, кілька храмів та всесвітньовідому Годинникову вежу.
У XIV ст. Шесбурґ став вільним містом, а у XVI ст. — одним із найрозвиненіших торгівльно-ремісничих міст Східної Європи, маючи 15 ремісничих цехів. У XV ст. у місті випускав свою монету вигнаний з Волощини господар Влад III Дракула, який до речі, тут і народився та провів юнацькі роки. У 1631 р. тут було обрано на угорський престол трансильванський князь Юрій Ракоці. Нижню частину міста було знищено землетрусом 1668 року та пожежею 1676 р., але впродовж наступного століття відбудовано наново.
У 1849 р. угорські повстанці зазнали нищівної поразки від російської армії під Сігішоарою. Серед загиблих у бою були генерал-майор Скарятин та видатний поет Шандор Петефі. У XIX ст. пам'ять про них увічнено встановленими пам'ятниками.
Текстильна та швейна (близько 50 % промислової продукції міста), скло-порцелянова (20 %), харчова (17 %), машинобудівна (11 %) промисловість. Підприємства з виробництва будматеріалів, деревообробки та поліграфічні.
- кам'яні укріплення (13-14 ст.) із воротами та вежами, також Вежа із годинником висотою 64 м;
- готичні «монастирська» (13 ст.) та «нагорна» (14—15 ст.) церкви;
- міська забудова 17-18 ст.
Історичний центр міста Сігішоари було визнано 1999 року об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО за двома критеріями:
- ІІІ — центр міста є видатною пам'яткою культури так званих трансильванських саксонців, культури, що зникла за 850 років та продовжує існувати крізь свої архітектурні пам'ятки, що і донині збереглись;
- V — давнє місто-фортеця Сігішоари є видатним прикладом міста, започаткованого на межі латинської культури Центральної Європи та православно-візантійської культури південно-східної Європи.[5]
- Герман Оберт (Hermann Oberth) — один із «батьків» ракетної техніки та космонавтики, поруч із Ціолковським та Робертом Годдардом.
- Фрідріх Грюнангер — австрійський архітектор.
- Раду Война — румунський гандболіст, призер олімпійських ігор 1972, 1976 та 1980 рр.
- Йоган-Міхаель Акнер — археолог, досліджував історію Трансильванії.
- Кишкунфеледьгаза, Угорщина
- Дінкельсбюль, Німеччина
- Баден, Швейцарія
- Блуа, Франція
- Чіта ді Кастело, Італія
- Замостя (Польща), Польща
-
Православний Собор Св. Трійці
-
Будинок, де народився Влад Дракула
-
Центр міста
-
Годинникова вежа
-
Вулиця в старому місті
-
Старе німецьке кладовище
- ↑ http://www.zamosc.pl/page/4/miasta-partnerskie.html
- ↑ https://coduripostaleok.ro/cod-postal-545400
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 квітня 2009. Процитовано 19 листопада 2008.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Велика радянська енциклопедія
- ↑ http://whc.unesco.org/en/list/902/