Тонка кишка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тонка кишка
Magendarmkanal.JPG
Схема будови шлунково-кишкового тракту людини:
1-Стравохід, 2-Шлунок, 3-Дванадцятипала кишка, 4-Тонка кишка, 5-Сліпа кишка, 6-Апендикс, 7-Товста кишка, 8-Пряма кишка, 9-Анус
Деталі
Нерв celiac ganglia, vagus [1]
Ідентифікатори
Латина intestinum tenue
Анатомія Грея subject #248
MeSH D007421
TA98 A05.6.01.001
TA2 2933
FMA 7200[2]
Анатомічна термінологія

Тонка́ ки́шка — відділ гастроінтестінального тракту, в якому неперетравлені поживні речовини шлункового вмісту підлягають подальшому інтенсивному гідролізу, чому сприяють секрети підшлункової залози, печінки та власне кишечника, а продукти гідролізу транспортуються через стінку кишки у внутрішнє середовище організму.

Тонка кишка людини[ред. | ред. код]

Тонка кишка людини поділяється на три відділи: від самого шлунка відходить дванадцятипала кишка (duodenum), потім іде порожня (jejunum) і клубова кишка (ileum).

Дванадцятипала кишка[ред. | ред. код]

Дванадцятипала кишка починається під печінкою на рівні 12 грудного або 1 поперекового хребця, праворуч від хребетного стовпа. Починаючись від шлунка, кишка йде зліва направо і ззаду, потім повертає вниз і спускається попереду правої нирки до рівня 2 або верхнього відділу 3 поперекового хребця; тут вона повертає ліворуч, розташовується майже горизонтально, перетинаючи попереду нижню порожнисту вену, а потім йде косо вгору попереду черевної аорти, і, нарешті, на рівні тіла 1 або 2 поперекового хребця, ліворуч від нього, переходить в порожню кишку. Таким чином, дванадцятипала кишка утворює підкову або неповне кільце, що охоплює головку і почасти тіло підшлункової залози.

Початковий відділ кишки називається верхньою частиною (лат. pars superior), другий відділ — низхідною частиною (лат. pars descendens), останній відділ — горизонтальною (нижньою) частиною (лат. pars horisontalis (inferior)), яка безпосередньо переходить у висхідну частину (лат. pars ascendens). При переході верхньої частини у низхідну утворюється верхній вигин дванадцятипалої кишки лат. flexura duodeni superior, при переході низхідної частини в горизонтальну утворюється нижній вигин дванадцятипалої кишки лат. flexura duodeni inferior, і, нарешті, при переході дванадцятипалої кишки в порожню утворюється найкрутіший вигин лат. flexura duodenojejunalis.

Порожня кишка[ред. | ред. код]

Докладніше: Порожня кишка

Порожня кишка — гладком'язовий порожнистий орган. У стінці порожньої кишки розташовуються два шари м'язової тканини: зовнішній поздовжній і внутрішній циркулярний. Крім того, гладком'язові клітини є в слизовій оболонці кишки. Довжина порожньої кишки у дорослої людини сягає 0,9-1,8 м. У жінок вона коротша, ніж у чоловіків. У живої людини кишка перебуває в тонічно напруженому стані[3]. Після смерті вона розтягується і її довжина може сягати 2,4 м.

Петлі порожньої кишки розташовуються в лівій верхній частині черевної порожнини. Порожня кишка з усіх боків покрита очеревиною і, на відміну від дванадцятипалої кишки, має добре виражену брижу. Від дванадцятипалої кишки порожня відокремлюється дуоденоеюнальною Л-подібною складкою Трейтца (дуоденоеюнальним сфінктером). Кислотність у порожній кишці нейтральна або слаболужна і зазвичай перебуває в межах 7-8 pH.

Клубова кишка[ред. | ред. код]

Докладніше: Клубова кишка

Клубова кишка розташовується в правій нижній частині черевної порожнини і в області правої клубової ямки, між порожньою кишкою та верхнім відділом товстої кишки сліпою кишкою. Від останньої відокремлюється ілеоцекальний клапаном (баугнеровою заслінкою).

Клубова кишка — гладком'язовий порожнистий орган. Довжина клубової кишки у дорослої людини досягає 1,3 — 2,6 м. У жінок вона також коротша, ніж у чоловіків. Внутрішній діаметр кишки близько 27 мм. Кислотність у клубовій кишці нейтральна або слаболужна і зазвичай перебуває в межах 7-8 рН. Моторна активність клубової кишки представлена ​​різноманітними типами скорочень, в тому числі перистальтичними і ритмічною сегментацією. Частоти такого роду скорочень специфічні для клубової кишки і знаходяться в діапазоні 0,071-0,130 Гц[4].

Захворювання тонкої кишки людини[ред. | ред. код]

Розлад всмоктування може призвести до виникнення коліту, який викликається алергією на глютен — білок, що міститься в крупах, зокрема у пшениці. Поверхня кишки і ворсинки пошкоджуються, виникають серйозні проблеми зі всмоктуванням і засвоєнням їжі, організм недоотримує вітаміни і мінерали, виникає діарея, яка лише ускладнює проблему. Основні симптоми подібного стану — нудота, кал з неприємним запахом, здуття живота, біль, почервоніння шкіри, втрата ваги.

Якість крові, обумовлена отриманням адекватного харчування, залежить від дієти і функціонування тонкої кишки. Оскільки тонка кишка отримує з їжі залізо, яке допомагає постачати клітини тіла киснем, низький рівень заліза в крові призводить до зменшення насиченості крові киснем.

Серед інших поширених захворювань тонкої кишки людини — виразка дванадцятипалої кишки, дуоденіт, ентерит, кишкова непрохідність, хвороба Крона, целіакія, меккелів дивертикул.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Physiology at MCG
  2. Foundational Model of Anatomy
  3. Трифонов Е. В. Психофизиология человека. Тощая кишка.
  4. Пономарёва А. П., Рачкова Н. С., Бельмер С. В., Хавкин А. И. Периферическая электрогастроэнтеромиография в детской гастроэнтерологии. М.: РГМУ, 2007.

Література[ред. | ред. код]

  • Бабкин Б. П., Секреторный механизм пищеварительных желез, Л., 1960;
  • Богач П. Г., Механизмы нервной регуляции моторной функции тонкого кишечника, К., 1961;
  • Уголев А. М., Пристеночное (контактное) пищеварение, Л.— М., 1963;
  • Уголев А. М., Физиология и патология пристеночного (контактного) пищеварения, Л., 1967;
  • Шлыгин Г. К., Ферменты кишечника в норме и патологии, Л., 1967;
  • Bockus Н. L., Gastroenterology, 2 ed., v. 2, Phil.—L., 1964; Handbook of physiology, v. 2—4, Wash., 1967—68.
  • Полушкина Н. Н. Диагностический справочник гастроэнтеролога. М.: — АСТ, 2007, ISBN 978-5-17-039782-2, 670 с.
  • Sherwood, Lauralee (2006). Fundamentals of physiology: a human perspective (вид. Third). Florence, KY: Cengage Learning. с. 768. ISBN 0-53-446697-4.