Тайхо Кокі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тайхо Кокі
яп. 大鵬幸喜
Тайхо Кокі.jpg
Ім'я при народженні Ная Кокі
Псевдо Іван Боришко
Народився 29 травня 1940(1940-05-29)
Сісука, Карафуто, Японія
Помер 19 січня 2013(2013-01-19) (72 роки)
Токіо, Японія
·серцева недостатність
Громадянство Японія Японія
Діяльність сумоїст
Титул йокодзуна
Родичі Маркіян Боришко
Ная Кійо
Вага 153 кг
Зріст 187 см
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Тайхо́ Ко́кі (яп. 大鵬幸喜, たいほう こうき, МФА[taihoː koːkʲi]; *29 травня 1940 — †19 січня 2013) — японський спортсмен українського походження[1], професійний сумоїст, 48-й йокодзуна. Справжнє японське ім'я — На́я Ко́кі[2], українське — Іва́н Бори́шко[3]. Прозваний «великим йокодзуною 20 століття». До січня 2015 року був єдиним сумоїстом, який виграв Імператорський кубок 32 рази.

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Мати хлопця, Ная Кійо[4] походила з села Камоенай префектури Хоккайдо і була вчителькою з пошиття європейського одягу. Через сварку із батьками виїхала на Сахалін, де працювала у ткацькій крамниці. Там Кійо познайомилась з майбутнім батьком Тайхо Кокі, Маркіяном Боришком[5], вихідцем з України.

Батьківщина М.Боришка — найімовірніше, село Рунівщина Полтавської губернії (тепер Зачепилівський район Харківської області[6]; у цьому селі майже половина мешканців досі мають прізвище Боришко). Юний українець переселився на південь Сахаліну 1900 року в складі групи українських переселенців.[7] 1905 року, після російсько-японської війни, Південний Сахалін перейшов під владу Японії.

1925 року М.Боришко опинився у південносахалінському містечку Одомарі (тоді префектура Карафуто, тепер м. Корсаков, Сахалінська область, Росія. 1928 року Маркіян і Кійо побралися, а наступного заснували власну молочну ферму. Від їхнього шлюбу народилося 3 синів і донька. Тайхо Кокі був другим сином.

Під час Другої світової війни японський уряд став проводити жорстку політику щодо іноземців, тому 1943 року, за підозрою в шпигунській діяльності, поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім'єю і помістила його в резервацію в селі Мікінай, де утримували осіб слов'янського походження. Остаточно зв'язок з родиною було розірвано 1945 року через окупацію Сахаліну військами СРСР. Як і більшість японців, дружина Маркіяна з дітьми мусила рятуватися втечею на батьківщину (Хоккайдо, Японія), а Маркіяна нова влада туди не відпустила. Три роки він працював перекладачем з японської в органах радянської контррозвідки «СМЕРШ», поки 1949 року за сфабрикованою справою про «антирадянську діяльність» його знову не позбавили волі на 10 років.[7] 1954 року був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею і помер 15 листопада 1960 року від запалення легень у Южносахалінську, нічого не знаючи про долю родини й успіхи сина.

Коли його дружина 1945 року повернулась додому, батьки відмовилися від неї як від жінки, що була заміжня за «шпигуном і росіянином». Через ці події малолітній Тайхо Кокі не запам'ятав батька, а матір ніколи не згадувала про нього, боячись за долю своїх дітей. Родина була змушена покинути оселю батьків Ная Кійо і постійно мандрувати по Хоккайдо в пошуках заробітку.

Кар'єра[ред. | ред. код]

1960 (у рік смерті батька) — Ная Кокі перейшов до вищого ешелону японської професійної ліги сумо (макіноуті), і тоді ж отримав приз за техніку боротьби. Став йокодзуною 1961 року.

1962 — виграв свій перший Кубок Імператора.

Тайхо — єдиний борець в історії сумо, який щорічно перемагав в вищій лізі макіноуті впродовж 12 років.

Закінчив кар'єру у 1971 році, одержав іменну ліцензію і очолив школу Тайхо-бея[8].

Після виходу на пенсію залишив школу зятю, але не пориває з нею зв'язків.

2011 — під час візиту до Японії Президент України нагородив Кокі Ная (Тайхо) орденом «За заслуги» III ступеня — за значний особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток українсько-японських гуманітарних відносин.[3][9]

Відвідини України[ред. | ред. код]

2002 — Іван Боришко відвідав Україну. В Рунівщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв рідної землі. Також побував у Харкові на турнірі з сумо, організованому місцевими ентузіастами. З благословення чемпіона змаганням присвоїли ім'я Кокі Тайхо. Відтоді Кубок Кокі Тайхо розігрують в Україні щорічно.[7]

Хронологія[ред. | ред. код]

Тайхо Кокі.
  • 1940, 29 травня — народився у префектурі Карафуто.
  • 1947 — поступив до початкової школи Нісі містечка Іванай.
  • 1956 — поступив до сумоїстької школи Ніносьо Секібе. Навчався під керівництвом одзекі Саґанохана.
  • 1956, вересень — у віці 16 років вперше взяв участь у бойових змаганнях.
  • 1959, травень — пройшов відбір до вищої ліги дзюрьо. Прийняв сумоїстьке псевдо «Тайхо» — «Великий фенікс».
  • 1960, січень — пройшов відбір до найвищої ліги макуноуті.
  • 1960, листопад — здобув першу перемогу в турнірі ліги в Фукуоці, Кюсю. Отрмав титул одзекі у 20 років.
  • 1961, липень — переміг у турнірі найвищої ліги.
  • 1961, вересень — переміг у турнірі найвищої ліги. Отрмав титул йокодзуни у 21 рік, дві премії за хоробрість, премію за техніку бою, та одну премію золотої зірки. Наймолодший йокодзуна за всю історію сумо.
  • 1971 — полишив бійцівський ринг. Перемагав 32 рази. З них двічі перемагав 6 турнірів підряд. Загалом був переможцем у 872 двобоях. Програв 182 рази. Пропустив 136 поєдинків. З них у найвищій лізі виграв 746, програв 144 і пропустив 136 боїв (83% перемог у всіх двобоях). На пам'ять про 30 перемогу отримав титул старійшини Федерації сумо Японії.
  • 1972, грудень — відкрив власну школу Тайхо.
  • 1976 — отримав посаду заступника голови Відділу суддів Федерації сумо.
  • 1977 — інсульт
  • 1978 — отримав посаду директора Федерації сумо, голови Відділу регіональних федераціх.
  • 1994 — отримав посаду голови Центру тренувань Федерації сумо.
  • 1996 — отримав посаду заступника голови Відділу наставників Федерації сумо.
  • 2004 — передав власну школу зятю Такаторі Такасіґе.
  • 2005 — отримав посаду директора Музею сумо Федерації сумо.
  • 2008 — вийшов на пенсію, полишив Федерацію.
  • 2013, 19 січня —Помер (72 роки) у Токіо, Японія

Основні нагороди[ред. | ред. код]

Результати[ред. | ред. код]

  • Турнір Кюсю вперше відбувся 1957 року, а турнір Нагоя - 1958-го.
Тайхо Кокі[10]


Рік у сумо Січень
Хацу басьо, Токіо
Березень
Хару басьо, Осака
Травень
Нацу басьо, Токіо
Липень
Нагоя басьо, Нагоя
Вересень
Акі басьо, Токіо
Листопад
Кюсю басьо, Фукуока
1956 x x x Не проводився (Маедзумо) Не проводився
1957 Захід Дзьонокуті #23
7–1
 
Схід Дзьонідан #83
6–2
 
Захід Дзьонідан #29
7–1
 
Не проводився Захід Санбамме #71
7–1
 
Схід Санбамме #37
6–2
 
1958 Захід Санбамме #20
6–2
 
Схід Санбамме #1
8–0–P
Чемпіон

 
Захід Макусіта #31
7–1–P
Чемпіон

 
Схід Макусіта #9
7–1
 
Захід Макусіта #2
3–5
 
Схід Макусіта #7
6–2
 
1959 Схід Макусіта #4
6–2
 
Схід Макусіта #1
6–2
 
Захід Дзюрьо #20
9–6
 
Схід Дзюрьо #16
9–6
 
Схід Дзюрьо #10
13–2
 
Схід Дзюрьо #3
13–2
Чемпіон

 
1960 Захід Маеґасіра #13
12–3
Д
Схід Маеґасіра #4
7–8
 
Схід Маеґасіра #6
11–4
Д
Захід Комубусі #1
11–4
 
Захід Секіваке #1
12–3
Т
Схід Секіваке #1
13–2
 
1961 Схід Одзекі #2
10–5
 
Захід Одзекі #2
12–3
 
Захід Одзекі #1
11–4
 
Схід Одзекі #1
13–2
 
Схід Одзекі #1
12–3–PP
 
Захід Йокодзуна #1
13–2
 
1962 Схід Йокодзуна #1
13–2
 
Схід Йокодзуна #1
13–2–P
 
Схід Йокодзуна #1
11–4
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
13–2–P
 
Схід Йокодзуна #1
13–2
 
1963 Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
15–0
 
Схід Йокодзуна #1
12–3
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Захід Йокодзуна #1
12–3
 
1964 Схід Йокодзуна #1
15–0
 
Схід Йокодзуна #1
15–0
 
Схід Йокодзуна #1
10–5
 
Схід Йокодзуна #2
1–4–10
 
Захід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
1965 Схід Йокодзуна #1
11–4
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
9–6
 
Захід Йокодзуна #1
13–2
 
Схід Йокодзуна #1
11–4
 
Схід Йокодзуна #2
13–2
 
1966 Схід Йокодзуна #1
Знявся через травму
0–0–15
Схід Йокодзуна #2
13–2
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
13–2–P
 
Схід Йокодзуна #1
15–0
 
1967 Схід Йокодзуна #1
15–0
 
Схід Йокодзуна #1
13–2
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
2–1–12
 
Схід Йокодзуна #2
15–0
 
Схід Йокодзуна #1
11–2–2
 
1968 Схід Йокодзуна #1
1–3–11
 
Схід Йокодзуна #2
Знявся через травму
0–0–15
Захід Йокодзуна #1
Знявся через травму
0–0–15
Захід Йокодзуна #1
Знявся через травму
0–0–15
Захід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
15–0
 
1969 Схід Йокодзуна #1
15–0
 
Схід Йокодзуна #1
3–2–10
 
Захід Йокодзуна #1
13–2
 
Схід Йокодзуна #1
11–4
 
Схід Йокодзуна #1
11–4
 
Схід Йокодзуна #1
6–4–5
 
1970 Схід Йокодзуна #1
Знявся через травму
0–0–15
Схід Йокодзуна #2
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
12–3
 
Захід Йокодзуна #1
2–2–11
 
Схід Йокодзуна #2
12–3
 
Захід Йокодзуна #1
14–1–P
 
1971 Захід Йокодзуна #1
14–1–P
 
Захід Йокодзуна #1
12–3
 
Захід Йокодзуна #1
Відставка
3–3
Результат наведений як переміг-програв-знався    Перемога Малий кубок Відставка Не виступав у макууті

Спеціальні призи: Д=За бойовий дух (Канто-сьо); В=За видатний виступ (Сюкун-сьо); Т=За технічну досконалість (Гіно-сьо)
Ще показані: =Кімбосі; P=Участь у додатковому фіналі
Ліги: МакуутіДзюрьоМакусітаСандаммеДзьоніданДзьонокуті

Рівні макуутіЙокодзунаОдзекіСеківакеКомусубіМаегасіра

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Иванов О. «Сумо. Живые традиции древней Японии». — М., Стиль-МГ, 2004 г. ISBN 5-8131-0062-8

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]