Хосе Мануель Бальмаседа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хосе Мануель Бальмаседа
ісп. José Manuel Balmaceda
Хосе Мануель Бальмаседа
Хосе Мануель Бальмаседа
Чилі 11-й президент Чилі
18 вересня 1886 — 29 серпня 1891
Попередник Домінго Санта Марія
Наступник Хорхе Монтт
Народився 19 липня 1838(1838-07-19)
Санто-Домінго, Сан-Антоніо, V Регіон Вальпараїсо, Чилі
Помер 18 вересня 1891(1891-09-18) (53 роки)
Сантьяго, Чилі
Похований Santiago General Cemeteryd
Відомий як політик, дипломат, адвокат
Країна Чилі
Alma mater Національний інститут Хосе Мігеля Каррериd і Colegio de los Sagrados Corazones de Santiagod
Політична партія hola q hace partidod
Батько Manuel de Balmaceda Ballesterosd
Мати Encarnacion Fernández Salasd[1]
У шлюбі з Емілія де Торо
Діти Pedro Balmacedad і Enrique Balmacedad
Підпис
 Медіафайли у Вікісховищі

Хосе Мануель Бальмаседа (ісп. José Manuel Balmaceda; 19 липня 1838, Санто-Домінго — 18 вересня 1891) — президент Республіки Чилі в 1886—1891.

Біографія[ред. | ред. код]

Хосе Мануель Бальмаседа народився 19 липня 1838 року в дуже багатій родині, яка володіла цілою низкою промислових і сільськогосподарських підприємств. У 1849 році вступив до школи францисканських монахів, потім вивчав богослов'я в університеті Сантьяго, а пізніше приєднався до сімейного бізнесу.

У 1865 році він був одним з представників чилійського уряду на загально-американському конгресі в Лімі і після повернення отримав досить велику популярність як оратор у парламенті. Після виконання деяких дипломатичних місій за кордоном він послідовно обіймав посади міністра закордонних справ і внутрішніх справ в уряді Санта Марії і на останній посаді сприяв законодавчому закріпленню обов'язкового укладення цивільного шлюбу і прийняттю деяких інших законів, вельми неприємних для духовенства. У 1886 році він був обраний президентом, але, не дивлячись на великий особистісний потенціал, його владний характер, як вважалося, робив його мало придатним на цей пост.

Незабаром він вступив в непримиренний конфлікт з більшістю депутатів парламенту, а 1 січня 1891 року поставив країну в критичне становище, відмовившись скликати збори і оголосивши безперервний збір податків для зміцнення своєї власної влади. Це призвело до початку Чилійській громадянської війни 1891 року, яка закінчилася поваленням Бальмаседи, який покінчив життя самогубством 18 вересня, в річницю свого сходження на президентський пост.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
 
Мануель Бланко Енкалада (1826) • Агустін Ейсагірре (в.о., 1826—1827) • Рамон Фрейре (1827) • Франсіско Антоніо Пінто (1827—1829) • Франсіско Рамон Вікунья Ларраін (1829) • Франсіско Руїс-Тагле (в.о., 1830) • Хосе Томас Овальє (1830—1831) • Фернандо Еррасуріс (в.о., 1831) • Хосе Хоакін Прієто (1831—1841) • Мануель Бульнес (1841—1851) • Мануель Монтт (1851—1861) • Хосе Хоакін Перес Маскаяно (1861—1871) • Федеріко Еррасуріс Саньярту (1871—1876) • Анібал Пінту (1876—1881) • Домінго Санта Марія (1881—1886) • Хосе Мануель Бальмаседа (1886—1891) • Хорхе Монтт (1891—1896) • Федеріко Еррасуріс Ечауррен (1896—1901) • Херман Рієско Еррасуріс (1901—1906) • Педро Монтт (1906—1910) • Еліас Фернандес (в.о., 1910) • Еміліано Фігероа Ларраін (в.о., 1910) • Рамон Баррос Луко (1910—1915) • Хуан Луїс Санфуентес (1915—1920) • Артуро Алессандрі (1920—1925) • Луїс Баррос Борґоньйо (в.о., 1925) • Еміліано Фігероа Ларраін (1925—1927) • Карлос Ібаньєс дель Кампо (1927—1931) • Педро Опасо (в.о., 1931) • Хуан Естебан Монтеро Родрігес (в.о., 1931) • Мануель Трукко (в.о., 1931) • Хуан Естебан Монтеро Родрігес (1931—1932) • Карлос Давіла Еспіноза (в.о., 1932) • Бартоломе Гільєрмо Бланш Еспехо (в.о., 1932) • Авраам Оянендел (1932) • Артуро Алессандрі (1932—1938) • Педро Аґірре Серда (1938—1941) • Херонімо Мендес (в.о., 1941—1942) • Хуан Антоніо Ріос (1942—1946) • Альфредо Дуальде Васкес (в.о., 1946) • Габрієль Гонсалес Відела (1946—1952) • Карлос Ібаньєс дель Кампо (1952—1958) • Хорхе Алессандрі Родрігес (1958—1964) • Едуардо Фрей Монтальва (1964—1970) • Сальвадор Альєнде (1970—1973) • Августо Піночет (1973—1990) • Патрісіо Айлвін (1990—1994) • Едуардо Фрей Руіс-Тагле (1994—2000) • Рікардо Лаґос (2000—2006) • Мішель Бачелет (2006—2010) • Себастьян Піньєра (2010—2014) • Мішель Бачелет (2014—2018) • Себастьян Піньєра (2018-2022) • Габрієль Борич (2022—)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хосе_Мануель_Бальмаседа&oldid=41036379