Тайхо Кокі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тайхо Кокі
Тайхо Кокі.jpg
Інші імена Іван Боришко
Народився 29 травня 1940(1940-05-29)
Сісука, Карафуто, Японія
Помер 19 січня 2013(2013-01-19) (72 роки)
Токіо, Японія
Громадянство Японія Японія
Ім'я при народженні Ная Кокі
Діяльність сумоїст
Відомий 32-разовий чемпіон з сумо
Титул йокодзуна
Вага 153 кг
Зріст 187 см
Родичі Маркіян Боришко
Ная Кійо
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Тайхо́ Ко́кі (яп. 大鵬幸喜, たいほう こうき, МФА: [taihoː koːkʲi]; *29 травня 1940 — †19 січня 2013) — японський спортсмен українського походження[1], професійний сумоїст, 48-й йокодзуна. Справжнє японське ім'я — На́я Ко́кі[2], українське — Іва́н Бори́шко[3]. Прозваний «великим йокодзуною 20 століття». До січня 2015 року був єдиним сумоїстом, який виграв Імператорський кубок 32 рази.

Біографія[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Мати хлопця, Ная Кійо[4] походила з села Камоенай префектури Хоккайдо і була вчителькою з пошиття європейського одягу. Через сварку із батьками виїхала на Сахалін, де працювала у ткацькій крамниці. Там Кійо познайомилась з майбутнім батьком Тайхо Кокі, Маркіяном Боришком[5], вихідцем з України.

Батьківщина М.Боришка — найімовірніше, село Рунівщина Полтавської губернії (тепер Зачепилівський район Харківської області[6]; у цьому селі майже половина мешканців досі мають прізвище Боришко). Юний українець переселився на південь Сахаліну 1900 року в складі групи українських переселенців.[7] 1905 року, після російсько-японської війни, Південний Сахалін перейшов під владу Японії.

1925 року М.Боришко опинився у південносахалінському містечку Одомарі (тоді префектура Карафуто, тепер м. Корсаков, Сахалінська область, Росія. 1928 року Маркіян і Кійо побралися, а наступного заснували власну молочну ферму. Від їхнього шлюбу народилося 3 синів і донька. Тайхо Кокі був другим сином.

Під час Другої світової війни японський уряд став проводити жорстку політику щодо іноземців, тому 1943 року, за підозрою в шпигунській діяльності, поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім'єю і помістила його в резервацію в селі Мікінай, де утримували осіб слов'янського походження. Остаточно зв'язок з родиною було розірвано 1945 року через окупацію Сахаліну військами СРСР. Як і більшість японців, дружина Маркіяна з дітьми мусила рятуватися втечею на батьківщину (Хоккайдо, Японія), а Маркіяна нова влада туди не відпустила. Три роки він працював перекладачем з японської в органах радянської контррозвідки «СМЕРШ», поки 1949 року за сфабрикованою справою про «антирадянську діяльність» його знову не позбавили волі на 10 років.[7] 1954 року був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею і помер 15 листопада 1960 року від запалення легень у Южносахалінську, нічого не знаючи про долю родини й успіхи сина.

Коли його дружина 1945 року повернулась додому, батьки відмовилися від неї як від жінки, що була заміжня за «шпигуном і росіянином». Через ці події малолітній Тайхо Кокі не запам'ятав батька, а матір ніколи не згадувала про нього, боячись за долю своїх дітей. Родина була змушена покинути оселю батьків Ная Кійо і постійно мандрувати по Хоккайдо в пошуках заробітку.

Кар'єра[ред.ред. код]

1960 (у рік смерті батька) — Ная Кокі перейшов до вищого ешелону японської професійної ліги сумо (макіноуті), і тоді ж отримав приз за техніку боротьби. Став йокодзуною 1961 року.

1962 — виграв свій перший Кубок Імператора.

Тайхо — єдиний борець в історії сумо, який щорічно перемагав в вищій лізі макіноуті впродовж 12 років.

Закінчив кар'єру у 1971 році, одержав іменну ліцензію і очолив школу Тайхо-бея[8].

Після виходу на пенсію залишив школу зятю, але не пориває з нею зв'язків.

2011 — під час візиту до Японії Віктор Янукович нагородив Кокі Ная (Тайхо) орденом «За заслуги» III ступеня — за значний особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток українсько-японських гуманітарних відносин.[3][9]

Відвідини України[ред.ред. код]

2002 — Іван Боришко відвідав Україну. В Рунівщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв рідної землі. Також побував у Харкові на турнірі з сумо, організованому місцевими ентузіастами. З благословення чемпіона змаганням присвоїли ім'я Кокі Тайхо. Відтоді Кубок Кокі Тайхо розігрують в Україні щорічно.[7]

Хронологія[ред.ред. код]

Тайхо Кокі.
  • 1940, 29 травня — народився у префектури Карафуто.
  • 1947 — поступив до початкової школи Нісі містечка Іванай.
  • 1956 — поступив до сумоїстької школи Ніносьо Секібе. Навчався під керівництвом одзекі Саґанохана.
  • 1956, вересень — у віці 16 років вперше взяв участь у бойових змаганнях.
  • 1959, травень — пройшов відбір до вищої ліги дзюрьо. Прийняв сумоїстьке псевдо «Тайхо» — «Великий фенікс».
  • 1960, січень — пройшов відбір до найвищої ліги макуноуті.
  • 1960, листопад — здобув першу перемогу в турнірі ліги в Фукуоці, Кюсю. Отрмав титул одзекі у 20 років.
  • 1961, липень — переміг у турнірі найвищої ліги.
  • 1961, вересень — переміг у турнірі найвищої ліги. Отрмав титул йокодзуни у 21 рік, дві премії за хоробрість, премію за техніку бою, та одну премію золотої зірки. Наймолодший йокодзуна за всю історію сумо.
  • 1971 — полишив бійцівський ринг. Перемагав 32 рази. З них двічі перемагав 6 турнірів підряд. Загалом був переможцем у 872 двобоях. Програв 182 рази. Пропустив 136 поєдинків. З них у найвищій лізі виграв 746, програв 144 і пропустив 136 боїв (83% перемог у всіх двобоях). На пам'ять про 30 перемогу отримав титул старійшини Федерації сумо Японії.
  • 1972, грудень — відкрив власну школу Тайхо.
  • 1976 — отримав посаду заступника голови Відділу суддів Федерації сумо.
  • 1977 — інсульт
  • 1978 — отримав посаду директора Федерації сумо, голови Відділу регіональних федераціх.
  • 1994 — отримав посаду голови Центру тренувань Федерації сумо.
  • 1996 — отримав посаду заступника голови Відділу наставників Федерації сумо.
  • 2004 — передав власну школу зятю Такаторі Такасіґе.
  • 2005 — отримав посаду директора Музею сумо Федерації сумо.
  • 2008 — вийшов на пенсію, полишив Федерацію.
  • 2013, 19 січня —Помер (72 роки) у Токіо, Японія

Основні нагороди[ред.ред. код]

Результати[ред.ред. код]

  • Турнір Кюсю вперше відбувся 1957 року, а турнір Нагоя - 1958-го.
Тайхо Кокі[10]


Рік у сумо Січень
Хацу басьо, Токіо
Березень
Хару басьо, Осака
Травень
Нацу басьо, Токіо
Липень
Нагоя басьо, Нагоя
Вересень
Акі басьо, Токіо
Листопад
Кюсю басьо, Фукуока
1956 x x x Не проводився (Маедзумо) Не проводився
1957 Захід Дзьонокуті #23
7–1
 
Схід Дзьонідан #83
6–2
 
Захід Дзьонідан #29
7–1
 
Не проводився Захід Санбамме #71
7–1
 
Схід Санбамме #37
6–2
 
1958 Захід Санбамме #20
6–2
 
Схід Санбамме #1
8–0–P
Чемпіон

 
Захід Макусіта #31
7–1–P
Чемпіон

 
Схід Макусіта #9
7–1
 
Захід Макусіта #2
3–5
 
Схід Макусіта #7
6–2
 
1959 Схід Макусіта #4
6–2
 
Схід Макусіта #1
6–2
 
Захід Дзюрьо #20
9–6
 
Схід Дзюрьо #16
9–6
 
Схід Дзюрьо #10
13–2
 
Схід Дзюрьо #3
13–2
Чемпіон

 
1960 Захід Маеґасіра #13
12–3
Д
Схід Маеґасіра #4
7–8
 
Схід Маеґасіра #6
11–4
Д
Захід Комубусі #1
11–4
 
Захід Секіваке #1
12–3
Т
Схід Секіваке #1
13–2
 
1961 Схід Одзекі #2
10–5
 
Захід Одзекі #2
12–3
 
Захід Одзекі #1
11–4
 
Схід Одзекі #1
13–2
 
Схід Одзекі #1
12–3–PP
 
Захід Йокодзуна #1
13–2
 
1962 Схід Йокодзуна #1
13–2
 
Схід Йокодзуна #1
13–2–P
 
Схід Йокодзуна #1
11–4
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
13–2–P
 
Схід Йокодзуна #1
13–2
 
1963 Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
15–0
 
Схід Йокодзуна #1
12–3
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Захід Йокодзуна #1
12–3
 
1964 Схід Йокодзуна #1
15–0
 
Схід Йокодзуна #1
15–0
 
Схід Йокодзуна #1
10–5
 
Схід Йокодзуна #2
1–4–10
 
Захід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
1965 Схід Йокодзуна #1
11–4
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
9–6
 
Захід Йокодзуна #1
13–2
 
Схід Йокодзуна #1
11–4
 
Схід Йокодзуна #2
13–2
 
1966 Схід Йокодзуна #1
Знявся через травму
0–0–15
Схід Йокодзуна #2
13–2
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
13–2–P
 
Схід Йокодзуна #1
15–0
 
1967 Схід Йокодзуна #1
15–0
 
Схід Йокодзуна #1
13–2
 
Схід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
2–1–12
 
Схід Йокодзуна #2
15–0
 
Схід Йокодзуна #1
11–2–2
 
1968 Схід Йокодзуна #1
1–3–11
 
Схід Йокодзуна #2
Знявся через травму
0–0–15
Захід Йокодзуна #1
Знявся через травму
0–0–15
Захід Йокодзуна #1
Знявся через травму
0–0–15
Захід Йокодзуна #1
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
15–0
 
1969 Схід Йокодзуна #1
15–0
 
Схід Йокодзуна #1
3–2–10
 
Захід Йокодзуна #1
13–2
 
Схід Йокодзуна #1
11–4
 
Схід Йокодзуна #1
11–4
 
Схід Йокодзуна #1
6–4–5
 
1970 Схід Йокодзуна #1
Знявся через травму
0–0–15
Схід Йокодзуна #2
14–1
 
Схід Йокодзуна #1
12–3
 
Захід Йокодзуна #1
2–2–11
 
Схід Йокодзуна #2
12–3
 
Захід Йокодзуна #1
14–1–P
 
1971 Захід Йокодзуна #1
14–1–P
 
Захід Йокодзуна #1
12–3
 
Захід Йокодзуна #1
Відставка
3–3
Результат наведений як переміг-програв-знався    Перемога Малий кубок Відставка Не виступав у макууті

Спеціальні призи: Д=За бойовий дух (Канто-сьо); В=За видатний виступ (Сюкун-сьо); Т=За технічну досконалість (Гіно-сьо)
Ще показані: =Кімбосі; P=Участь у додатковому фіналі
Ліги: МакуутіДзюрьоМакусітаСандаммеДзьоніданДзьонокуті

Рівні макуутіЙокодзунаОдзекіСеківакеКомусубіМаегасіра

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Иванов О. «Сумо. Живые традиции древней Японии». — М., Стиль-МГ, 2004 г. ISBN 5-8131-0062-8

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]