Мішель Бачелет

Мішель Бачелет; Michelle Bachelet
	ісп. Verónica Michelle Bachelet Jeria
36-й Президент Чилі
	11 березня 2014 — 11 березня 2018
Попередник	Себастьян Піньєра
Наступник	Себастьян Піньєра
34-й Президент Чилі
	11 березня 2006 — 11 березня 2010
Попередник	Рікардо Лагос
Наступник	Себастьян Піньєра
Народилася	29 вересня 1951 (69 років); Сантьяго, Чилі
Відомий як	політикиня, хірург, епідеміолог
Місце роботи	Організація Об’єднаних Націй
Країна	Чилі
Освіта	Чилійський університет (7 січня 1983), Westland Middle Schoold, Liceo Javiera Carrerad, Гумбольдтський університет Берліна і Лейпцизький університет
Політична партія	Соціаліст (PSC)
Батько	Alberto Bacheletd
Мати	Ángela Jeriad
У шлюбі з	Jorge Dávalosd
Діти	Sebastián Dávalosd
Релігія	Атеїст / агностик
Підпис
	michellebachelet.cl
	Роботи у Вікіджерелах
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Медіафайли у Вікісховищі

Веро́ніка Мішель Бачелет Херія (ісп. Verónica Michelle Bachelet Jeria, МФА: [beˈɾonika mɪˈʃɛl baʃˈle ˈxeɾja]; нар. 29 вересня 1951, Сантьяго) — президент Чилі (з 11 березня 2006 року до 11 березня 2010 і з 11 березня 2014 до 11 березня 2018) від Соціалістичної партії. Перша в історії Чилі жінка, обрана на посаду глави держави. Дипломований медик-хірург і епідеміолог, також вивчала військову стратегію.

Біографія[ред. | ред. код]

Бачелет народилася в Сантьяго в сім'ї генерала ВПС Чилі Альберто Бачелета і археолога-антрополога Анхели Херії і була другою дитиною в сім'ї. У 1962 вона разом з сім'єю виїхала до США, де Альберто Бачелет став військовим аташе при чилійському посольстві. Мешкаючи в штаті Меріленд, Бачелет впродовж двох років відвідувала американську середню школу. Після повернення до Чилі, вона закінчила жіночий Ліцей № 1 Сантьяго, в якому була не тільки однією з найкращих учениць на потоці, але і старостою класу, учасницею шкільного хору, шкільної команди по волейболу, театрального гуртка і музичного гурту. Після школи Бачелет збиралася вчитися на соціолога, проте під впливом батька все ж таки поступила на медичний факультет Університету Чилі в 1970 році.

При президенті-соціалісті Сальвадорі Альєнде батько Мішель був призначений керівником комітету з розподілу продовольства. Після перевороту 11 вересня 1973 року, коли уряд Альєнде був повалений генералом Августо Піночетом, Альберто Бачелет був арештований і за звинуваченню в зраді батьківщині поміщений у в'язницю, де і помер після півроку (12 березня 1975 року) від серцевого удару, викликаного постійними тортурами. Ще через півроку і сама Мішель Бачелет, що вчилася тоді на медичному факультеті Університету Чилі, разом з матір'ю була викрадена спецслужбами і ув'язнена в одну з головних таємних в'язниць режиму Піночета «Віллу Грімальді». Провівши там близько року, в 1975 році Бачелет, завдяки зусиллям дипломата Роберто Козака та втручанню уряду Австралії, де жив її старший брат Альберто, і товаришів по службі батька, була випущена і через короткий час виїхала з Чилі спочатку до Австралії, а потім до НДР, де навчалася німецькій мові в Лейпцигу і продовжила медичну освіту в берлінському Університеті Гумбольдта.

На батьківщину Бачелет повернулася в 1979 році. У 1982 році вона, нарешті, отримала диплом хірурга в Університеті Чилі (пізніше вона також стала дипломованим педіатром, епідеміологом і організатором охорони здоров'я), попутно вступивши до Соціалістичної партії. В 1995—2000 роках вона стала членом ЦК СПЧ. Перші роки після закінчення навчання Бачелет працювала в дитячому шпиталі, а потім у ряді неурядових організацій, що допомагали сім'ям потерпілих від диктатури Піночета.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Після відновлення демократичного режиму в 1990 році Бачелет працювала консультантом в Світовій організації охорони здоров'я, а в 1994–1997 роках — радником заступника міністра охорони здоров'я. У 2000 році президент Чилі Рікардо Лагос призначив Бачелет міністром охорони здоров'я країни, а в 2002 — міністром оборони (до цього вона закінчила військовий коледж в США і військову академію в Чилі). Бачелет стала першою жінкою в Латинській Америці, що посіла подібну посаду.

В кінці 2004 Мішель Бачелет оголосила про намір балотуватися на пост президента країни. Її висунув блок «Демократична згода» (куди крім соціалістів входять також християнські і соціал-демократи), правлячий в країні з 1990. Головною темою своєї передвиборної кампанії Бачелет зробила соціальні питання, обіцяючи після приходу до влади провести реформи систем охорони здоров'я і освіти, а також істотно підвищити пенсії.

На президентських виборах 2006 року Бачелет представляла правлячу лівоцентристську коаліцію «Демократична згода». У першому турі, що пройшов в грудні 2004, набрала 45,95 % голосів при потрібних за Конституцією 50 % плюс один голос. У другому турі, що відбувся 15 січня 2006 року, де їй протистояв кандидат від опозиційного консервативного блоку «Національне оновлення», мільярдер Себастьян Піньєра, отримала 53,5 % голосів виборців. Інаугурація Мішель Бачелет відбулася 11 березня 2006 року. Вперше перебуваючи на посту президента, вона обіцяла додати чилійській економіці соціальну орієнтованість і скоротити величезний розрив між багатими і бідними громадянами країни, який є одним з найвищих у світі.

15 січня 2006 Бачелет отримала перемогу на президентських виборах, ставши таким чином четвертою жінкою-главою держави в Латинській Америці після аргентинського президента Марії Естели Мартінес де Перон, нікарагуанського президента Віолетти Чаморро і президента Панами Мірейї Москосо.

Перше президентство (2006—2010)[ред. | ред. код]

31 січня 2006 Бачелет назвала кандидатури нових членів уряду. Вона призначила міністрами 10 чоловіків і 10 жінок. Ще в час передвиборної кампанії вона обіцяла зробити свій кабінет кабінетом рівних можливостей. Зокрема, жінки очолять міністерства оборони, економіки, планування, охорону здоров'я, культури, а також президентську адміністрацію. З самого початку правління вона розпочала реформи освіти та системи соціального захисту країни.

Протягом першого року президентства, проте, популярність Бачелет помітно знизилася. Хоча Соціалісти мали більшість в обох палатах чилійського парламенту, проти неї існувала значна внутрішня опозиція в партії.

У зовнішній політиці її правління характеризувалося охолодженням відносин із Аргентиною (через підвищення Аргентиною експортного мита на природний газ та освоєння спірної території в Патагонії) та з Перу (через чилійський закон, що деталізував морський кордон між державами, цей закон був пізніше відмінений Конституційним судом Чилі).

Також протягом 2006—2007 років Чилі ухвалила та уклала договори про вільну торгівлю з КНР, Індією, Японією, Панамою, Перу, Колумбією. Ведуться переговори про подібні договори з Австралією, В'єтнамом, Туреччиною і Малайзією.

Діяльність між президентствами[ред. | ред. код]

У квітні 2010 року Бачелет заснувала власний аналітичний центр «ісп. Fundación Dialoga», штаб-квартира якого розташовується в Провіденсії^[en], передмісті Сантьяго^[1].

Вона є членом Мадридського клубу, організації, яка створена для пропаганди демократії і глобальних змін у світі і яка складається з колишніх глав держав^[2].

14 вересня 2010 року Мішель Бачелет була оголошена очільницею новоствореної організації ООН Жінки (англ. UN Women). 15 березня 2013 року вона оголосила про свою відставку для того, щоб взяти участь в президентських виборах^[3].

Друге президентство (з 2014)[ред. | ред. код]

Мішель Бачелет з Бараком Обамою, червень 2014 року.

27 березня 2013 Бачелет оголосила, що має намір балотуватися на посаду президента вдруге. Результати соціологічних опитувань показали, що вона має значну підтримку серед виборців^[4].

15 грудня 2013 року Мішель Бачелет здобула перемогу в другому турі президентських виборів^[en]. Бачелет пообіцяла в перші сто днів свого президентства провести 50 економічних реформ, зокрема підвищення податку на прибуток підприємств з 20 до 25 відсотків, лібералізацію конституції, збільшення пенсій, а також поступовий перехід до безкоштовної вищої освіти^[5].

11 березня 2014 року у Вальпараїсо відбулася церемонія інавгурації, на якій був присутній віце-президент США Джо Байден, а також президенти низки латиноамериканських країн^[6].

9 травня в Чилі відбулася значна маніфестація студентів, які вимагали від Мішель Бачелет виконання обіцянки про реформи в системі освіти країни^[7].

Інше[ред. | ред. код]

Мішель Бачелет крім рідної іспанської володіє німецькою, англійською, португальською, французькою мовами. Також навчилась «трішки розмовляти» російською, коли жила у Східній Німеччині.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

[1] Bachelet inaugura Fundación Dialoga en contrapeso a la concentración de poderes existente en Chile (англ.)

[2] Michelle Bachelet | Club de Madrid Архівовано 22 березень 2012 у Wayback Machine. (англ.)

[3] Bachelet Quits UN to Return to Chile Before Elections (англ.)

[4] Encuesta CEP: Bachelet lidera por lejos la carrera presidencial con 51 % de las preferencias (ісп.)

[5] Мишель Бачелет отмечает победу — второй раз она становится президентом Чили (рос.)

[6] Посол України взяв участь у церемонії інавгурації Президента Чилі

[7] Чили: студенты требуют от президента сдержать обещание (рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]