Хвощ

Хвощ (Equisetum) — рід багаторічних трав'янистих спорових рослин, єдиний рід у своєму класі, належить до групи судинних рослин Moniliformopses.

Біологічний опис

Стебло зелене, жорстке, ребристе, просте або кільчасто-розгалужене, членисте (складається з вузлів і меживузлів), звичайно порожнисте. Листки лусковидні, розміщені, як і гілочки, кільцями, зростаються в зубчасті бурі піхви.

Спорганіїв 5-10, вони розвиваються на внутрішньому боці щитковидних споролистиків, зібраних у верхівковий колосок. Спороносні колоски в одних видів розвиваються на особливих весняних безхлорофільних пагонах, які після дозрівання спор відмирають і тоді виростають безплідні зелені пагони, в інших — після дозрівання спор їх зовнішня оболонка розривається навхрест на 4 стрічковидні гігроскопічні пружинки, завдяки яким спори розкидаються групами.Фотосинтез відбувається в стеблі.

У життєвому циклі переважає спорофіт. Спорофіт: весняний пагін бурого кольору, на верхівці спороносний колосок → спорангій → спори. Літній пагін — зелений фотосинтезуючий. Фотосинтез відбувається в стеблі; є кореневище з додатковими коренями. Гаметофіт: самостійно існуююча зелена пластинка, де містяться антеридій і архегоній. Зигота → зародок → спорофіт.

Спори хвоща

Спори хвощів сферовидні, діаметром 30-80 мкм, в кожного виду розмір спор являє собою більш-менш постійну величину. У цитоплазмі спор знаходиться велике ядро, навколо якого рівномірно розподілені численні хлоропласти із гранами крохмалю. Із зовнішнього шару оболонки спори при її дозріванні виникають спірально обгорнені навколо тіла спори гігроскопічні стрічки — елатери.

Види

Перелік видів

Підрід Equisetum

• Equisetum arvense — Хвощ польовий
• Equisetum bogotense
• Equisetum diffusum
• Equisetum fluviatile — Хвощ річковий
• Equisetum palustre  — Хвощ болотний
• Equisetum pratense
• Equisetum sylvaticum — Хвощ лісовий
• Equisetum telmateia — Хвощ великий

Підрід Hippochaete

• Equisetum giganteum
• Equisetum myriochaetum
• Equisetum hyemale — Хвощ зимовий
• Equisetum laevigatum
• Equisetum ramosissimum
• Equisetum scirpoides
• Equisetum variegatum

Природні гібриди

гібриди видів підроду Equisetum

• Equisetum × litorale Kühlew ex Rupr. = Equisetum fluviatile × Equisetum arvense
• Equisetum × dycei C.N.Page = Equisetum fluviatile × Equisetum palustre
• Equisetum × willmotii C.N.Page = Equisetum fluviatile × Equisetum telmateia
• Equisetum × rothmaleri C.N.Page = Equisetum arvense × Equisetum palustre
• Equisetum × robertsii Dines = Equisetum arvense × Equisetum telmateia
• Equisetum × mildeanum Rothm. = Equisetum pratense × Equisetum sylvaticum
• Equisetum × bowmanii C.N.Page = Equisetum sylvaticum × Equisetum telmateia
• Equisetum × font-queri Rothm. = Equisetum palustre × Equisetum telmateia

гібриди видів підроду Hippochaete

• Equisetum × moorei Newman = Equisetum hyemale × Equisetum ramosissimum
• Equisetum × trachydon A.Braun = Equisetum hyemale × Equisetum variegatum
• Equisetum × schaffneri Milde = Equisetum giganteum × Equisetum myriochaetum
• Equisetum × ferrissii Clute = Equisetum hyemale × Equisetum laevigatum
• Equisetum × nelsonii (A.A.Eat.) Schaffn. = Equisetum laevigatum × Equisetum variegatum

Види у флорі України

Найпоширеніші в Україні види роду:

Рослини незаболочених місцезростань

• Хвощ польовий — стебло трохи шершаве: спороносне — рожево-буре; вегатативне — малорозгалужене з багатогранними бічними гілочками;
• Хвощ лісовий — стебло м'яке: спороносне — червонувато-буре з піхвами до 25 мм завдовжки; вегатативне — яскраво-зелене; бічні гілочки дуже розгалужені;
• Хвощ зимовий — стебло жорстке, шершаве, товсте (до 6 мм): вегетативні і спороносні стебла завжди однакові;
• Хвощ лучний — стебло м'яке: спороносне — буровате або жовтувате з піхвами завдовжки до 15 мм; вегатативне — сизо-зелене; бічні гілочки не галузяться.

Рослини заболочених місцезростань

• Хвощ річковий — заввишки до 150 см, стебло нерозгалужене або трохи розгалужене, з 9-10 опуклими реберцями і широкою центральною порожниною; піхви листків з 9-20 зубцями;
• Хвощ болотний — заввишки до 50 см, стебло розгалужене, з 4-12 випуклими реберцями і невеликою центральною порожниною; піхви листків з 4-5 зубцями.

Практичне використання

Лікарська, харчова, отруйна, фарбувальна рослина. У науковій медицині використовують безплідні пагони хвоща польового (E. arvense) при запальних процесах сечового міхура, плевритах, при набряках від недостатнього кровопостачання, як сечогінний і кровоспинний засіб.

У траві містяться сапоніни, дубильні й флавонові речовини, кремнієва кислота, вітамін С, каротин, смоли, яблучна, аконітова, щавлева кислоти тощо.

У народній медицині хвощ використовують як сечогінний, кровоспинний засіб, при ревматизмі, атеросклерозі, серцевих недугах, подагрі, хворобах печінки, бронхіті, туберкульозі легень, при наявності піску і каменів у сечовидільних шляхах, при жовчних каменях, гіпертонії, легеневих кровотечах. Ним лікують рани, фурункули, лишаї, екземи та інші хвороби шкіри. Використовують також для полоскання рота і носа при захворюванні слизової оболонки та при носових кровотечах, а також для купання дітей при простудах.

У ветеринарії порошком з висушених рослин присипають рани і виразки.

Гутація на пагоні хвощу

Молоді спороносні пагони і кореневищні бульбочки хвоща, що містять крохмаль, вітамін С і провітамін А, вживають у їжу в свіжому і відвареному вигляді.

У свіжому вигляді хвощ польовий та інші види хвощів поїдає худоба, випадків отруєння на пасовищах не відмічено. При годівлі сіном із хвоща тварини можуть отруїтися, а іноді й гинуть. Особливо небезпечне сіно із хвоща для коней, а у корів після нього буває пронос, червона сеча, аборти. Хвощ лісовий і зимовий менш токсичні.

Пагони хвоща польового разом з галунами дають сіро-жовту фарбу, придатну для фарбування шерсті.

У народній медицині хвощ лісовий використовують як сечогінний, в'яжучий і кровоспинний засіб, молоді пагони вживають у їжу.

Хвощ зимовий застосовують часто замість наждачного паперу для шліфування дерева, полірування меблів, чищення металевих виробів.

Збирання, переробка та зберігання

Збирають зелені вегетативні пагони хвоща польового влітку (червень — серпень), зриваючи їх або зрізуючи серпом, а в суцільних заростях скошують косою. Перед сушінням відбирають домішки, в тому числі й нелікарські види хвощів. Сушать траву під залізним дахом або під наметами з доброю вентиляцією, розстилаючи тонким шаром на папері або тканині. Зберігають протягом чотирьох років у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Джерела

• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
• Єлін Ю. Я., Оляніцька Л. Г., Івченко С. Г. Шкільний визначник рослин. — К.: «Радянська школа», 1988

Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.