Хмелівка (Теребовлянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Хмелівка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Теребовлянський район
Рада/громада Хмелівська
Код КОАТУУ 6125089201
Основні дані
Засноване 1581
Населення 586
Площа 3,011 км²
Густота населення 347.5 осіб/км²
Поштовий індекс 48145
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°14′13″ пн. ш. 25°29′37″ сх. д. / 49.23694° пн. ш. 25.49361° сх. д. / 49.23694; 25.49361Координати: 49°14′13″ пн. ш. 25°29′37″ сх. д. / 49.23694° пн. ш. 25.49361° сх. д. / 49.23694; 25.49361
Середня висота
над рівнем моря
194.62 м
Водойми Серет
Відстань до
районного центру
18 км
Місцева влада
Карта
Хмелівка is located in Україна
Хмелівка
Хмелівка
Хмелівка is located in Тернопільська область
Хмелівка
Хмелівка

Хмелі́вка — село Теребовлянського району Тернопільської області. Розташована на 20 км на захід від Теребовлі. Центр сільради, якій підпорядковано села Нова та Стара Брикулі. Від кінця XVII ст. до 1815 та від 1921 до 1947 року називалося Винявка (пол. Wieniawka).

Населення — 570 осіб (2007).

Походження назви[ред.ред. код]

Хмелівка[ред.ред. код]

Село під назвою Хмелівка згадується у 1646 році, коли воно, за переказами, було засноване, хоча дехто офіційною датою заснування вважає 1581 рік. Назване на честь Богдана Хмельницького.

Винявка[ред.ред. код]

Згідно з переказами, дана назва походить від прізвища польського шляхтича Винявського, якому у свій час король подарував це село.

Історія[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — 1581 року.

У 1628 році Станіслав Лянцкоронський (майбутній коронний гетьман) разом з дружиною Александрою з Сененських отримав дозвіл щодо набуття села від Каліновських[1].

21 липня 1809 поблизу Хмелівки відбулася битва австрійського корпусу під командуванням генерала Бікінга з польськими повстанцями на чолі з підполковником П. Стшижевським. В результаті битви австрійці капітулювали. У 1815 році австрійська влада, бажаючи забути факт поразки, змінила назву села з Винявки на Хмелівку[2].

Починаючи з 1890 року чисельність українського населення в Хмелівці постійно зростала, і це пояснювалося тим, що на початку XX століття дідичами села були ревні греко-католики, тобто українці.

Перед Першою Світовою Війною у Хмелівці була заснована двокласова школа з українською мовою навчання, де викладали такі вчителі як Вільчинський, Новаківська Марія, Грицик Володимир та інші. У період 1928–1939 рр. у школі навчалося 95% учнів української національності. З 1924 року в селі було засновано читальню товариства «Просвіта», гурток «Рідна школа», «Сільський господар». Головою гуртка «Рідна школа» був Гнатків Нестор.

Провід «Просвіти» постачав в село часописи «Громадський голос», «Новий час», тижневик «Народна справа». В селі діяло товариство «Січ», а пізніше «Луг». Діяли церковний та світський хори, якими керував Курилів Степан. Вихідці із села, які стали студентами, поповнювали українські прогресивні товариства «Пласт», «Смолоскип», «Рідна школа», Союз українок, «Просвіта».

Після розвалу польської влади в 1939 році Хмелівку окупували радянські війська.

Мікротопоніми[ред.ред. код]

Назви піль: Вікнина Велика/Мала, Королева Долина, Раковець[3].

Поширені прізвища[ред.ред. код]

Балицький, Бегір, Беренда, Бурмас, Валега, Гасій, Гец, Джугла, Зрадовський, Калавур, Крецула, Носко, Осадець, Стець, Уруський, Хабурський, Хамуляк[3].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церкви Покрови Пресвятої Богородиці (1939, кам'яна, реставрована 2001) та на місці колишнього проборства (перебудована 1989, мур.), Дім молитви ХВЄ (2000).

Відновлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1991), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1996).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

Відомі люди[ред.ред. код]

  • проживав геолог, географ, педагог І. Олексишин,
  • працювала Герой соціалістичної праці З. Святецька.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — t. 13. — S. 337. (пол.)
  2. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom VI, strona 581.http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_VI/581
  3. а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174

Джерела[ред.ред. код]