Тиберій Клавдій Помпеян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тиберій Клавдій Помпеян
Marco aurelio e barbaros - museus capitolinos.jpg
Марк Аврелій й Тіберій Клавдій Помпеян праворуч
Ім'я при народженні лат. Tiberius Claudius Pompeianus
Народився 125(0125)
Антіохія-на-Оронті, Сирія, Римська імперія, Стародавній Рим
Помер 193(0193)
Рим, Стародавній Рим
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, державний та військовий діяч
Посада консул, сенатор Римської імперіїd і консул Римської імперіїd
Військове звання консул
Термін 173 рік
Попередник Секст Квінтілій Максим
Наступник Квінт Волузій Флак Корнеліан
Батько Клавдій Квінтіан
У шлюбі з Аннія Луціла
Діти Тиберій Клавдій Помпеян Квінтіан

Тиберій Клавдій Помпеян (лат. Tiberius Claudius Pompeianus; 125 —193) — державний та військовий діяч Римської імперії, консул 173 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив зі стану вершників. Вів свій родовід із Антіохії.

У 161 році був імператорським легатом-пропретором провінції Верхня Паннонія. Брав активну участь у війні із Парфією у 161–164 роках. У 164 році його призначено імператорським легатом—пропретором до провінції Нижня Паннонія. У 166 році розбив плем'я лагнобардів, яке вдерлося до провінції. У 167 році став консулом-суфектом разом з Луцієм Семпронієм Гракхом. У 168 році значно сприяв захисту імперії проти вторгнення маркоманів.

Своє становище в імперії Тиберій Помпеян ще більше посилив після одруження у 169 році з донькою імператора Марка Аврелія Аннією Луцілою. Марк Аврелій навіть запропонував Помпеянові титул Цезаря, але той відмовився. У 170 році брав участь у захисті північної Італії від нападу германців. У 173 році призначено консулом разом з Гнеєм Клавдієм Севером. Брав активну участь у Маркоманській війні.

Після смерті Марка Аврелія виступав проти політики нового імператора Коммода, який не бажав продовжувати війну проти маркоманів. У 182 році, незважаючи на змову дружину Аннії Луціли проти імператора, останній зберіг йому життя. Втім відійшов від державних справ. Після вбивства Коммода відмовився від влади на користь Дідія Юліана.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Christian Settipani. Continuité gentilice et continuité sénatoriale dans les familles sénatoriales romaines à l'époque impériale, 200
  • Rudolf Hanslik, Claudius II 43. Der Kleine Pauly. Bd. 1, 1964, Sp. 1218f.
  • W. Eck, A. Pangerl, "Eine neue Bürgerrechtskonstitution für die Truppen von Pannonia inferior aus dem Jahr 162 mit einem neuen Konsulnpaar ", ZPE, 173, 2010, p. 223–236