Токко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Токко
Герб
Країна  Неаполітанське королівство,  Королівство Обох Сицилій,  Королівство Італія і  Італія
CMNS: Токко у Вікісховищі

Токко (італ. Tocco, грец. Τόκκο) — знатна італійська родина з Беневенто, яка мала ломбардське коріння. Наприкінці XIV — початку XV століття її представники керували Іонійськими островами та Епірським царством[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Першим відомим членом династії став Уголіно Токко, який був великим сенешалем німецького імператора Генріха VI у 1195 році[2][3].

У 1330-х роках Гульєльмо Токко став правителем острова Корфу, що належав Неаполітанському королівству[1][4]. Його син Леонардо I Токко в 1357 отримав титул графа Кефалінії і Закінфа і до своєї загибелі в 1376 році встиг додатково захопити острови Ітака і Лефкас, а також порт Воніца на материковому убережжі навпроти островів[1][2][5].

Герб Токко як пфальцграфів Кефалонії та Закінфа: герб Токко з Анжу-Таранто в кантоні

Його синами були Карло I Токко та Леонардо II Токко. Останній правив Закінфом на умовах аппонажу, і його дочка Феодора Токко стала першою дружиною Костянтина XI Палеолога. Своїм весіллям на дочці афінського герцога Неріо I в 1395 Карл зміг захопити Корінф і Еліду, але надалі ці володіння були відібрані візантійцями[1][6]. Він взяв участь у громадянській війні албанських племен, але в 1411 став правителем міста Яніна, успадкувавши цей титул у свого дядька Ісава де Буондельмонті. До 1415 Карло захопив Артський деспотат, востаннє згуртувавши споконвічні володіння Епірського царства[1][7].

Після смерті Карло у 1429 році, за владу розгорнулась боротьба між його п'ятьма незаконнонародженими синами та племінником Карло II Токко (син Леонардо II). На прохання синів Карло в конфлікт втрутилася Османська імперія, і в 1430 була захоплена Яніна, а на наступний рік — велика частина Епіра. Карло II керував з Арти як османський васал аж до своєї смерті в 1448 році[1][8]. Через рік місто було захоплене турками, і спадкоємець Карло Леонардо III Токко перебрався до замку Ангелокастро на острові Керкіра, а після його падіння в 1460 оці відправився на Іонічні острови. Ними він правив до 1479, коли їх захопили турки[1][8]. Леонардо з родиною втік до Неаполя. Його син Карло III Токко і наступні представники династії продовжували називати себе титулярними деспотами Арти до XVII століття.

Хроніка Токко

[ред. | ред. код]

На відміну від Янінської хроніки, прозового твору, що засуджує тиранію сербського деспота Томаса Прелюбовича, Хроніка Токо, написана у віршах і, ймовірно, завершена близько 1429 року, є епічним оповіданням, що розповідає про подвиги двох її героїв: Карло I Токко та його молодший брат Леонардо II. Написана місцевим патріотом, особа якого невідома, вона територіально зосереджена на острові Лефкада та Акарнанії, континентальній частині на південний захід від колишнього Епірського деспотату. Хоча автор дуже прив’язаний до своєї батьківщини і для нього Константинополь і візантійський імператор дуже далекі від локальних конфліктів, які формують рамки його оповідання, він все ж визнає якості своїх італійських героїв і робить улесливі зауваження про деяких албанських володарів.

Хроніка охоплює близько п'ятдесяти років і триває до смерті Леонардо Токко в 1422 році. Окрім того, що вона є джерелом інформації про історію регіону, вона також розповідає нам про феодальні структури Епіру того часу та соціальні економічні умови, які там панували[9][10]

Відомі представники

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж Kazhdan (1990), p. 2090
  2. а б Miller (1908), p. 292
  3. Cawley, Ugolino Tocco [Архівовано 2012-04-11 у Wayback Machine.]
  4. Cawley, Guglielmo Tocco [Архівовано 2012-04-11 у Wayback Machine.]
  5. Fine (1994), p. 354
  6. Fine (1994), pp. 431, 434, 543
  7. Fine (1994), pp. 356—357, 543
  8. а б Fine (1994), pp. 544, 563
  9. Kazhdan (1991) "Chronicle of the Tocco" vol. 1 p.  446.
  10. Nicol (1984) p.  165.
  11. Anna Goudi, The Chronicles of the Tokkos and the Ioannina - Similarities and Differences , Thessaloniki 2013

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Cawley, Charles. Medieval Lands Project: Counts of Kefalonia (Tocco). Foundation for Medieval Genealogy. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 28 червня 2010.
  • Fine, John Van Antwerp (1994), The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest, University of Michigan Press, ISBN 978-0472082605
  • Oxford Dictionary of Byzantium / Alexander Kazhdan. — Oxford University Press, 1991. — ISBN 978-0-19-504652-6.
  • Miller, William (1908), The Latins in the Levant: A history of Frankish Greece (1204–1566), New York: E.P. Dutton and Co.