Ференці Руслан Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Руслáн Фéренці
Фéренці Руслáн Івáнович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 22 листопада 1981(1981-11-22)
Ужгород, Українська РСР, СРСР
Смерть 10 червня 2022(2022-06-10) (40 років)
Богородичне, Святогірська міська територіальна громада, Краматорський район, Донецька область, Україна
Поховання Кальварія
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Ужгородський національний університет
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Русла́н Іва́нович Фе́ренці (22 листопада 1982, Ужгород — 10 червня 2022, с. Богородичне) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 22 листопада 1981 року в м. Ужгороді на Закарпатті.

Навчався і здобув середню освіту в міській школі № 7 м. Ужгорода. Закінчив історичний та юридичний факультети УНУ. Учасник Революції Гідності. Був активним громадським діячем.

Двічі, в 2014—2017 роках, під час 2-ї та 6-ї хвиль часткової мобілізації, був призваний до Збройних Сил України. Захищав Україну на сході, був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[1]. Був одним з героїв фільму «Бої за „Промку“. Втрата.», який зняли журналісти Громадського телебачення.

Не зважаючи на поранення та інвалідність, яку отримав у зоні проведення АТО, з перших днів російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року знову доєднався до ЗС України. Був старшим стрільцем 4-го десантно-штурмового відділення 2-го десантно-штурмового взводу 5-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового батальйону 80 ОДШБр[2].

Був поранений, але після лікування в госпіталі, знову повернувся на передову. Загинув 10 червня 2022 року у бою з російськими окупантами поблизу с. Богородичного Краматорського району Донецької області.

Залишилися батьки, брат, бабуся.

Похований на меморіалі «Пагорб Слави» цвинтаря «Кальварія» в м. Ужгороді[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» II ступеня (01.07.2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
  • орден «За мужність» III ступеня (02.12.2016) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України[1].
  • Хрест «За заслуги» ІІ ступеня (04.11.2016) — за вияв патріотизму, мужності та героїзму в обороні України від московсько-путінських окупантів[5].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У червні 2023 року в Ужгороді одну з вулиць було названо його іменем [6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Ордени посмертно: на Закарпатті родинам загиблих воїнів передали державні нагороди. uzhgorod.net.ua (ru-RU) . Процитовано 4 травня 2023.
  3. В Ужгороді попрощалися із полеглим захисником Русланом Ференці. 15.06.2022, 16:06
  4. Указ Президента України від 1 липня 2022 року № 461/2022 «Про відзначення державними нагородами України »
  5. Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор удостоїв церковних нагород українських воїнів і волонтерів[недоступне посилання з липня 2019]
  6. В Ужгороді будуть вулиці полеглих Героїв Руслана Ференці, Данила Богуславського та Василя Драгомирецького.

Джерела[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
 Бої за «Промку». Втрата  на YouTube // Громадське телебачення. — 6 липня 2016