Хвощ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Хвощ
Період існування: рання юра — наш час
Equisetum telmateia stem.jpg
Хвощ польовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Відділ: Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Клас: Папоротевидні (Polypodiopsida)
Підклас: Equisetidae
Ряд: Equisetales
Родина: Хвощеві (Equisetaceae)
Рід: Хвощ (Equisetum)
L.
Види

дивитись текст

Commons-logo.svg Вікісховище: Equisetum

Хвощ (Equisetum) — рід багаторічних трав'янистих спорових рослин. Рослина отруйна, може також використовуватися як лікарська.

Назва[ред. | ред. код]

Родова назва Equisetum утворена від латинських слів equus («кінь») + saeta («грива, щетина»). Аналогічно утворені назви рослини в багатьох європейських мовах — пол. koński ogon, англ. horsetail, фр. queue-de-cheval та ін.[1].

Українська назва походить від праслов. *xvostjь, утвореного від *xvostъ («хвіст») — з огляду на схожість рослини з кінським хвостом[2].

Біологічний опис[ред. | ред. код]

Стебло зелене, жорстке, ребристе, просте або кільчасто-розгалужене, членисте (складається з вузлів і меживузлів), звичайно порожнисте. У виду Equisetum myriochaetum досягає до 7 м висоти.[3] Листки лусковидні, розміщені, як і гілочки, кільцями, зростаються в зубчасті бурі піхви.

Спорганіїв 5-10, вони розвиваються на внутрішньому боці щитковидних споролистиків, зібраних у верхівковий колосок. Спороносні колоски в одних видів розвиваються на особливих весняних безхлорофільних пагонах, які після дозрівання спор відмирають і тоді виростають безплідні зелені пагони, в інших — після дозрівання спор їх зовнішня оболонка розривається навхрест на 4 стрічковидні гігроскопічні пружинки, завдяки яким спори розкидаються групами. Фотосинтез відбувається в стеблі.

У життєвому циклі переважає спорофіт. Спорофіт: весняний пагін бурого кольору, на верхівці спороносний колосок → спорангій → спори. Літній пагін — зелений фотосинтезуючий. Фотосинтез відбувається в стеблі; є кореневище з додатковими коренями. Гаметофіт: самостійно існуююча зелена пластинка, де містяться антеридій і архегоній. Зигота → зародок → спорофіт.

Спори хвоща[ред. | ред. код]

Спори хвощів сфероподібні, діаметром 30—80 мкм, в кожного виду розмір спор являє собою більш-менш постійну величину. У цитоплазмі спор знаходиться велике ядро, навколо якого рівномірно розподілені численні хлоропласти із гранами крохмалю. Із зовнішнього шару оболонки спори при її дозріванні виникають спірально обгорнені навколо тіла спори гігроскопічні стрічки — елатери.

Види[ред. | ред. код]

Перелік видів[ред. | ред. код]

Підрід Equisetum
Підрід Hippochaete

Природні гібриди[ред. | ред. код]

гібриди видів підроду Equisetum
  • Equisetum × litorale Kühlew ex Rupr. = Equisetum fluviatile × Equisetum arvense
  • Equisetum × dycei C.N.Page = Equisetum fluviatile × Equisetum palustre
  • Equisetum × willmotii C.N.Page = Equisetum fluviatile × Equisetum telmateia
  • Equisetum × rothmaleri C.N.Page = Equisetum arvense × Equisetum palustre
  • Equisetum × robertsii Dines = Equisetum arvense × Equisetum telmateia
  • Equisetum × mildeanum Rothm. = Equisetum pratense × Equisetum sylvaticum
  • Equisetum × bowmanii C.N.Page = Equisetum sylvaticum × Equisetum telmateia
  • Equisetum × font-queri Rothm. = Equisetum palustre × Equisetum telmateia
гібриди видів підроду Hippochaete
  • Equisetum × moorei Newman = Equisetum hyemale × Equisetum ramosissimum
  • Equisetum × trachydon A.Braun = Equisetum hyemale × Equisetum variegatum
  • Equisetum × schaffneri Milde = Equisetum giganteum × Equisetum myriochaetum
  • Equisetum × ferrissii Clute = Equisetum hyemale × Equisetum laevigatum
  • Equisetum × nelsonii (A.A.Eat.) Schaffn. = Equisetum laevigatum × Equisetum variegatum

Види у флорі України[ред. | ред. код]

Найпоширеніші в Україні види роду:

Рослини незаболочених місцезростань

  • Хвощ польовий — стебло трохи шорстке: спороносне — рожево-буре; вегетативне — малорозгалужене з багатогранними бічними гілочками;
  • Хвощ лісовий — стебло м'яке: спороносне — червонувато-буре з піхвами до 25 мм завдовжки; вегетативне — яскраво-зелене; бічні гілочки дуже розгалужені;
  • Хвощ зимовий — стебло жорстке, шорстке, товсте (до 6 мм): вегетативні і спороносні стебла завжди однакові;
  • Хвощ лучний — стебло м'яке: спороносне — бурувате або жовтувате з піхвами завдовжки до 15 мм; вегетативне — сизо-зелене; бічні гілочки не галузяться.

Рослини заболочених місцезростань

  • Хвощ річковий — заввишки до 150 см, стебло нерозгалужене або трохи розгалужене, з 9—10 опуклими реберцями і широкою центральною порожниною; піхви листків з 9—20 зубцями;
  • Хвощ болотяний — заввишки до 50 см, стебло розгалужене, з 4—12 випуклими реберцями і невеликою центральною порожниною; піхви листків з 4—5 зубцями.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Лікарська, харчова, отруйна, фарбувальна рослина. У науковій медицині використовують безплідні пагони хвоща польового (E. arvense) при запальних процесах сечового міхура, плевритах, при набряках від недостатнього кровопостачання, як сечогінний і кровоспинний засіб.

У траві містяться сапоніни, дубильні й флавонові речовини, кремнієва кислота, вітамін С, каротин, смоли, яблучна, аконітова, щавлева кислоти тощо.

У народній медицині хвощ використовують як сечогінний, кровоспинний засіб, при ревматизмі, атеросклерозі, серцевих недугах, подагрі, хворобах печінки, бронхіті, туберкульозі легень, при наявності піску і каменів у сечовидільних шляхах, при жовчних каменях, гіпертонії, легеневих кровотечах. Ним лікують рани, фурункули, лишаї, екземи та інші хвороби шкіри. Використовують також для полоскання рота і носа при захворюванні слизової оболонки та при носових кровотечах, а також для купання дітей при простудах.

У ветеринарії порошком з висушених рослин присипають рани і виразки.

Гутація на пагоні хвощу

Молоді спороносні пагони і кореневищні бульбочки хвоща, що містять крохмаль, вітамін С і провітамін А, вживають у їжу в свіжому і відвареному вигляді.

У свіжому вигляді хвощ польовий та інші види хвощів поїдає худоба, випадків отруєння на пасовищах не відмічено. При годівлі сіном із хвоща тварини можуть отруїтися, а іноді й гинуть. Особливо небезпечне сіно із хвоща для коней, а у корів після нього буває пронос, червона сеча, аборти. Хвощ лісовий і зимовий менш токсичні.

Пагони хвоща польового разом з галунами дають сіро-жовту фарбу, придатну для фарбування шерсті.

У народній медицині хвощ лісовий використовують як сечогінний, в'яжучий і кровоспинний засіб, молоді пагони вживають у їжу.

Хвощ зимовий застосовують часто замість наждачного паперу для шліфування дерева, полірування меблів, чищення металевих виробів.

Збирання, переробка та зберігання[ред. | ред. код]

Збирають зелені вегетативні пагони хвоща польового влітку (червень — серпень), зриваючи їх або зрізуючи серпом, а в суцільних заростях скошують косою. Перед сушінням відбирають домішки, в тому числі й нелікарські види хвощів. Сушать траву під залізним дахом або під наметами з доброю вентиляцією, розстилаючи тонким шаром на папері або тканині. Зберігають протягом чотирьох років у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Черных П.Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка. — М. : Русский язык, 1999. — Т. 2. — С. 337.
  2. ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  3. ↑ tallest horsetail | Earthling Nature. earthlingnature.wordpress.com (en). Процитовано 2018-11-30. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
  • Єлін Ю. Я., Оляніцька Л. Г., Івченко С. Г. Шкільний визначник рослин. — К.: «Радянська школа», 1988
Бази даних таксонів
Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хвощ&oldid=33513201