Ультрафіолетова катастрофа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ультрафіолетова катастрофа — фізичний термін, що описує парадокс класичної фізики, який полягає в тому, що повна потужність теплового випромінювання будь-якого нагрітого тіла має бути нескінченною.[1]:6-7 Свою назву парадокс отримав через те, що спектральна густина потужності випромінювання мала б нескінченно зростати при скороченні довжини хвилі за законом Релея-Джинса.

По суті цей парадокс показав якщо не внутрішню суперечливість класичної фізики, то принаймні вкрай різке (абсурдне) розходження із результатами елементарних спостережень та експериментів.[2]

Оскільки це і справді не узгоджується з дослідними спостереженнями, наприкінці XIX століття виникали труднощі при описі фотометричних характеристик фізичних тіл.

Проблему було розв'язано за допомогою квантової теорії випромінювання, розробленої Максом Планком у 1900 році.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Vázquez, M.; Hanslmeier, Arnold (2005). Ultraviolet Radiation in the Solar System. ISBN 978-1-4020-3726-9. 
  2. Самин, Дмитрий (2002). Кванты. 100 великих научных открытий (рос.). Вече. ISBN 978-5-9533-2748-0.