Хвощ річковий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хвощ річковий
EquisetumFluviatile.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Moniliformopses
Хвощеподібні (Equisetophyta)
Клас: Хвощевидні (Equisetopsida)
Порядок: Хвощі (Equisetales)
Родина: Хвощові (Equisetaceae)
Рід: Хвощ (Equisetum)
Вид: E. fluviatile
Біноміальна назва
Equisetum fluviatile
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Equisetum fluviatile
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Equisetum fluviatile
EOL logo.svg EOL: 597768
IPNI: 30041462-2
ITIS logo.svg ITIS: 17150
IUCN logo.svg МСОП: 167858
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 231680

Equisetum fluviatile (хвощ річковий[1][2][3]) — багаторічна трав'яниста рослина родини Хвощові (Equisetaceae). Етимологія: лат. fluvius — «річка».

Опис[ред. | ред. код]

Стебла мономорфні, зелені, гладкі, нерозгалужені або розгалужені у верхній частині, 35–115(-150) см, порожнистий центр. 2n =216. Хвощ відтворюється в основному вегетативно кореневищами. Спори виробляються в тупих конусами на кінцях деяких стебел. Спорові шишки жовтувато-зелені, 1-2 см завдовжки і 1 см шириною, з численними лусочками. E. fluviatile найбільш часто плутають з E. palustre, який має більш грубе стебло з меншою порожниною в центрі й довгі спорові конуси 2–4 см завдовжки.

Поширення[ред. | ред. код]

Вид трапляється протягом більшої частини Північної півкулі, від Європи (у тому числі України) на схід через територію Туреччини, Сибіру, Кавказу, Казахстану та Монголії, до Далекому Сходу Росії, Китаю, Японії, Корейського півострову, а також у Квінсленді в північній Австралії і в більшій частині півночі Північної Америки. Зазвичай є рослиною канав, ставків, озер, заводей великих річок і мокрих лук, боліт і заболочених лісів. Зазвичай зростає в щільних колоніях.

Використання[ред. | ред. код]

Ранні пагони є їстівними. Медикаментозно він використовувався стародавніми греками і римлянами, щоб зупинити кровотечу і для лікування захворювань нирок, виразки і туберкульозу. Стебла іноді поїдають водоплавні. Хвощі поглинають важкі метали з ґрунту, і часто використовуються в біопробах на метали.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник назв рослин України
  2. В. В. Заброда, А. Г. Сіренко. Еколого-фауністичний Огляд Фауни Dolerinae (Hymenoptera: Tenthredinidae) Північного Мегасхилу Українських Карпат і Прикарпаття // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2005 (2006). — Вип. 8. — № 1–2. — С. 104–110.
  3. Я.Б. Щупаківський. Характеристика рослинності берегової зони техногенних водойм колишніх сірчаних кар'єрів // Науковий вісник. — 2007. — Вип. 17. — № 8. — С. 35–38.

Джерела[ред. | ред. код]