Філіп Малявін

Філіп Малявін
Малявин Филипп Андреевич
	Худ. Леон Бакст, літографія. Портрет Філіпа Малявіна, ДРМ, Петербург.
При народженні	Малявин Филипп Андреевич
Народження	22 жовтня 1869; село Казанка
Смерть	23 грудня 1940 (71 рік)
	Ніцца
Поховання	Російський цвинтар Кокад
Національність	росіянин
Країна	Франція
Жанр	портрет,жанрові картини
Навчання	Пптербурзька Академія мистецтв
Діяльність	художник, рисувальник, унаочнювач, графік
Напрямок	російський імпресіонізм
Роки творчості	1900 - 1939
Покровитель	Беклемішев Володимир Олександрович
Твори	Q17494927? і Q17495477?
Роботи в колекції	Третьяковська галерея, Російський музей, Міський музей (Амстердам), Музей д'Орсе, Національна галерея Вірменії, Челябінський державний музей образотворчих мистецтв і Національна галерея Словенії
	Філіп Малявін у Вікісховищі

Філіп Андрійович Малявін (рос. Филипп Андреевич Малявин; 22 жовтня 1869 — 23 грудня 1940) — художник, представник російської гілки імпресіонізму, росіянин за походженням. Емігрував у Францію, помер в місті Ніцца.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в великій селянській родині в селі Казанка (нині Оренбурзька область Російської Федерації.) Релігійна за переконаннями людина, Філіп дістався у 1885 р. монастиря Св. Пантелеймона на горі Афон в Греції і шість років перебував там. Займався в іконописній майстерні монастиря. Там його знайшов професор Петербурзької Академії мистецтв В. А. Беклемішев, що перебував з візитом в російському монастирі на Афоні.

Здібний іконописець подавав надії і професор забрав Малявіна в Петербург. З 1892 навчався на художньому відділенні, а після заснування майстерні (навчального класу) Іллі Рєпіна, був зарахований до неї. Серед учнів майстерні — Анна Остроумова, Сомов Костянтин Андрійович, Грабар Ігор Емануїлович.

У 1900 відбув у Париж, де в російському павільйоні була виставлена його картина «Ре́гіт (Сміх)». Картина мала успіх і була придбана урядом Італії для експонування в Венеційській Академії мистецтв.

Після повернення в Росію, художник оселився в невеликій садибі Аксіньїно біля міста Рязань. Був учасником Пересувних виставок, «Світу мистецтва (Мир искусства)» в Петербурзі та інших. Після більшовицького перевороту у 1917 перебрався в Москву. По завершенню громадянської війни і голоду виїхав у 1922 р. за кордон у Францію і став емігрантом. Мав успіх, виставки в різних містах Європи. Оселився в місті Ніцца. Як особа, трохи затримана в минулому часі, малював на російські теми часів царату, але в стилістиці імпресіонізму та експресіонізму.

Був заарештований у Бельгії під час початку 2-ї світової війни. Позбавлений грошей і підтримки, після звільнення йшов пішки через усю Францію до Ніцци, де помер у віці 71 рік, похований на цвинтарі Кокад.

Загальна характеристика творів[ред. | ред. код]

Мав неабиякий колористичний хист, що відрізняло його твори серед усіх російських майстрів і дорівнювало у обдарованістю з Врубелем. Могутня і стихійна сила його живопису була підтримана і манерою малювати широкими і великими пензлями на зразок Андерса Цорна, Костянтина Коровіна, українського художника Мурашка Олександра. Колористичний хист майстра був помічений італійцями, що вбачали в ньому послідовника майстрів Венеційської школи живопису. Тому його картина з Всесвітньої виставки була придбана до художніх збірок Венеції.

У 1987 на аукціоні Сотбі картина Малявіна «Російська дівчина в червоному» продана за 1 700 фунтів стерлінгів.