Леон Бакст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леон Миколайович Бакст
Bakst self.JPG
Леон Бакст, автопортрет, 1893
Ім'я при народженні Лев Самійлович Розенберг
Дата народження 27 січня (8 лютого) 1866(1866-02-08)
Місце народження Гродно, Російська імперія
Дата смерті 28 грудня 1924(1924-12-28) (58 років)
Місце смерті Париж, Франція
Національність єврей
Громадянство Російська імперія
Жанр живопис, сценограф, художник книги
Навчання Петербурзькій Академії Мистецтв

Лео́н Микола́йович Бакст (справжнє ім'я — Лейб-Хаїм Ізраїлевич, або Лев Самійлович Розенберг; 27 січня (8 лютого) 1866(18660208)1924) — російський (єврей по національності) художник, сценограф, книжковий ілюстратор, майстер станкового живопису та театральної графіки, один з найвизначніших діячів об'єднання «Світ мистецтва» і театрально-мистецьких проектів С. П. Дягілєва.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у місті Гродно в небагатій єврейській родині. Невдовзі родина перебралась на житло у Петербург. Дід займався пошивом і здобув добробут, до Росії мешкав у Парижі. Батько був комерсантом.

Серед забав хлопця — гра у театр. Він вирізав з журналів фігурки людей, котрих перетворював на перонажів вистав і давав ці вигадані вистави для сестер.

Після закінчення гімназії навчався вільним слухачем в Петербурзькій Академії Мистецтв, підробляючи створенням ілюстрацій для книжок. Тоді ж виявились і художні здібності юнака. У зв'язку з ювілеєм поета В. Жуковського у гімназії провели конкурс на кращий малюнок портрета літератора. Перше місце присудили Леу Розенбергу. Відтепер малювання стало постійним для гімназиста.

Поради скульптора Антокольського[ред.ред. код]

Емоційний хлопець зажадав покинути гімназію, аби навчатися малюванню. Це викликало занепокоєння батька, що справедливо хотів, аби син закінчив гімназію. Але малюнки сина за родинним рішенням зібрали і відслали у Париж на суд скульптору М. М. Антокольському. Той відгукнувся і порадив влаштуватися у петербурзьку Академію мистецтв.

Лев провчився у Академії майже чотири роки. Петербузька Академія на той час пееживала не найкращі часи, панували нудьга, застарілі схеми навчання і косрватизм. 1887 року Леон покинув заклад. Він не один був такий, недовчились у Академії Валентин Сєров і Костянтин Сомов.

Він був особою з повільно визрівавшими здібностями і повільно народженою індивідуальністю. На його формування вплинули зовнішні події. Помер батько і родина збідніла. Матеріально родину підтримували дід і сам Лев. Він почав співпрацювати з періодичними виданнями і робили ілюстрації та обкладинки для книжок.

В Парижі[ред.ред. код]

У період 1893—1899 рр. Лев перебував і навчався у Парижі. Враження від картин Імператорського Ермітажа і зібрання Петербурзької Академії були доповнені враженнями від картин Лувра та Люксембурзького музея (в останньому переважали буржуазні митці, прихильники офіційних академічних норм того часу).

В самому Парижі було чимало приватних художніх шкіл, котрі пишно називали себе академіями. Популярністю користувались академії Р. Жуьєна, Ф. Колароссі, Ф. Кормона, студія прихильника академізма Ж.-Л. Жерома. Молодий художник займався в студії Жерома та разом із фінським художником А. Едельфельтом. Зароблені гроші він використав для відвідин Мадрида, де його полонив талант Дієго Веласкеса.

Він опановував різні художні техніки, брався за пастель, за акварель. Твердий і точний малюнок він використовуватиме роками при створенні театральних ескізів, обережно розфарбованих акавареллю.

Перші вартісні портрети[ред.ред. код]

Портрет Олександра Бенуа, 1898 р.

Псевдонім[ред.ред. код]

На першій своїй виставці (1889) прийняв псевдонім Бакст — скорочене прізвище бабусі (Бакстер). На початку 1890-х років виставлявся в Товаристві акварелістів. В 18931897 роках жив у Парижі, часто повертаючись в Санкт-Петербург. З середини 90-х примкнув до гуртку письменників і художників, що сформувався навколо Дягілєва і Олександра Бенуа, який пізніше перетворився в об'єднання «Світ мистецтва». 1898 року спільно з Дягілєвим узяв участь у заснуванні однойменного видання. Графіка, видана в цьому журналі, принесла Бакста славу.

Продовжив займатися станковим живописом, створивши портрети Філіпа Малявіна (1899), Розанова (1901), Андрія Білого (1905), Зінаїдою Гіппіус (1906). Також викладав живопис дітям князя Володимира Олександровича. В 1902 році в Парижі отримав замовлення від Миколи II на зустрічі російських моряків.

Під час революції 1905 року Бакст працював для журналів «Жупел», «Пекельна пошта», «Сатирикон», пізніше в мистецькому журналі «Аполлон».

З 1907 року Бакст жив в основному в Парижі і працював над театральними декораціями. Він створив декорації для грецьких трагедій, а з 1908 у увійшов в історію як автор декорацій для дягілєвської Російський балет («Клеопатра» 1909, «Шахерезада» 1910, «Карнавал» 1910, «Нарцис» 1911, «Дафніс і Хлоя» 1912). Весь цей час жив у Європі, оскільки, будучи юдеєм, не мав посвідки на проживання поза смугою осілості.

Під час візитів до Санкт-Петербурга викладав у школі Званцевої. У період 1908—1910 років одним із його учнів був Марк Шагал, але в 1910 році вони припинили відносини. Бакст заборонив Шагалу їхати до Парижа, оскільки, на його думку, це пішло б на шкоду мистецтву Шагала, а у фінансовому відношенні призвело б молодого художника до голодної смерті (Шагал не малював театральних декорацій). Шагал тим не менше поїхав, і знайшов свій стиль живопису.

В 1914 у Бакст був обраний членом Петербурзької Академії мистецтв.

1918 року у Бакст остаточно розірвав стосунки з Дягілєвим та його балетом. 27 грудня 1924 помер у Парижі від набряку легенів.

Роботи[ред.ред. код]

Картини і малюнки[ред.ред. код]

Оформлення спектаклів[ред.ред. код]

Оформлення балетів[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Alexandre A., Cocteau J. L'art decoratif de Leon Bakst, P., 1913.
  • Lewinson A. The story of Leon Bakst's life, Б., 1922.
  • Пружан И. Н. Лев Самойлович Бакст. — Л., 1975.
  • Голынец С. В. Л. С. Бакст, 1866—1924. — Л., 1981.
  • Марк Шагал Моя Жизнь., Азбука, 2000. — ISBN 5-267-00200-3

Примітки[ред.ред. код]

  1. Російський драматичний театр: Енциклопедія / За заг. ред. М. І. Андрєєва, Н. Е. Звенигородської, А. В. Мартинової та ін — (М.): Велика Російська енциклопедія, 2001. — 568 с.: Іл. — ISBN 5-85270-167-Х

Посилання[ред.ред. код]