Теплинський Михайло Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Теплинський.
Теплинський Михайло Юрійович
Народження 9 січня 1969(1969-01-09) (54 роки)
Моспине, Донецька міська рада, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Країна Росія Росія
Освіта Рязанське повітряно-десантне командне училище, Загальновійськова академія збройних сил Російської Федерації і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання  Генерал-полковник
Командування 36-та загальновійськова армія і 234-й десантно-штурмовий полк ЗС РФ
Війни / битви Перша чеченська війна, Друга чеченська війна, Війна на сході України, Російсько-українська війна (з 2014), Придністровська війна, Інтервенція Росії в Сирію і російське вторгнення в Україну (з 2022)
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден «За заслуги перед Вітчизною» Орден Святого Георгія IV ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня з мечами Орден Кутузова Орден Мужності медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня медаль «За відвагу» медаль «За відвагу» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За відзнаку у військовій службі» I ступеня Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» Медаль «За відзнаку у військовій службі» II ступеня Медаль «Учаснику військової операції в Сирії» Медаль «За відзнаку у військовій службі» 1-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го ступеня Медаль «За військову доблесть» 1-го ступеня Медаль «За військову доблесть» 2-го ступеня Медаль «Генерал армії Маргелов» Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії) Бойове братство
CMNS: Теплинський Михайло Юрійович у Вікісховищі

Михайло Юрійович Теплинський (нар. 9 січня 1969(19690109)) — Генерал-полковник ЗС РФ. Герой Росії (1995).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у м. Моспине Донецької області Української РСР. Після закінчення середньої школи в 1987 році поступив і в 1991 р закінчив Рязанське повітрянодесантне командне училище імені Ленінського комсомолу.

Служив у 106-й гвардійській повітрянодесантній дивізії, дислокованої в Тулі. Командував парашутно-десантним розвідувальним взводом та розвідротою. У 1992—1993 роках брав участь у війні в Придністров'ї. З грудня 1994 по березень 1995 брав участь у першій чеченській війні.

Відзначився в боях при форсуванні річки Сунжи. Ще перебуваючи в Чечні, отримав підвищення в званні і посаді: став капітаном та начальником розвідки парашутно-десантного полку.

У 1999 закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, після закінчення академії командував парашутно-десантним батальйоном.

Воював на другій чеченській війні. Переведений в 76-ту гвардійську повітрянодесантну дивізію (м Псков), був начальником штабу та командиром 234-го гвардійського парашутно-десантного полку. У жовтні 2002 р призначений заступником командира 76 ПДД, а з 2003 був її начальником штабу. Гвардії полковник (2002).

У 2007 закінчив Військову академію Генерального Штабу Збройних Сил Російської Федерації.

У червні 2007 призначений начальником 212-го гвардійського окружного навчального Віденського орденів Кутузова і Суворова центру імені Героя Радянського Союзу генерал-лейтенанта І. Н. Руссіянова (Сибірський військовий округ, Читинська область).

З червня 2009 начальник штабу — 1-й заступник командувача 20-ї гвардійської загальновійськової армії Західного військового округу (п. Муліно Нижегородської області). Гвардії генерал-майор (2012).

З лютого 2013 командувач 36-ї загальновійськової армії Східного військового округу у звані генерал-лейтенанта.

Війна на сході України[ред. | ред. код]

У травні 2015 року призначений на посаду начальника штабу територіальних військ у Південному військовому окрузі.

Указом Президента Російської Федерації 14 березня 2017 року призначений начальником штабу Південного військового округу — першим заступником командувача військами Південного військового округу.[1]

За даними ГУР МОУ, станом на 2017 р., Михайло Теплинський здійснював безпосереднє керівництво російськими окупаційними військами на Сході України.[2][3]

5 квітня 2019 року призначений начальником штабу — першим заступником командувача військ Центрального військового округу.

Указом Президента Росії від 8 грудня 2021 року № 694 присвоєно звання генерал-полковника.[4]

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну[ред. | ред. код]

У червні 2022 року призначений командувачем Повітрянодесантних військ.[5]

В листопаді 2022 року, за даними британської розвідки, командував відведенням російських військ із західного берегу Дніпра. Отримав за це схвальні оцінки в Росії.[6]

24 січня 2023 року британська розвідка повідомила, що Михайло Теплінський, ймовірно, був звільнений з посади одного з ключових командувачів російськими військами в Україні. Також залишалося неясним, чи Теплінський на той час досі очолював російські повітрянодесантні війська.[6]

16 квітня 2023 року британська розвідка повідомила, що повернула Теплінського до бойових дій в Україні.[7][8]

9 липня 2023 року, через кілька тижнів після заколоту Пригожина, британське ЗМІ Daily Mail написало, що Теплинський очолив окупаційні сили в Україні після відсторонення від командування Валерія Герасимова, який зберіг посаду начальника Генштабу.[9][10]

Санкції[ред. | ред. код]

13 грудня 2022 року потрапив під санкції Великої Британії через участь у вторгненні Росії в Україну.[11]

25 лютого 2023 року був внесений до списку санкцій усіх країн Євросоюзу.[12]

2 березня 2023 року доданий до санкційного списку Швейцарії.[13]

Також Теплинський перебуває під санкціями України та Нової Зеландії.[14]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • За мужність і героїзм, проявлені при виконанні спеціального завдання, указом Президента Російської Федерації від 1 березня 1995 старшому лейтенанту Теплінському Михайлу Юрійовичу присвоєно звання Героя Російської Федерації.
  • Нагороджений орденом Мужності.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Герой России генерал-лейтенант Михаил Теплинский назначен начальником штаба Южного военного округа : Министерство обороны Российской Федерации. web.archive.org. 15 березня 2017. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 19 квітня 2023. 
  2. ↑ Війною в Донбасі керують заступник начальника Генштабу РФ і начштабу територіальних військ ЮВО - розвідка. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017. 
  3. ↑ Вищий командний склад збройних сил Росії, особисто відповідальний за ведення бойових дій на території України, генерал-лейтенант ТЕПЛИНСЬКИЙ Михайло Юрійович - Головне управління розвідки МО України. gur.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 липня 2017. Процитовано 23 квітня 2017. 
  4. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 08.12.2021 № 694 ∙ Официальное опубликование правовых актов ∙ Официальный интернет-портал правовой информации. publication.pravo.gov.ru. Процитовано 19 квітня 2023. 
  5. ↑ Институт изучения войны: командующего российскими ВДВ уволили из-за потерь в Украине. Meduza (рос.). Процитовано 19 квітня 2023. 
  6. ↑ а б Свобода, Радіо (24 січня 2023). Ймовірна відставка Теплінського може свідчити про подальші розбіжності у командуванні РФ – розвідка Британії. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 9 липня 2023. 
  7. ↑ РФ повернула до участі у війні проти України звільненого у січні генерал-полковника Теплінського – британська розвідка. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 9 липня 2023. 
  8. ↑ росія, схоже, повернула на війну проти України раніше відстороненого генерала — британська розвідка. hromadske.ua (укр.). 16 квітня 2023. Процитовано 9 липня 2023. 
  9. ↑ Путін звільнив Герасимова: на його місце призначено "м'ясника з Бучі", — ЗМІ (фото). ФОКУС (укр.). 9 липня 2023. Процитовано 9 липня 2023. 
  10. ↑ Gazeta.ua (9 липня 2023). Путін звільнив Герасимова з посади командувача російських військ в Україні. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 9 липня 2023. 
  11. ↑ New UK sanctions target senior Russian commanders following strikes on Ukrainian civilian infrastructure. GOV.UK (англ.). Процитовано 2 квітня 2023. 
  12. ↑ Council Decision (CFSP) 2023/432 of 25 February 2023 amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine (англ.) (32023D0432). 25 лютого 2023. Процитовано 2 квітня 2023. 
  13. ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 2 квітня 2023. 
  14. ↑ ТЕПЛИНСЬКИЙ Михайло Юрійович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 2 квітня 2023. 

Джерела[ред. | ред. код]

Михайло Юрійович Теплинський. // Сайт «Герои страны» (рос.). 

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теплинський_Михайло_Юрійович&oldid=40139753