Едуардо Фрей Руіс-Тагле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуардо Альфредо Хуан Бернардо Фрей Руіс-Тагле
Едуардо Альфредо Хуан Бернардо Фрей Руіс-Тагле

Нині на посаді
На посаді з11.03.2006

Чилі Президент Сенату Чилі
Час на посаді:
11.03.2006 — 11.03.2008
ПопередникСержіо Ромеро Пізаро
НаступникАдольф Залдівар

Час на посаді:
11.03.1994 — 11.03.2000
ПопередникПатрісіо Айлвін
НаступникРікардо Лагос

Народився24 червня 1942(1942-06-24) (76 років)
Сантьяго, Чилі
Громадянствочилієць, швейцарець
Політична партіяХристиянсько-демократична партія
БатькоЕдуардо Фрей Монтальва
Особистий підпис
Firma Frei Ruiz-Tagle.png
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Великий Орден Короля Томислава зі стрічкою та Великою Даницею
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Альфрéдо Едуáрдо Хуáн Бернáрдо Фрей Руїс-Тáгле (ісп. Eduardo Alfredo Juan Bernardo Frei Ruiz-Tagle; нар. 24 червня 1942, Сантьяго, Чилі) — чилійський державний діяч, 32-й президент Чилі з 11 березня 1994 по 11 березня 2000 березня року. З 1992 року голова Християнсько-демократичної партії Чилі. Старший син президента Чилі Едуардо Фрея Монтальва. Кандидат в президенти на виборах 2010 року.

Отримав інженерну освіту в Університеті Чилі.

У 1988 році заснував «Комітет за вільні вибори». На перших після військової диктатури вільних виборах обраний до Сенату. З 1992 голова Християнсько-демократичної партії.

На президентських виборах 1993 року було висунуто кандидатом в президенти від Коаліції партій за демократію (ККД), переміг, набравши 58 % голосів.

Після закінчення президентського терміну став як екс-президент довічним сенатором. У 2005 році в результаті конституційної реформи довічне членство в Сенаті було скасовано. На парламентських виборах 2005 року балотувався в Сенат і був обраний. У 2006—2014 роках сенатор. У 2006—2008 роках голова Сенату (як і його батько, обраний після президентства в Сенат і став його головою).

Кандидат в президенти від ККД на виборах 2010 року. У першому турі посів друге місце, набравши 29,6 % голосів. У другому турі набрав 48 % і поступився Себастьяну Піньєра.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]