Герасимов Валерій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генерал армии Герасимов Валерий Васильевич.jpg

Валерій Герасимов, 2015 рік
Народився 8 вересня 1955(1955-09-08) (62 роки)
Казань, Татарська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР
Помер
Країна Росія Росія
Звання Army General shoulder boards Army RF.png Генерал армії
Війни / битви Друга чеченська війна
Нагороди
Герой Російської Федерації
CMNS: Valery Gerasimov на Вікісховищі

Валерій Васильович Герасимов (рос. Герасимов Валерий Васильевич; нар. 8 вересня 1955, Казань) — радянський і російський воєначальник. Начальник Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації — перший заступник міністра оборони Російської Федерації (9 листопада 2012 року — досі). Генерал армії (2013).

За словами головного військового прокурора України Анатолія Матіоса, Герасимов — головний організатор війни на сході України[1]. Підозрюваний у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, миру та міжнародного правопорядку[2].

Біографія[ред.ред. код]

Валерій Васильович Герасимов народився 8 вересня 1955 в місті Казань. З родини робітників. Закінчив Казанське суворовське військове училище (1971–1973), Казанське вище танкове командне училище імені Президії Верховної Ради Татарської АРСР (1973–1977), Військову академію бронетанкових військ імені Р. Я. Малиновського (1984–1987), Військову академію Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації (1995–1997).

Службу проходив курсантом, командиром взводу, командиром роти, командиром батальйону в 80-му танковому полку 90-ї гвардійської танкової дивізії Північної групи військ у Польщі, начальником штабу батальйону в Далекосхідному військовому окрузі (1977–1984), слухачем ВАБТВ, начальником штабу — заступником командира танкового полку, командиром танкового полку, начальником штабу — заступником командира (1987–1993) і командиром (1993–1995) гвардійської мотострілецької дивізії в Прибалтійському військовому окрузі і Північно-Західній групі військ. У серпні 1994 а керував виведенням дивізії в Московський військовий округ (місто Єльня).

З 1995 року служив слухачем ВАГШ, 1-м заступником командувача 1-ою гвардійською армією в Московському військовому окрузі (1997–1998), заступником командувача, з лютого 1998 — начальником штабу, а з лютого 2001 командувачем 58-ї загальновійськової армії в Північно-Кавказькому військовому окрузі, з березня 2003 — начальником штабу Далекосхідного військового округу, з квітня 2005 — начальником Головного управління бойової підготовки і служби військ Збройних Сил, з грудня 2006 — начальником штабу Північно-Кавказького військового округу.

Заступник начальника Генштабу ЗС РФ генерал-полковник В. В. Герасімовво чолі Параду перемоги 9 травня 2011

З 11 грудня 2007 по 5 лютого 2009 року — командувач військамиЛенінградського військового округу, з 5 лютого 2009 по 23 грудня 2010 року — командувач військами Московського військового округу.

23 грудня 2010 Указом Президента Російської Федерації призначений на посаду заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил РФ.

У 2009–2012 роках командував парадами на честь Дня Перемоги на Красній площі.

З 26 квітня 2012 року — командувач військами Центрального військового округу[3].

Після відставки Анатолія Сердюкова і призначення Сергія Шойгу на посаду міністра, 9 листопада 2012 міністр оборони Російської Федерації Сергій Шойгу представив кандидатуру Герасимова президенту Росії Володимиру Путіну як кандидата на посаду начальника Генерального Штабу Збройних Сил Російської Федерації.

9 листопада 2012 президентом Росії Володимиром Путіним призначений на посаду начальника Генерального Штабу Збройних Сил Російської Федерації[4][5].

Одружений, має сина.

Концепція гібридних воєн[ред.ред. код]

Докладніше: Гібридна війна

В статті «Ценность науки в предвидении»[6] Валерій Герасимов змалював нові форми і способи ведення бойових дій[7]. Він зазначив, що «в ХХІ столітті простежується тенденція до стирання відмінностей між станом війни та миру. Війни більше не оголошують, а почавшись — йдуть не за звичним нам шаблоном». Так, що «фронтальні зіткнення великих угрупувань військ (сил) на стратегічному та оперативному рівнях поступово уходять в минуле. Дистанційне безконтактний вплив на супротивника стає головним засобом досягнення цілей бою та операції. Поразка його об'єктів здійснюється на весь глиб території. Стираються відмінності між стратегічним, оперативним, і тактичним рівнем, наступальними та оборонними діями.» На його думку, «широке розповсюдження отримали асиметричні дії, що дозволяють нівелювати перевагу супротивника у військовій боротьбі. До них належать використання сил спеціальних операцій та внутрішньої опозиції для створення постійно діючого фронту на всій території держави супротивника, а також інформаційний вплив, форми і засоби якого весь час удосконалюються. Інформаційне протиборство відкриває широкі асиметричні можливості для зменшення бойового потенціалу супротивника.»

Останнім прикладом подібного конфлікту, з якого Герасимов пропонує зробити висновки, названо «арабську весну». За аналогією, агресія Росії проти України згодом отримала назву «російська весна».

Війна на сході України[ред.ред. код]

Країни, в яких Валерій Герасимов потрапив під санкції

На думку Володимира Горбуліна багато з того, про що казав Герасимов, було використане проти України спочатку при загарбанні Криму, а потім у війні на сході України[8]. Так само вважає і Марле Маігре: протягом 2014 року Російське керівництво застосувало проти України весь спектр з арсеналу «гібридної війни». Серед іншого, були використані підрозділи регулярної армії, загони бойовиків, економічні санкції, енергетичне ембарго, політична дестабілізація, інформаційна війна, фінансовий тиск, кібератаки[9]. Також, вона вважає, що такий спосіб ведення війни — не новий, а традиційний для радянського режиму, наприклад, аналогічні заходи були застосовані при невдалій спробі державного перевороту в Естонії в 1924 році.

Згідно із зібраними українськими слідчими документальними матеріалами із підтвердженням, начальник Генерального штабу Російської Федерації Герасимов є ідеологом агресивної війни або військових конфліктів на території інших держав. За його ініціативою ще у липні 2013 року Генштаб Збройних сил Російської Федерації отримав розширення повноважень щодо координації діяльності усіх без винятку федеральних органів виконавчої влади Російської Федерації. А вже з грудня по лютий 2013 року Герасимов за допомогою усіх підлеглих і підпорядкованих Генштабу сил і ресурсів, «у тому числі із задіянням медіаресурсів державних і недержавних форм власності Російської Федерації», розпочав активно вести інформаційно-пропагандистську підривну діяльність стосовно України[1].

Оскар Джонсон та Роберт Сілі з лондонського Кінгс коледжу вважають, що в той час, як деякі західні аналітики поспішають назвати новою запропоновану доктрину гібридної війни та її застосування у збройному конфлікті в Україні, насправді, російське керівництво вже тривалий час вважає себе жертвою саме такого способу ведення війни заходом. Наприклад, президент Академії військових наук РФ, автор військової доктрини РФ, Махмут Гареєв, поклав відповідальність на «країни НАТО» за розв'язування локальних воєн та застосування м'якої сили для розвалу СРСР, влаштування «кольорових революцій» в Грузії та Україні, тощо[10]. Джонсон та Сілі вважають, що таке вороже сприйняття в Росії поширення демократії пов'язане з тим, що панівний режим в Росії залежить від придушення демократичних прав та свобод для свого збереження[11]. Вони також проводять паралелі з попередніми конфліктами, які розв'язувало російське керівництво заради утримання країн в сфері свого впливу (починаючи з війни в Абхазії в 1992 році).

У квітні 2014 року в результаті збройного конфлікту на сході України і через захоплення Криму Валерій Герасимов потрапив до списку санкцій Європейського союзу, у травні — до списку санкцій Канади[12][13].

У вереснi 2015 року за даними деяких ЗМІ головний військовий прокурор України Анатолій Матіос заявив, що «в України є дані про доповідь начальника Генерального штабу РФ Валерія Герасимова вищому керівництву Росії з приводу захвату Криму і подальших військових дій»[14].

У вересні 2015 року Валерій Герасимов був включений до санкційного списку (номер 116 у списку) запровадженого Україною у відповідь на російську збройну агресію[15][16][17].

Військові звання[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

СРСР і Росія[ред.ред. код]

Іноземні нагороди[ред.ред. код]

  • Орден Дружби народів (Республіка Білорусь, 2010)
  • Орден Армії Нікарагуа (Нікарагуа, 2013)
  • Медаль «За заслуги в сфері військового співробітництва» (Азербайджан, 2014)[20].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б ОРГАНІЗАТОРОМ ВТОРГНЕННЯ ДО УКРАЇНИ Є НАЧАЛЬНИК РОСІЙСЬКОГО ГЕНШТАБУ - МАТІОС. 5 канал. 5 серпня 2015. 
  2. Перелік військових службових осіб командного складу Збройних Сил та представників влади Російської Федерації, яким Головною військовою прокуратурою повідомлено про підозру (ФОТО). Управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України. 22.08.2016. 
  3. Указ Президента Российской Федерации от 26 апреля 2012 года № 515 «О назначении на должность и освобождении от должности военнослужащих Вооружённых Сил Российской Федерации»
  4. http://news.kremlin.ru/media/events/files/41d4272e9c1f01a8c99f.pdf
  5. Путин одобрил кандидатуру Герасимова на должность начальника Генштаба KM.RU
  6. надрукована у Военно-промышленном курьере № 8 (476) 27 февраля — 5 марта 2013 года
  7. Многоуровневый характер гибридной войны. Информационное сопротивление. 4 березня 2014. 
  8. Владимир Горбулин (23 січня 2015). "Гибридная война" как ключевой инструмент российской геостратегии реванша. Зеркало Недели. 
  9. Merle Maigre (лютий 2015). Nothing New in Hybrid Warfare: The Estonian Experience and Recommendations for NATO. Foreign Policy Program. The German Marshall Fund. 
  10. Не допустить новой конфронтации. Военно-промышленный курьер. 30 квітня 2014 року. 
  11. Oscar Jonsson & Robert Seely (18 березня 2015). Russian Full-Spectrum Conflict: An Appraisal After Ukraine. Journal of Slavic Military Studies (28:1) (Routledge). ISSN 1556-3006. doi:10.1080/13518046.2015.998118. 
  12. Council Implementing Regulation (EU) No 433/2014 of 28 April 2014. Official Journal of the European Union. 29.04.2014. 
  13. Эхо Москвы :: Блоги / Канадский санкционный списокFORMAT_PLACEHOLDER_0
  14. Матіос: Начальник Генштабу РФ звітував Кремлю про військові операції в Україні. УНІАН. 2015-09-13. Процитовано 2015-09-13. 
  15. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №549/2015. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ’’Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Сайт Президента України. 16 вересня 2015. 
  16. Санкции Украины против России: полный список компаний и персон. Ліга. 16 вересня 2015. 
  17. Додаток 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ― Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Сайт Президента України. 2 вересня 2015. 
  18. Указ Президента Российской Федерации от 20 февраля 2013 года № 151 «О присвоении воинских званий высших офицеров военнослужащим Вооруженных Сил Российской Федерации»
  19. на сайте Минобороны
  20. Глава Генштаба ВС России награждён медалью минобороны Азербайджана — ФОТО

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]