Мішель Бачелет
| Мішель Бачелет Michelle Bachelet |
|
|---|---|
 |
|
|
36-й Президент Чилі
|
|
| Нині на посаді | |
| На посаді з | 11 березня 2014 |
| Попередник | Себастьян Піньєра |
|
34-й Президент Чилі
|
|
| Час на посаді: | |
| 11 березня 2006 — 11 березня 2010 | |
| Попередник | Рікардо Лагос |
| Наступник | Себастьян Піньєра |
|
|
|
| Народилася | 29 вересня 1951 (65 років) Сантьяго, Чилі |
| Політична партія | Соціаліст (PSC) |
| Релігія | Атеїст / агностик |
| Особистий підпис |
 |
| Нагороди |   |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Веро́ніка Мішель Бачелет Херія (ісп. Verónica Michelle Bachelet Jeria, МФА: [beˈɾonika mɪˈʃɛl baʃˈle ˈxeɾja]; нар. 29 вересня 1951, Сантьяго) — чинний президент Чилі (з 11 березня 2006 року до 11 березня 2010 і з 11 березня 2014) від Соціалістичної партії. Перша в історії Чилі жінка, обрана на посаду глави держави. Дипломований медик-хірург і епідеміолог, також вивчала військову стратегію.
Зміст
Біографія[ред. • ред. код]
Бачелет народилася в Сантьяго в сім'ї генерала ВВС Чилі Альберто Бачелета і археолога-антрополога Анхели Херії і була другою дитиною в сім'ї. У 1962 вона разом з сім'єю виїхала до США, де Альберто Бачелет став військовим аташе при чилійському посольстві. Мешкаючи в штаті Меріленд, Бачелет впродовж двох років відвідувала американську середню школу. Після повернення до Чилі, вона закінчила жіночий Ліцей № 1 Сантьяго, в якому була не тільки однією з найкращих учениць на потоці, але і старостою класу, учасницею шкільного хору, шкільної команди по волейболу, театрального гуртка і музичного гурту. Після школи Бачелет збиралася вчитися на соціолога, проте під впливом батька все ж таки поступила на медичний факультет Університету Чилі в 1970 році.
При президенті-соціалісті Сальвадорі Альєнде батько Мішель був призначений керівником комітету з розподілу продовольства. Після перевороту 11 вересня 1973 року, коли уряд Альєнде був повалений генералом Августо Піночетом, Альберто Бачелет був арештований і за звинуваченню в зраді батьківщині поміщений у в'язницю, де і помер після півроку (12 березня 1975 року) від серцевого удару, викликаного постійними тортурами. Ще через півроку і сама Мішель Бачелет, що вчилася тоді на медичному факультеті Університету Чилі, разом з матір'ю була викрадена спецслужбами і ув'язнена в одну з головних таємних в'язниць режиму Піночета «Віллу Грімальді». Провівши там близько року, в 1975 році Бачелет, завдяки втручанню уряду Австралії, де жив її старший брат Альберто, і товаришів по службі батька, була випущена і через короткий час виїхала з Чилі спочатку до Австралії, а потім до НДР, де навчалася німецькій мові в Лейпцигу і продовжила медичну освіту в берлінському Університеті Гумбольдта.
На батьківщину Бачелет повернулася в 1979 році. У 1982 році вона, нарешті, отримала диплом хірурга в Університеті Чилі (пізніше вона також стала дипломованим педіатром, епідеміологом і організатором охорони здоров'я), попутно вступивши до Соціалістичної партії. В 1995–2000 роках вона стала членом ЦК СПЧ. Перші роки після закінчення навчання Бачелет працювала в дитячому госпіталі, а потім у ряді неурядових організацій, що допомагали сім'ям потерпілих від диктатури Піночета.
Політична кар'єра[ред. • ред. код]
Після відновлення демократичного режиму в 1990 році Бачелет працювала консультантом в Світовій організації охорони здоров'я, а в 1994–1997 роках — радником заступника міністра охорони здоров'я. У 2000 році президент Чилі Рікардо Лагос призначив Бачелет міністром охорони здоров'я країни, а в 2002 — міністром оборони (до цього вона закінчила військовий коледж в США і військову академію в Чилі). Бачелет стала першою жінкою в Латинській Америці, що посіла подібну посаду.
В кінці 2004 Мішель Бачелет оголосила про намір балотуватися на пост президента країни. Її висунув блок «Демократична згода» (куди крім соціалістів входять також християнські і соціал-демократи), правлячий в країні з 1990. Головною темою своєї передвиборної кампанії Бачелет зробила соціальні питання, обіцяючи після приходу до влади провести реформи систем охорони здоров'я і освіти, а також істотно підвищити пенсії.
На президентських виборах 2006 року Бачелет представляла правлячу лівоцентристську коаліцію «Демократична згода». У першому турі, що пройшов в грудні 2004, набрала 45,95% голосів при потрібних за Конституцією 50% плюс один голос. У другому турі, що відбувся 15 січня 2006 року, де їй протистояв кандидат від опозиційного консервативного блоку «Національне оновлення», мільярдер Себастьян Піньєра, отримала 53,5% голосів виборців. Інагурація Мішель Бачелет відбулася 11 березня 2006 року. Вперше перебуваючи на посту президента, вона обіцяла додати чилійській економіці соціальну орієнтованість і скоротити величезний розрив між багатими і бідними громадянами країни, який є одним з найвищих у світі.
15 січня 2006 Бачелет отримала перемогу на президентських виборах, ставши таким чином четвертою жінкою-главою держави в Латинській Америці після аргентинського президента Марії Естели Мартінес де Перон, нікарагуанського президента Віолетти Чаморро і президента Панами Мірейї Москосо.
Перше президентство (2006–2010)[ред. • ред. код]
![[icon]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Wiki_letter_w_cropped.svg){kind=small} |
Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2013) |
31 січня 2006 Бачелет назвала кандидатури нових членів уряду. Вона призначила міністрами 10 чоловіків і 10 жінок. Ще в час передвиборної кампанії вона обіцяла зробити свій кабінет кабінетом рівних можливостей. Зокрема, жінки очолять міністерства оборони, економіки, планування, охорону здоров'я, культури, а також президентську адміністрацію. З самого початку правління вона розпочала реформи освіти та системи соціального захисту країни.
Протягом першого року президенства, проте, популярність Бачелет помітно знизилася. Хоча Соціалісти мали більшість в обох палатах чилійського парламенту, проти неї існувала значна внутрішня опозиція в партії.
У зовнішній політиці її правління характеризувалося охолодженням відносин із Аргентиною (через підвищення Аргентиною експортного мита на природний газ та освоєння спірної території в Патагонії) та з Перу (через чилійський закон, що деталізував морський кордон між державами, цей закон був пізніше відмінений Конституційним судом Чилі).
Також протягом 2006–2007 років Чилі ухвалила та уклала договори про вільну торгівлю з КНР, Індією, Японією, Панамою, Перу, Колумбією. Ведуться переговори про подібні договори з Австралією, В'єтнамом, Туреччиною і Малайзією.
Діяльність між президентствами[ред. • ред. код]
У квітні 2010 року Бачелет заснувала власний аналітичний центр «ісп. Fundación Dialoga», штаб-квартира якого розташовується в Провіденсії[en], передмісті Сантьяго[1].
Вона є членом Мадридського клубу, організації, яка створена для пропаганди демократії і глобальних змін у світі і яка складається з колишніх глав держав[2].
14 вересня 2010 року Мішель Бачелет була оголошена очільником новоствореної організації ООН Жінки[en] (англ. UN Women). 15 березня 2013 року вона оголосила про свою відставку для того, щоб взяти участь в президентських виборах[3].
Друге президентство (з 2014)[ред. • ред. код]
27 березня 2013 Бачелет оголосила, що має намір балотуватися на посаду президента вдруге. Результати соціальних опитувань показали, що вона має значну підтримку серед виборців[4].
15 грудня 2013 року Мішель Бачелет здобула перемогу в другому турі президентських виборів[en]. Бачелет пообіцяла в перші сто днів свого президентства провести 50 економічних реформ, зокрема підвищення податку на прибуток підприємств з 20 до 25 відсотків, лібералізація конституції, збільшення пенсій, а також поступовий перехід до безкоштовної вищої освіти[5].
11 березня 2014 року у Вальпараїсо відбулася церемонія інавгурації, на якій був присутній віце-президент США Джо Байден, а також президенти низки латиноамериканських країн[6].
9 травня в Чилі відбулася значна маніфестація студентів, які вимагали від Мішель Бачелет виконання обіцянки про реформи в системі освіти країни[7].
Інше[ред. • ред. код]
Мішель Бачелет крім рідної іспанської володіє німецькою, англійською, португальською, французькою мовами. Також навчилась «трішки розмовляти» російською коли жила у Східній Німеччині.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Bachelet inaugura Fundación Dialoga en contrapeso a la concentración de poderes existente en Chile (англ.)
- ↑ Michelle Bachelet | Club de Madrid (англ.)
- ↑ Bachelet Quits UN to Return to Chile Before Elections (англ.)
- ↑ Encuesta CEP: Bachelet lidera por lejos la carrera presidencial con 51% de las preferencias (ісп.)
- ↑ Мишель Бачелет отмечает победу — второй раз она становится президентом Чили (рос.)
- ↑ Посол України взяв участь у церемонії інавгурації Президента Чилі
- ↑ Чили: студенты требуют от президента сдержать обещание (рос.)
Посилання[ред. • ред. код]
- БІОГРАФІЯ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЗМІ) МІШЕЛЬ БАЧЕЛЕТ
- Чилі: соціалістка Бачелет перемогла в першому турі виборів президента
|
