Буриданів віслюк
Буриданів осел — ілюстрація парадоксу в філософії у контексті концепції свободи волі.[1] [2] Вона описує гіпотетичну ситуацію, коли віслюк (або осел), однаково голодний і спраглий, опиняється точно посередині між копицею сіна та відром води. Парадокс припускає, що осел завжди рухається до ближчого джерела. У такому випадку він не може зробити вибір і гине від голоду та спраги.[3] Поширений варіант парадоксу замінює воду і сіно на дві однакові копиці сіна; осел, не здатний обрати між ними, гине від голоду.
Парадокс названо на честь французького філософа XIV століття Жана Буридана, який висміює філософію морального детермінізму. Хоча приклад асоціюється з Буриданом, філософи обговорювали його задовго до нього — зокрема Аристотель, який наводив приклад людини, що однаково голодна і спрагла,[4] а також Аль-Газалі, який описував людину, що має обрати між однаково добрими фініками.[5]
Аналогічна ситуація виникає як метастабільність в цифровій електроніці, коли електронна схема повинна обрати між двома станами на підставі неоднозначного або проміжного вхідного сигналу. Якщо схема надто довго перебуває в «невизначеному» стані, це може призвести до збою, масштаб якого визначається частотою системного тактового сигналу.
Парадокс передує Буридану; він походить ще з античності й зустрічається у творі Арістотеля Про небо.[4][6] Аристотель, висміюючи ідею Анаксімандра про те, що Земля нерухома лише тому, що вона куляста і сили діють на неї рівномірно,[7]:p.67 пише, що це так само безглуздо, як стверджувати, що:
... людина, яка однаково голодна і спрагла та стоїть між їжею й водою, повинна залишитися на місці й померти від голоду.
— Аристотель, Про небо 295b, бл. 350 до н. е.
Проте у грецькій традиції цей парадокс слугував радше аналогією для пояснення рівноваги фізичних сил.[6] У XII столітті перський вчений і філософ Аль-Газалі застосував цей парадокс до людського вибору, питаючи, чи можливо прийняти рішення між рівноцінними варіантами без підстав для переваги.[6] Він вважав, що свобода волі може «пробити» цю рівновагу:
Припустімо, перед людиною лежать два однакових фініки, і вона сильно бажає їх з'їсти, але не може взяти обидва. Без сумніву, вона вибере один завдяки внутрішній якості, що здатна розрізняти однакові речі.
— Абу Хамід аль-Газалі, Суперечність філософів, бл. 1100 року[5]
Андалузький філософ Аверроес (1126–1198), коментуючи Газалі, займав протилежну позицію.[6]
Хоча Буридан ніколи не обговорював саме цей приклад,[7]:p.67 його позиція полягала в моральному детермінізмі. За його уявленням, за відсутності незнання чи зовнішніх перешкод людина завжди повинна обрати більше благо з двох альтернатив. Тому перед однаково добрими варіантами раціональний вибір, на його думку, неможливий.[8][9]
Якщо два варіанти оцінено як рівні, то воля не може зрушити з місця глухий кут; усе, що вона може — призупинити судження, поки обставини не зміняться і правильний курс дій не стане очевидним.
— Жан Буридан, бл. 1340
Пізніші автори висміювали цю позицію, описуючи осла, який, маючи перед собою воду й сіно, обов’язково помре, розмірковуючи над вибором.
Багато філософів після Буридана розглядали проблему «вибору без переваги». У Етиці (прибл. 1661) Бенедикт Спіноза визнавав, що його детермінізм допускає таку ситуацію, але зараховував її до інших форм ірраціональної поведінки.[7]:p.71[6] Він писав:
Можуть заперечити: якщо людина не діє за вільною волею, що станеться, якщо стимули до дії будуть однаково врівноважені, як у випадку буриданового осла? [...] Я готовий погодитися, що така людина, яка бачить лише голод і спрагу, а також їжу й воду на рівній відстані, помре від голоду та спраги. Якщо мене спитають, чи не слід вважати її більше ослом, ніж людиною — не знаю; як не знаю і того, що думати про тих, хто вішається, або про дітей, божевільних тощо.
— Бенедикт Спіноза Етика, кн. 2, пропозиція 49, схолій
П’єр Бейль (1647–1706) у своєму Dictionnaire дав одні з найґрунтовніших міркувань щодо цієї проблеми. Він прямо зазначав, що якщо люди здатні робити вибір між варіантами без жодної підстави на користь одного з них, то це означає наявність свободи волі — і має значення для того, як людина раціоналізує Божі рішення. Він вважав попередні приклади з ослом чи фініками лише ілюстративними та підкреслював, що в повсякденному житті існує чимало справжніх ситуацій, коли людині доводиться обирати між байдужими для неї варіантами, і це не становить жодної проблеми.[6]
Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646–1716) на підставі закону достатньої підстави стверджував, що за повної рівноваги вибір неможливий, але за Лейбніцом мікроскопічні несвідомі переваги (petites perceptions) дозволяють пояснити можливість вибору.[6]
Деякі представники жорсткого детермінізму, як-от Спіноза, погоджувалися з неприємністю ситуації, але заперечували, що це справжній парадокс, оскільки немає логічного протиріччя в тому, що людина може померти між двома рівноцінними варіантами.
Інші автори відкидали ілюстрацію Буриданового осла як непридатну. Типовий аргумент полягає в тому, що така модель вибору, як у парадоксі, не відповідає реальній раціональності, адже люди здатні визнати рівність варіантів і зробити довільний (випадковий) вибір замість того, щоб «померти» від нерішучості. Це часто використовують як аргумент на користь віри або інтуїції (аристотелівська noesis). Крім того, існують інші критичні зауваження щодо парадоксу.
За Едвардом Лаузінгером, буриданів осел не враховує латентні упередження, які люди завжди мають при ухваленні рішень.[10]
Соціальний психолог Курт Левін досліджував цей парадокс експериментально у своїй теорії психологічного поля.[11] Він показав, що лабораторні щури мають труднощі при виборі між двома однаково привабливими цілями. Типова реакція — початкова амбівалентність, але рішення стає визначенішим у міру наближення до одного варіанта й віддалення від іншого.
Ситуація буриданового осла отримала математичне формулювання у праці американського інформатика Леслі Лампорта (1984). Лемпорт доводив, що за певних припущень про неперервність у моделі задачі буриданового осла завжди існують початкові умови, за яких осел голодує незалежно від стратегії.[12] Він також наводив приклад водія на переїзді, який не може вирішити, чи встигне проскочити перед потягом. Через затримку у рішенні певний відсоток водіїв буде збитий поїздом — за будь-якої стратегії.
Лемпорт формулює «принцип Буридана»:[12]
- Дискретне рішення, що ґрунтується на безперервному вході, не може бути ухвалене за обмежений час.
Він зазначає, що те, що ми не спостерігаємо ослів чи людей, які помирають від нерішучості, не спростовує принцип: просто ймовірність такого стану достатньо мала.
Аналог принципу Буридана виникає в електротехніці.[12][13][14][15][16] Вхід цифрової логічної схеми перетворює аналоговий сигнал у цифровий — 0 або 1. Вхід цифрової логічної схеми повинен перетворювати неперервну напругу у значення 0 або 1. Якщо сигнал потрапляє у проміжний стан під час вибірки, вхідний каскад працює як компаратор. Цей стан нагадує ситуацію осла між двома копицями: при певному проміжному значенні сигналу неможливо однозначно визначити вихід, і схема потрапляє у метастабільність, перебуваючи у стані рівноваги, доки випадковий шум не зрушить її до стабільного стану.
Метастабільність — суттєва проблема у цифровому проєктуванні. Ймовірність збереження метастабільності довше певного часу t спадає експоненційно, тому в реальних пристроях тривала нерішучість надзвичайно малоймовірна.
У асинхронних системах використовуються арбітерні схеми, які можуть мінімізувати ймовірність метастабільності, хоча й за рахунок збільшення часу ухвалення рішення.[17]
- Буриданів віслюк — французька комедія 1932 року, названа на честь парадоксу.
- Льюїс Касс, кандидат на пост президента США (1848), порівнювався Лінкольном з буридановим ослом.
- У романі The Eight Doctors серіалу Доктор Хто П’ятий Доктор і Восьмий Доктор ставлять робота-воїна в ситуацію нерішучості.
- У 7-й серії 10-го сезону Теорія великого вибуху Шелдон і Емі обговорюють парадокс.
- 6-та серія 1-го сезону Фарго має назву «Buridan's Ass».
- ↑ Clark, Michael (2002). Paradoxes from A to Z. Taylor & Francis. с. 26–27. ISBN 9781134586424.
- ↑ Collyns, Kate (2022). Philosophy for Gardeners. Francis Lincoln. с. 136. ISBN 9780711268210.
- ↑ Buridan's ass: Oxford Companion to Phrase and Fable. Encyclopedia.com. Процитовано 15 грудня 2009.
- 1 2 Aristotle. On The Heavens (De Caelo), Book 2 Part 13. Internet Classics Archive. Переклад: J. L. Stocks.
- 1 2 Kane, Robert (2005). A Contemporary Introduction to Free Will. Oxford University Press. с. 37.
- 1 2 3 4 5 6 7 Rescher, Nicholas (2013). Cosmos and Logos: Studies in Greek Philosophy. Walter de Gruyter. с. 93—99.
- 1 2 3 Vardoulakis, Dimitris (2011). Spinoza Now. University of Minnesota Press.
- ↑ Kinniment, David J. (2008). Synchronization and Arbitration in Digital Systems. Wiley. с. 3.
- ↑ Zupko, Frank (2024). John Buridan. Stanford Encyclopedia of Philosophy.
- ↑ "Thought and Process", Lauzinger, Edward, 1994
- ↑ Smith, Noel W. (1 квітня 1968). On the Origin of Conflict Types. The Psychological Record. 18 (2): 229—232.
- 1 2 3 Lamport, Leslie (2012). Buridan's principle. Foundations of Physics. 42 (8): 1056—1066. doi:10.1007/s10701-012-9647-7.
- ↑ Xanthopoulos, Thucydides (2009). Clocking in Modern VLSI Systems. Springer. с. 191.
- ↑ Niederman, Derrick (2012). The Puzzler's Dilemma. Penguin. с. 130.
- ↑ Zbilut, Joseph P. (2004). Unstable Singularities and Randomness. Elsevier. с. 7.
- ↑ Kinniment, David J. (2008). Synchronization and Arbitration in Digital Systems. Wiley. с. 2—6.
- ↑ Sutherland, Ivan E.; Ebergen, Jo (2002). Computers Without Clocks. Scientific American. 287 (2): 62—69.
- The Columbia Encyclopedia (вид. 6th). 2006.
- Knowles, Elizabeth (2006). The Oxford Dictionary of Phrase and Fable.
- Mawson, T.J. (2005). Belief in God. New York, NY: Oxford University Press. с. 201.
- Rescher, Nicholas (1959). Choice Without Preference: A Study of the History and of the Logic of the Problem of 'Buridan's Ass'. Kant-Studien. 51 (1—4): 142—75. doi:10.1515/kant.1960.51.1-4.142. S2CID 171037127.
- Zupko, Jack (2003). John Buridan: Portrait of a Fourteenth-Century Arts Master. Notre Dame, Indiana: University of Notre Dame Press. с. 258, 400n71.
- Ullmann-Margalit, E.; Morgenbesser, S. (1977). Picking and Choosing. Social Research. 44: 757—785.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Буриданів віслюк
- Vassiliy Lubchenko (Серпень 2008). Competing interactions create functionality through frustration. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 105 (31): 10635—6. Bibcode:2008PNAS..10510635L. doi:10.1073/pnas.0805716105. PMC 2504771. PMID 18669666.