Трифорій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Трифо́рій (лат. triforium, від tri — «три» и foris — «двері, вхід») — в романской и готичній церковних архітектурах вузька невисока галерея, розташована в товщі стіни над арками, що відділяють бокові нефи від среднього.

Назва трифорій походить від здвоєних, чи частіше зтроєних аркових пройм галерей[1]. Протягом романського періоду трифорій, що служив для освітлення й провітрювання храму, був невід'ємною частиною його конструкції[2]. По мірі розвитку готичної архітектури він зменшився в розмірі і в значенні. З часом верхні галереї пристосували для жінок, щоб під час літургії вони знаходилися окремо від чоловіків, і стали називати матронеями[3]. Нарешті, трифорії стали робити чимраз вужчими, і поступово вони перетворилися на чисто декоративний елемент. Ближче до кінця XIII трифорій зазвичай замінявся подовженими вікнами верхнього ряду[2].

У ширшому значенні — три близько поставлені вікна, які утворюють одну архітектурну форму[4], те ж саме, що й трифора.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Архитектура. Краткий справочник / Гл. ред. М.В. Адамчик. — Минск : Харвест, 2004. — С. 502. — ISBN 985-13-1842-6.
  • Власов В. Г. Трифорий // Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства. — СПб : Азбука-классика, 2008. — Т. 9. — С. 643—644.