Троїцька церква (Київ, Замкова гора)
| Троїцька церква | |
|---|---|
 Троїцька церква | |
| 50°27′42″ пн. ш. 30°30′40″ сх. д. / 50.46175800002777834° пн. ш. 30.51135100002777989° сх. д.Координати: 50°27′42″ пн. ш. 30°30′40″ сх. д. / 50.46175800002777834° пн. ш. 30.51135100002777989° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Архітектор | Спарро Павло Іванович |
| Початок будівництва | 1854 |
| Кінець будівництва | 1857[1][2] |
| Зруйновано | 1938 |
| Відбудовано | не відбудовувалась |
| Стиль | псевдоросійський стиль |
| Епонім | Трійця |
  Троїцька церква (Київ, Замкова гора) (Київ) | |
 | |
Троїцька це́рква — православний кладовищенський храм Флорівського жіночого монастиря у Києві[3][4]. Стояла на вершині Замкової гори, де розташовувався монастирський цвинтар[5][1][6][7]. Збудована в 1854—1857 роках[6][8] і розібрана в 1938 році[9].
Історія[ред. | ред. код]
У 1834 році Флорівський жіночий монастир придбав у міста 3606 квадратних сажнів землі на Замковій горі для влаштування тут монастирського цвинтаря[10][11], на якому з 1840-х років ховали черниць, а у 1860-х роках почали ховати біле духовенство і мирян — мешканців Подолу та Гончарів-Кожум'яків[9][6].
У 1854 році київський єпархіальний архітектор Павло Спарро розробив проєкт кладовищенської церкви[12], який був «височайше затверджений» 7 квітня 1855 року[13]. Того ж року коштом монастиря почалося зведення церкви, за будівельні роботи відповідав київський купець 3-ї гільдії Стефан Фадєєв[14][13]. Завершили будівництво, загальна вартість якого склала 30 тис. рублів сріблом[15], у 1857 році, освятив церкву Святої Трійці митрополит Філарет[14][7].
Троїцьку церкву оточували могили Флорівського цвинтаря[14]. З північного боку церкви поховали ігуменю Агнію — ініціаторку будівництва церкви[9][14][2]. З південного боку стояв на чавунному п'єдесталі у вигляді гори 11-аршинний чавунний хрест із написом «Василій Іванович Хом'яков»[9][14]. Під хрестом насправді не було могили, він був встановлений за заповітом В. Хом'якова, парафіянина і благодійника Флорівського монастиря, з метою привернути увагу мирян до цієї обителі[9][16]. Сам Хом'яков, який помер у 1871 році, був похований біля південного боку монастирської церкви Казанської ікони Божої Матері[9].
У 1858—1589 роках до Троїцької церкви проклали в'їзний шлях від монастиря на гору, яка за найменуванням монастиря отримала нову назву Флорівська (Фролівська)[12][6].
У 1900 році храм відремонтували та наново визолотили бані, у 1908 році відновили стіни та пофарбували покрівлю[2].
За радянської влади, у 1920-х роках цвинтар на Замковій горі закрили, з 1923 року Троїцька церква не використовувалася за призначенням, тому 13 липня 1927 року президія Київського окрвиконкому постановила її закрити[9]. Втім, храм продовжував існувати до 1936 року, коли ухвалили Генеральний план Києва, за яким, зокрема, на Замковій горі та горі Дитинка передбачалося облаштування парку площею 30,7 га[9]. Хоча ці задуми так і не були реалізовані, у 1938 році Троїцьку церкву розібрали[9]. На місці колишнього цвинтаря у 1943 році облаштували військову частину, яка обслуговувала так звану «глушилку» — радіостанцію, що глушила трансляцію зарубіжних радіостанцій[17]. Вона діяла до листопада 1988 року. Після розпаду СРСР військові споруди на Замковій горі розібрали[6].
Від Троїцької церкви збереглися фундаменти та частина стіни, від некрополя біля неї — кілька поодиноких поховань[9][6].
Опис[ред. | ред. код]
Це була невелика мурована споруда, хрестоподібна у плані, із двома цибулястими банями, одна з яких увінчувала основний об'єм, друга, значно менша за розміром, — дзвіничку над притвором[14]. В архітектурному плані Троїцька церква була зведена у стилі російських церков XVII століття[14] і представляла собою цікавий зразок переходу від архітектури класицизму до псевдоросійського стилю[1]. Висота та довжина церкви становили по 31,5 аршини, ширина — 21,5 аршин[14]. Головна баня розміщувалася на гранчастому барабані із півциркульними віконними прорізами, що стояв на двох восьмериках[1]. Дзвіниця, зведена над притвором, належала до новгородського типу: прямокутна у плані, дзвонові отвори були виконані у вигляді трифорію, вкривав дзвіницю чотирисхилий дах, увінчаний банькою на трьох маленьких восьмериках[1]. Дзвіниця мала 6 дзвонів, 4 з яких були відлиті у 1854 році, найбільший дзвін важив близько 46 пудів 16 фунтів[14]. Обидві бані були вкриті позолоченим залізом та увінчані позолоченими хрестами на півмісяцях[14].
Головний вівтар церкви був освячений на честь Святої Трійці, у правій частині церкви також був бічний вівтар на честь ікони Божої Матері Охтирської[8][12][6][14].
Завдяки своєму розташуванню на вершині Замкової гори Троїцька церква була архітектурною домінантою навколишньої місцевості та відігравала важливу роль у формуванні ландшафту Замкової гори[1][6].
Галерея[ред. | ред. код]
Панорама Подолу в 1862 році. Зліва на горі видно Троїцьку церкву
Залишки кладовища на Замковій горі
Склеп на Замковій горі
_in_Kiev_Podole_1862.jpg)
_03.JPG)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Третяк, 2004, с. 97.
- ↑ а б в Ковалинський, 2011, с. 493.
- ↑ Захарченко, 1888, с. 253.
- ↑ Похилевич, 1865, с. 53.
- ↑ Топографічна зйомка Київського міськомунвідділу (1923–1930).
- ↑ а б в г д е ж и Кальницький, 2012, с. 101.
- ↑ а б Сементовський, 1900, с. 274.
- ↑ а б Петров, 1897, с. 173.
- ↑ а б в г д е ж и к л Звід, 2011, с. 1690.
- ↑ Звід, 2011, с. 1687.
- ↑ Ковалинський, 2011, с. 495.
- ↑ а б в Звід, 2011, с. 1688.
- ↑ а б Ковалинський, 2011, с. 496.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Маниковский, 1894, с. 30.
- ↑ Похилевич, 1865, с. 54.
- ↑ Маниковский, 1894, с. 31.
- ↑ Ковалинський, 2011, с. 522.
Джерела[ред. | ред. код]
- Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — ISBN 966-594-548-3.
- Дегтярьов Михайло, Крайня Ольга. Флорівський (Вознесенський) жіночий монастир, 16—20 ст. // Київ: Кн. 1, ч. 3: С—Я Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2011. — С. 1217–2197. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-2-2-2.
- Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — ISBN 978-966-489-183-4.
- Ковалинський В. В. Флорівський Свято-Вознесенський жіночий монастир // Київські мініатюри. Долі київських храмів. частина перша. — К. : Купола, 2011. — Т. 9. — 608 с. — (Київські мініатюри) — 1000 прим. — ISBN 978-966-8679-17-9.
- Петров Н. И. Историко-топографическіе очерки древняго Кіева. — К. : Типографія Императорскаго Университета св. Владиміра, 1897. (рос. дореф.)
- Исторически-статистическое описание Киево-Флоровского Вознесенского женского монастыря / Сост. свящ. Феодор Маниковский. — К. : тип. С. В. Кульженко, 1894. (рос. дореф.)
- Сементовський М. М. Кіевъ, его святыни, древности, достопамятности. — 7-ме. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1900. (рос. дореф.)
- Захарченко М. М. Кіевъ теперь и прежде. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1888. — С. 253. (рос. дореф.)
- Похилевичъ Л. Монастыри и церкви г. Кіева: Прежнее и нынешнее состояніе и средства содержанія причтовъ, а также иноверческие молитвенные дома. — К. : Въ типографіи губернского управленія, 1865. — 134 с. (рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Виталий Ковалинский (16 травня 2012 року). Некрополь на Киселевке. www.weekend.today. Вікенд. Процитовано 4 серпня 2022 року. (рос.)
| |||||||||||||||||||
