Парадокс заощаджень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Парадокс заощаджень (англ. paradox of thrift, англ. paradox of saving, рос. парадокс сбережений) — парадокс в економічній науці описаний американськими економістами Воділом Кетчінгсом (англ. Waddill Catchings) і Вільямом Фостером (англ. William Trufant Foster)[1] та досліджений, зокрема Джоном Мейнардом Кейнсом[Джерело?] та Фрідріхом фон Гайєком[2].

Зміст парадоксу[ред.ред. код]

Парадокс формулюється таким чином[Джерело?]: якщо під час рецесії всі почнуть заощаджувати, то сукупний попит зменшиться, що потягне за собою зменшення зарплат і, як наслідок, зменшення заощаджень. Тобто, можна стверджувати, що коли всі заощаджують, це призводить до зменшення сукупного попиту, та призводить до сповільнення економічного зростання.

Кейнсіанська модель[ред.ред. код]

Докладніше: Кейнсіанство

З простої кейнсіанською моделі випливало, що для зростання економіки необхідно збільшувати сукупні витрати, які діють подібно до ін'єкцій, та обумовлюють зростання сукупного доходу, до того ж з ефектом мультиплікатора. А все вилучене з потоку витрат мультиплікативно скорочують сукупний дохід, підштовхуючи економіку до рецесії і навіть депресії. Звідси випливав парадоксальний висновок: чим більше економіка зберігає (накопичує), тим бідніше вона стає. (Парадокс полягає в тому, що якщо людина збільшує свої заощадження, то вона стає багатшою, а економіка при збільшенні заощаджень стає біднішою).[3]

Однак похмура картина парадоксу заощаджень присутня тільки в кейнсіанській моделі. У класичній моделі заощадження завжди дорівнюють інвестиціям. Тому, згідно з класичними уявленнями, якщо заощадження збільшуються, то на таку ж величину зростають інвестиції. В результаті скорочення доходу (випуску) не відбувається. Аналогічно, якщо збільшується гранична норма вилучення в результаті зростання будь-якого з видів вилучень, то це компенсується відповідним зростанням ін'єкцій, і величина сукупного випуску не міняється.

Генрі Гацліт звернув увагу на те[4], що в «Загальній теорії…» Кейнс припустився помилок та неточностей у визначенні поняття «заощадження» та «інвестиції». Зокрема, Кейнс спочатку визначив заощадження та інвестиції в такий спосіб, що вони обов'язково ідентичні і є різними аспектами одного явища.[5] Але згодом Кейнс непомітно відмовляється від цих визначень та будує теорію економічних циклів за умови нерівності заощаджень та інвестицій.

Проста кейнсіанська модель дозволяє показати вихід із рецесії. Таким чинником має стати активне втручання держави в економіку. Не випадково заходи, пропоновані представниками кейнсіанства, отримали назву політики державного регулювання. Кейнс і його послідовники пропонували використовувати для стабілізації економіки фіскальну політику, і в першу чергу, такий її інструмент як зміну величини державних витрат, оскільки це дозволяє безпосередньо, а, отже, в максимальному ступені впливати на сукупний попит і з мультіплікативним ефектом на сукупний випуск і дохід.

Австрійська модель[ред.ред. код]

Представники Австрійської школи вважають, що заощадження (відмова від споживання теперішніх благ на користь більшого споживання майбутніх) є основою економічного розвитку[6].


Застосування[ред.ред. код]

Лауреат Нобелівської премії з економіки Пол Кругман навів парадокс заощаджень як один із аргументів на користь запровадження політики збільшення державних витрат.[7] На його думку, в той час, коли домогосподарства вимушені зменшувати видатки, економіка, для пожвавлення, потребує заміни звичних споживачів урядом — саме уряд має затвердити різноманітні державні програми.

Натомість, на думку конгресмена від штату Техас Рона Пола, справжній добробут може бути створений завдяки заощадженню, обмеженню споживання нинішніх благ для збільшення споживання благ в майбутньому.[8]

У передачі «Шустер Live» (ТРК Україна), Ю. Тимошенко назвала збільшення державних витрат, підтримані урядом суспільні роботи та будівництво великих інфраструктурних об'єктів можливими засобами створення робочих місць на час кризи в Україні.[9]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. William Trufant Foster, Waddill Catchings, Business Without a Buyer, Houghton Mifflin Company, 1927.
  2. Вперше надруковано в Німецькому журналі з економіки, потім в англомовному журналі, потім в доповненні до праці Гайєка «Prices and Production» (Ціни та Виробництво; New York: Augustus M. Kelley, 1935 ed).
  3. http://gumanitarist.narod.ru/economics/35_rol_exsporta.htm
  4. Генрі Гацліт, The Failure of New Economics
  5. Гацліт, с. 81
  6. http://mises.org/story/3194
  7. Пол Кругман When Consumers Capitulate // The New York Times. — (31 жовтня 2008).
  8. «Ron Paul’s Statement on the Passage of the Bailout Bill». 2008-10-03. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 14 січня 2008. 
  9. http://shuster.kanalukraina.tv/video/275_est_li_vykhod?_specialnyi_vypusk_s_Juliey_Timoshenko/

Посилання[ред.ред. код]

З точки зору представників Австрійської школи:

Література[ред.ред. код]


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.