Перейти до вмісту

Тхить Нят Хань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тхить Нят Хань
Thích Nhất Hạnh
Ім'я при народженніНгуєн Суан Бао
Народився11 жовтня 1926(1926-10-11)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хюе, Аннам, Французький Індокитай Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 січня 2022(2022-01-22)[3] (95 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Từ Hiếu pogodad, Хюе, В'єтнам[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоФранція Франція
Національністьв'єтнамець
ДіяльністьБгікшу, поет, антивоєнний активіст, письменник, чернець, spiritual teacher, релігієзнавець, автор, музикант Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьбуддизм[4], Дзен[4], рух за мир[4], активізм[4], religious tolerationd[4], права людини[4], права тварин[4] і вегетаріанство[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПринстонський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовв'єтнамська[5][4], путунхуа[d][3], французька[5][4] і англійська[5][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
НапрямокEngaged Buddhismd Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіябуддизм (тхієн)
Нагороди
IMDbID 0857847 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтplumvillage.org/fr/au-sujet/thich-nhat-hanh/ Редагувати інформацію у Вікіданих

Тхить Нят Хань (в'єт. Thích Nhất Hạnh, трансліт. 釋 一行, вимовляється: tʰǐk ɲə̌t hâːˀɲ, alt =слухати); також відомий як Тхіть Ньят Хань або Тит Нат Хан; в миру Нгуєн Суан Бао (в'єт. Nguyễn Xuân Bảo; 11 жовтня 1926 22 січня 2022) в'єтнамський дзен-буддійський чернець, настоятель буддійського медитативного центру (Plum Village) в Дордоні (Франція), автор ряду книг з дзен-буддизму, входив у сотню найвпливовіших духовних лідерів сучасності[6].

Біографія

[ред. | ред. код]
Тхить Нят Хань в Нідерландах, 2006 рік.
Приїзд Тхіть Нят Ханя у В'єтнам, 2007 рік.

Народився 11 жовтня 1926 року у центральному В'єтнамі. Ім'я принародженні- Нгуєн Суан Бао. У віці 16 років він вступив до монастиря храму Ту Хьєу поблизу міста Хюе, де його головним учителем був Дзен-Майстер Тхань Куї Чан Тят. Закінчив буддійську академію Бао Куок, де вивчав традиції махаяни та в'єтнамського тхієн-буддизму. У 1949 році став монахом.

У 1956 році Нят Хань був призначений головним редактором журналу «В'єтнамський буддизм», що належав Об'єднаній В'єтнамській Буддійській Асоціації (в'єт. Giáo Hội Phật Giáo Việt Nam Thống Nhất). На початку 1960-х років організував молодіжну школу соціальної допомоги (SYSS) в Сайгоні. Ця організація займалася відновленням зруйнованих в ході війни сіл, будівництвом шкіл і лікарень, допомагала бездомним.

Пізніше переїхав в США. Навчався в Колумбійському університеті, Принстоні та Сорбонні. Читав лекції в Корнельському і Колумбійському університетах.

У січні 1967 році Мартіном Лютером Кінгом був висунутий на отримання Нобелівської премії миру.

Оскільки в'єтнамський уряд заборонив йому повертатися на батьківщину, він отримав політичний притулок у Франції. Проживав у буддійській комуні Plum Village («Село слив») на півдні Франції, де викладав, писав книги, займався садівництвом і звідкіля мандрував до інших країн. Так, в'єтнамський уряд дозволив йому відвідати рідну країну в 2005 і 2007 роках.

У листопаді 2014 року Нят Хань зазнав серйозного крововиливу в мозок і був доставлений у лікарню. Після кількох місяців реабілітації після інсульту, Нят Хань був виписаний з реабілітаційної клініки лікарні університету Бордо. 11 липня 2015 року, Нят Хань направлений у Сан-Франциско, щоб пришвидшити його відновлення за допомогою інтенсивної програми реабілітації у медичному центрі UCSF. 8 січня 2016 року він повернувся до Франції.

Тхіть Ньят Хань помер у січні 2022 року у віці 95 років.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Автор понад 100 книг, 40 з яких англійською мовою.

У видавництві «Terra Incognita» вийшла у 2019 р. книга: Тхіть Ньят Хань «Спокій у кожному кроці. Шлях усвідомлення в повсякденному житті» (переклад Ірини Новіцької).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. SNAC — 2010.
  2. AlKindi
  3. 1 2 3 Oliver J. D. Thich Nhat Hanh, Vietnamese Zen Master, Dies at 95(untranslated): 2022.
  4. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Чеська національна авторитетна база даних
  5. 1 2 3 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Watkins 'Spiritual 100 List for 2013 (англ.). «Watkins Books». Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 28 серпня 2013. [Архівовано 2013-09-08 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]