Федутенко Надія Никифорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Надія Никифорівна Федутенко
рос. Надежда Никифоровна Федутенко
Fedutenko N N2.jpg
Народження 30 вересня 1915(1915-09-30)
Ракитне
Смерть 30 січня 1978(1978-01-30) (62 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif Бомбардувальна авіація
Роки служби 19411946
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank major infobox.svg Майор авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу (№ 7930)
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Федутенко Надія Никифорівна у Вікісховищі?

Надія Никифорівна Федутенко (рос. Надежда Никифоровна Федутенко; 30 вересня 1915, Ракитне — 30 січня 1978) — радянська військова льотчиця, Герой Радянського Союзу (1945), в роки німецько-радянської війни командир авіаційної ескадрильї 125-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку 4-ї гвардійської бомбардувальної авіаційної дивізії 1-го гвардійського бомбардувального авіаційного корпусу 3-ї повітряної армії 1-го Прибалтійського фронту, гвардії майор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 30 вересня 1915 року в селі Ракитному (нині селище міського типу Бєлгородської області), в селянській родині. Росіянка. Член ВКП(б) з 1940 року. Закінчила сім класів неповної середньої школи, школу фабрично-заводського навчання, в 1935 році — школу Цивільного повітряного флоту в місті Тамбові. Працювала в Цивільному повітряному флоті СРСР.

У Червоній Армії з 1941 року. На фронтах німецько-радянської війни з червня 1941 року. У 1942 році закінчила курси льотної підготовки при Енгельській військовій авіаційній школі пілотів. Воювала на Південно-Західному, 1-му Прибалтійському фронтах.

До грудня 1944 року гвардії майор Н. Н. Федутенко виконала 56 бойових вильотів на літаку Пе-2 на бомбардування скупчень живої сили і техніки противника, завдавши йому значних втрат. Скинула 50,4 тонни бомб. Особисто сама і в складі груп завдала противнику значні втрати в живій силі і бойовій техніці. Підірвала три склади з боєприпасами, три залізничні ешелони, знищила п'ять кулеметних точок, до 30 машин і 12 танків.

Могила Надії Федутенко

З 1946 року гвардії майор Н. Н. Федутенко — в запасі. До 1954 року перебувала на партійній роботі в містах Хабаровську і Іркутську. Жила в Києві. Померла 30 січня 1978 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року за успішне командування ескадрильєю, зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені мужність і героїзм у боях з німецько-фашистськими загарбниками гвардії майору Надії Никифорівні Федутенко присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7930).

Також була нагороджена двома орденами Червоного Прапора (05.09.1943, 10.06.1944), орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (04.06.1943) і медалями.

Пам'ять[ред. | ред. код]

меморіальна дошка

Ім'я Надії Федутенко носила бригада на трубному заводі міста Волзький Волгоградської області.

У Києві на будинку по вулиці Микільсько-Ботанічній, 17/4, в якому в 19701976 роках жила Н. Н. Федутенко, в 1986 році встановлена ​​бронзова меморіальна дошка (скульптор В. А. Дяченко, архітектор Р. П. Юхтовський)[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. www.interesniy.kiev.ua[недоступне посилання з липень 2019](рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
  • Герои-белгородцы. 2-е изд., доп. Воронеж, 1972
  • Героини. М., 1969, вып. 2.
  • Строки, опаленные войной, 1941–1945. Воронеж, 1976.
  • Фронтовики. М., 1984.
  • В ім'я життя / автор-упорядник З. О. Сільченко та інші. — К.: Україна, 2005, стор. 239-243.