Хетум I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хетум I
вірм. Հեթում Ա
Хетум I
Прапор
2-й Цар Кілікійської Вірменії
14 червня 1226 — 1270
Попередник: Левон II
Спадкоємець: Левон III
 
Віросповідання: Вірменська апостольська церква
Народження: 1213
Смерть: 28 жовтня 1270(1270-10-28)
Династія: Хетуміди
Дружина: Забел
Діти: Євфимія
Марія
Сибілла
Левон
Торос
Рита I
Ізабелла
Васак

Хетум I (Гетум, Гайтон, Хайтон, вірм. Հեթում Ա) (1213 — 28 жовтня 1270) — цар Кілікійської Вірменії з 1226 року, засновник династії Хетумідів. Син Костянтина Пайла, двоюрідного брата царя Левона II. В історії Вірменії — єдиний цар, якому довелось правити країною упродовж 45 років. Час його царювання вважається періодом розквіту культури Кілікійської Вірменії. 1270 року він зрікся престолу на користь свого сина Левона й решту життя провів у монастирі, де помер 28 жовтня 1270 року.

Сходження на престол[ред.ред. код]

У Левона II, останнього царя з династії Рубенідів, не було синів, тому після його смерті царем мав стати чоловік його дочки Ізабелли (Забел). Регентська рада на чолі зі спарапетом (воєначальником) Костянтином Пайлом видав 1221 року шестирічну Ізабеллу за сина Боемунда IV Антіохійського Філіпа, який, таким чином, був поставлений на царство. Однак Філіп порушив свою обіцянку правити відповідно до вірменських звичаїв, почав залучати на службу латинян, вивозити цінності з Кілікії до Антіохії. 1225 року Філіпа було схоплено та вбито.

Костянтин Пайл умовив католикоса видати дочку Левона II за свого сина Хетума. 14 червня 1226 року Хетум одружився з Ізабеллою та став її співправителем, поклавши початок династії Хетумідів. Для того, щоб показати законність нової династії, всім трьом синам Хетума I й Ізабелли були надані звичайні для Рубенідів імена — Левон, Торос, Рубен.

Початок правління[ред.ред. код]

До повноліття Хетума й Ізабелли регентом залишався Костянтин Пайл. Значну роль в управлінні державою відігравали брати Хетума: Смбат був головнокомандувачем військами (гундстабль або спарапет) та першим помічником царя, а Левон — вищим чиновником двору.

Союз із монголами[ред.ред. код]

Влітку 1243 року монголи розгромили під Кесе-дагом військо конійського султана Кей-Хосрова II. Хетум I, який розумно не надав підтримки Кей-Хосрову, відрядив до Кайсері до монгольського воєначальника Байджу посольство на чолі зі своїм батьком Костянтином Пайлом і братом Смбатом Спарапетом. За угодою, укладеною між сторонами, вірмени зобов'язались постачати монгольське військо продовольством і необхідною кількістю військ для участі в походах; у свою чергу, монгольське командування визнавало суверенітет Кілікійського царства й обіцяло надавати збройну допомогу вірменам у разі нападу на них сусідніх держав[1]. Ця угода була вигідною як для Кілікії, так і для Байджу, якому були потрібні союзники в регіоні, досить віддаленому від Монголії. В якості підтвердження дружніх намірів кілікійців Байджу зажадав від Хетума видачі родини султана Кей-Хосрова, яка знайшла притулок у Кілікійському царстві. Хетум був змушений прийняти таку умову.

В обстановці хаосу, що охопив султанат в результаті монгольського вторгнення, з'явився самозванець, який проголосив себе сином покійного султана Ала ад-Діна Кей-Кубада I. Із 20 тисячами своїх прибічників він вирушив до Кілікії, але був розбитий Костянтином, братом царя Хетума.[2]

Розвиваючи дипломатичні відносини з монголами, Смбат у 1246–1248 роках здійснив подорож до їхньої столиці — Каракорума. Відповідно до відомостей Григора Акнерці (Магакії), каан Гуюк, подарував йому землі та ленні володіння й надав «великий ярлик і золоті пайцзи», а за Кіракосом, «Смбату надали охоронні грамоти на багато областей і фортець, які раніше належали царю Левону, але після його смерті були відняті у вірменів султаном Рума Ала ад-діном».

1253 року, незадовго до повномасштабного монгольського вторгнення на Близький Схід, Хетум сам вирушив до Монголії. 13 вересня 1254 року він сягнув Каракорума та невдовзі був прийнятий кааном Мунке, який надав йому «ярлик, що забороняв утискати Хетума та його царство, і грамоту, що дарувала повну свободу церквам».

Родина[ред.ред. код]

Дружина: Забел

8 дітей:

чоловік — Жюльєн Греньє
чоловік — Гай Ібелін
чоловік — Боемунд VI
  • Левон III (коронований як Левон II) (1236–1289) — король Кілікії
дружина — Керан
чоловік — Костянтин

Примітки[ред.ред. код]

  1. Смбат Спарапет. Літопис. — Єреван: Айастан, 1974. — С. 14-15.
  2. Гордлевський В. О. Держава Сельджукідів Малої Азії // Обрані твори. — М.: Изд-во восточной литературы, 1960. — Т. 1: Історичні праці. — С. 63-64.

Джерела[ред.ред. код]