Таїрова-Яковлева Тетяна Геннадіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таїрова-Яковлева Тетяна Геннадіївна
Таирова (Яковлева) Татьяна Геннадьевна
Народилася 5 травня 1967(1967-05-05) (55 років)
Ленінград
Місце проживання Санкт-Петербург
Країна СРСР СРСРРосія Росія
Національність росіянка
Діяльність історик, викладачка університету
Alma mater Історичний факультет Санкт-Петербурзького державного університетуd
Галузь історія України ранньомодерної доби
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Центр з вивчення історії України Інституту історії СПбДУ
Відомі учні Вікторія Федорівна Кулікова (м. Горно-Алтайськ, Росія), Роман Загора (Словаччина), Альона Вікторівна Багро (Ігнатьєва, м. Пушкін / м. Київ), Вадим Євгенович Федотов (м. Санкт-Петербург)
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Тетяна Геннадіївна Таїрова-Яковлева (у дівоцтві — Яковлева)[1][2] (нар. 5 травня 1967, Ленінград) — російська історик, доктор історичних наук, колишня професор кафедри історії народів країн СНД Інституту історії Санкт-Петербурзького державного університету (СПбДУ). Дослідниця історії України XVI—XVIII ст.

Ініціатор створення й очільниця (з 2004 по 2022 рр.) Центру з вивчення історії України Інституту історії СПбДУ[3]. Входить до складу наукової ради «Українського історичного журналу»[4] (Україна), «Studia Slavica et Balkanica Petropolitana»[5] (РФ), «East-West Journal of Ukrainian Studies»[6] (Канада). Майстер спорту з кінного спорту та зі стрільби.

Біографія[ред. | ред. код]

За материнською лінією дослідниця походить зі старовинної шляхетської родини, її бабуся була уроджена Тетяна Жудра[7].

1984—1989 — навчалася на історичному факультеті Ленінградського державного університету (ЛГУ). Керівником курсових проектів, які на 1-3 курсі були присвячені постаті козацького полковника Івана Богуна, і диплому, дотичний постаті гетьмана Івана Виговського, був професор, доктор історичних наук Юрій Давидович Марголіс (ЛГУ).

1990—1991 навчалася в аспірантурі Канадського інституту українських досліджень університету в м. Едмонтон, Канада.

29 квітня 1994 р. в Інституті історії України НАН України захистила кандидатську дисертацію, "Початковий етап Руїни: соціально-політичне становище та зовнішня політика України кінця 50-х років XVII ст. " Науковим керівником був професор, доктор історичних наук Ю. Д. Марголіс (СПбДУ)[8][9][10].

19 травня 2004 р. захистила докторську дисертацію, на тему «Социально-политическая борьба на Украине в 60-е годы XVII века. Внутренние и внешние факторы Руины» відбувся в Санкт-Петербурзі в СПбДУ . Науковими опонентами (рецензентами) виступили видатний російський славіст, член-кореспондент РАН, доктор історичних наук, професор Борис Миколайович Флоря, доктор історичних наук професор Олександр Сергійович Тургаєв, доктор історичних наук професор Андрій Павлович Павлов[11]

З 2003 працює у Санкт-Петербурзького державному університеті на катедрі історії слов'янських та балканських країн; з 2011-го — на новоутвореній катедрі історії народів країн СНД.

У 2008, 2013 і 2018 рр. читала лекції в Гарвадському університеті на Інституті українських досліджень (HUS) (США).

У 2016 і 2019 р. дослідницю висували на здобуття звання члена-кореспондента РАН[2].

Галузь наукових інтересів — історія України XVI—XVIII століть. Водночас дослідниця має низку публікацій дотичних історії Білорусі, Литви ранньомодерної доби, а також української історії ХІХ-ХХ ст.

Керівник спільного видання центра з вивчення історії України Санкт-Петербурзького державного університету і Санкт-Петербургським інститутом історії Російської академії наук документів з архіву І.Мазепи, що зберігається в Санкт-Петербурзі (проект здійснюється коштом Kowalsky Program for the Study of Eastern Ukraine).

Тетяна Геннадіївна народилась в родині матері-мистецтвознавця та батька-спортсмена. Останній після завершення кар'єри у спорті був завідувачем катедри фізичного виховання в одному з вишів Ленінграду та директором стадіону «Петровський», який зараз є домашньою ареною футбольного клубу Зеніт.

В 1990-х роках Тетяна Яковлева разом з батьком (помер у 2010) заснувала Кінно-спортивний клуб «Комарово», що зараз є найбільш елітним та фешенебельним з усіх установ такого роду в місті.

У грудні 2013 р. народила свою першу дитину (доньку).

Є членом Вченої ради Інституту історії СПбДУ, експертом Російського державного наукового фонду, Російського наукового фонду і експертом РАН. З 2004 р. є директором Центру із вивчення історії України СПбДУ. Член російсько-української и російсько-литовської комісії істориків.

На сьогодні в її доробку понад 150 надрукованих наукових робіт, зокрема 9 монографій, 1 спільна монографію. 5 монографій були видані іноземними мовами. Під редакцією Т. Таїрової-Яковлевої вийшли 3 томи документів із історії Східної Європи. Її праці публікувалися в Україні, Італії, Австрії, Канаді, США, Угорщині, Польщі, РФ.

Викладацька діяльність[ред. | ред. код]

Викладає лекції з дисциплін: «Історія України та Білорусі», «Джерелознавство історії України та Білорусі», «Історіографія історії України», а також зі спецкурсу «Козацька Україна у творах культури».

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

На початку 1990-х брала участь в діяльності Народного Руху України.

18 січня 2022 року взяла участь у круглому столі Російського історичного товариства під головуванням Сергія Наришкіна, директора Служби зовнішньої розвідки РФ[12], що був присвячений питанням вивчення історії України та приурочений до 368-ї річниці Переяславської ради.[13][14]

24 лютого, однією з перших засудила повномаштабне вторгнення Росії в Україну. 27 лютого підписала колективне антивоєнне звернення російської інтелегенції.[15] У відеозверненні жорстко засудила російське вторгнення і політику Росії. Виказала жаль що вона громадянка Росії.

Пряма мова:

"Для мене те, що відбувається – це особиста трагедія. Не тільки тому, що останні 30 років я займаюся дослідженням історії України і в мене дуже багато друзів по всій Україні. Але й тому, що мені дуже соромно, що я – росіянка"

"Мені дуже соромно за мою батьківщину. Колись ми дуже раділи Росією Собчака та Єльцина, демократичній. Коли ми вперше піднімали триколор – ми справді мріяли, що це буде нова демократична Росія.

Як сталося, що імперські мрії і те, що Ленін колись називав "великодержавним шовінізмом", трансформувалося у фашизм?

Ми про це багато дискутуватимемо, писатимемо багато книг. Потім у майбутньому. Після перемоги. Після вашої перемоги.

"Я не сумніваюся, що з Україною все буде дуже добре. Що це буде величезна, потужна європейська держава. А от із майбутнім Росії все буде набагато трагічніше"

"Винними є всі росіяни. І перш за все - журналісти. Винні й ті сотні тисяч, мільйони українців, які живуть у Росії та мовчать. Наприклад, українські зірки".

"Я впевнена, що ви переможете. Що козацький дух живе. Слава Україні!" [16].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Монографії:

  • Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття: причини і початок Руїни. — К. : «Основи», 1998. — 447 с. — ISBN 966-500-041-1.
  • Руїна Гетьманщини: Від Переяславської ради—2 до Андрусівської угоди (1659–1667 рр.) / Пер. з рос. Л. Білик. — К. : «Основи», 2003. — 644 с. — ISBN 966-500-099-3.
  • Мазепа. М., 2007;
  • Иван Мазепа и Российская империя. История «предательства». М.: Центрполиграф, 2011;
  • Гетманы Украины. Тстория о славе, трагедиях и мужестве. - М.: Изд-во Центрполиграф, 2011
  • Іван Мазепа і Російська імперія. Історія «зради». Київ: Кліо, 2012, 403 с. (Перевидання книги видавництвом "Кліо" мало місце у 2015, 2017)
  • Гетьмани України. Історії про славу, трагедії та мужність / Переклад з рос. Наталії Єгоровець. - К.: Кліо, 2015.
  • Повседневная жизнь, досуг и традиции казацкой элиты украинского гетманства. — СПб.: Алетейя, 2016.
  • Повсякдення дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини / Переклад з рос. Тетяни Кришталовської. - К.: Кліо, 2017.
  • Инкорпорация: Россия и Украина после Переяславской рады (1654—1658). — К.: Кліо, 2017.
  • Іван Мазепа / Переклад з рос. Ю. А. Мицик, І. Ю. Тарасенко. - Харків: Фоліо, 2018.
  • Коліївщина: великі ілюзії / Переклад з рос. Тетяни Кришталовської. - К.: Кліо, 2019.


Наукове редагування і публікації документів

  • Украина и соседние государства в XVII веке. Материалы международной конференции / Отв. ред. д. и. н. Т. Г. Яковлева. - СПб.: Изд-во "Скиф", 2004.
  • Гетман Иван Мазепа: Документы из архивных собраний Санкт-Петербурга. В 2 вып. Вып 1. 1687-1705 гг. / Сост. Т. Г. Таирова-Яковлева. - СПб, Изд-во С-Петер. ун-та, 2007.
  • Малороссийский приказ. Описи фонда № 229 Российского государственного архива древних актов / Отв. ред. Т. Г. Таирова-Яковлева. - М.: Древлехранилище, 2012.
  • Батуринский архив и другие документы по истории Украинского гетманства 1690-1709 гг. / рук. проекта и сост. д-р. ист. наук Т. Г. Яковлева; отв. ред. канд. ист. наук Т. А. Базарова. - СПб.: Дмитрий Буланин, 2014.
  • Малороссийский приказ. Описи фонда № 124 Российского государственного архива древних актов / Отв. ред. Т. Г. Таирова-Яковлева. - М.: Древлехранилище, 2016.


Статті:

  • Гетманщина и ее инкорпорация в Российскую империю // Западные окраины Российской империи. М., 2006. С. 33-54. (Гетьманщина та її інкорпорація у Російську імперію / / Західні окраїни Російської імперії. М., 2006. С. 33-54.);
  • Донос старшини на І.Самойловича: аналіз першоджерела // УІЖ. — 2006. — № 4. — С. 190—201;
  • Іван Богун-Федорович.// Київська Старовина. К., 1992, № 5. С. 43-53;
  • Мазепа-гетман: в поисках исторической объективности // Новое и Новейшее время. 2003, № 4., июль-август. С. 45-63. (Мазепа-гетьман: у пошуках історичної об'єктивності / / Новий і Новітній час. 2003, № 4., Липень-серпень. С. 45-63.);
  • Проблемы взаимоотношений Украины и России 1654—1667 гг. // Белоруссия и Украина. История и культура. М, 2003. С. 41-48. (Проблеми взаємовідносин України та Росії 16541667 рр. / / Білорусь та Україна. Історія і культура. М, 2003.С. 41-48.);
  • Проблемы неоднородности украинского казачества и внутренние противоречия их идеалов. Войско Запорожское и Запорожье // Украина и соседние государства в XVII веке. СПб., 2004. С. 203—214 (Проблеми неоднорідності українського козацтва та внутрішні суперечності їх ідеалів. Військо Запорозьке і Запоріжжя / / Україна і сусідні держави в XVII столітті. СПб., 2004. С. 203—214).

Наукові гранти[ред. | ред. код]

Тетяна Таїрова-Яковлєва.jpg

Нагороджена такими грантами: Спільний Грант РГНФ и НАН України на проведення наукової конференції (2005), Грант Президента РФ молодим докторам наук (2005—2006), грант American Council of Learned Societies (2005), грант РГНФ (2007, 2008), грант Gerda Henkel Stiftung (2007-2008), грант РГНФ (2013), грант Gerda Henkel Stiftung (2015), грант Canadian Institute of Ukrainian Studies (2018), здобула Scholarly Publication Grant (Канада) (2018), переможець конкурсу українського Інституту книги (Україна) (2018)[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Найвагомішою науковою працею є видання книги «Мазепа». За цю роботу професор Тетяна Таїрова-Яковлева 2008 року нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Нагороду вручив особисто Президент України Віктор Ющенко[17].

У 2007 році було присвоєно почесне звання «Берегиня Українського козацтва» за підготовку і видання книги «Мазепа».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чухліб Т. В. Таїрова-Яковлева Тетяна Геннадіївна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 23. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  2. а б в Личная страница. history.spbu.ru. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 14 квітня 2020. 
  3. Татьяна Таирова-Яковлева: Поддержка великих очень многое значит для молодого историка…. www.historians.in.ua. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 6 квітня 2020. 
  4. з № 3 (504) за 2012 рік.
  5. О журнале - Петербургские славянские балканские исследования. slavica-petropolitana.spbu.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 6 квітня 2020. 
  6. Editorial Team | East/West: Journal of Ukrainian Studies. www.ewjus.com. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 6 квітня 2020. 
  7. Татьяна Таирова-Яковлева: Поддержка великих очень многое значит для молодого историка…. www.historians.in.ua. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 12 квітня 2020. 
  8. Яковлева Т. Г. Початковий етап Руїни: соціально-політичне становище та зовнішня політика України кінця 50-х років XVII ст.: Автореф.... дис. канд.іст.наук. - К., 1994.
  9. Тетяна Яковлева. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття : причини і початок Руїни. – Київ: Основи, 1998. – 447 с. : табл.
  10. Смолій В, Чухліб Т. (1994). Тетяна Яковлева про початок Руїни (українська). Україна в минулому: Київ-Львів. с. 184–192. 
  11. Яковлева, Татьяна (2004). Социально-политическая борьба на Украине в 60-е годы XVII века. Внутренние и внешние факторы Руины - Яковлева Т.Г. (рос.). Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020. 
  12. Директор Службы внешней разведки Российской Федерации. Служба внешней разведки РФ. Архів оригіналу за 24 квітня 2022.
  13. В РИО прошёл круглый стол, посвящённый вопросам изучения истории Украины. Российское историческое общество. Архів оригіналу за 31 січня 2022.
  14. Онлайн трансляция круглого стола, посвящённого основным тенденциям в истории Украины. Youtube-канал Російського історичного товариства.
  15. Соотечественники! Начавшаяся война России против Украины – это ПОЗОР
  16. Російські мрії виросли в фашизм.
  17. Ющенко нагородив орденом російського професора // ua.for-ua.com, 20.02.2008[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]