Христинівка (село, Уманський район)
село Христинівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район | Уманський район |
Тер. громада | Христинівська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA71060230260024910 |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Засноване | 1642 |
Населення | 3088 (на 2001 рік) |
Площа | 0 км² |
Густота населення | 0 осіб/км² |
Поштовий індекс | 20009 |
Телефонний код | +380 4745 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°51′4″ пн. ш. 29°58′4″ сх. д. / 48.85111° пн. ш. 29.96778° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
248 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 20009, Черкаська обл.,Уманський р-н, с. Христинівка |
Сільський голова | Сокур Богдан Валерійович |
Карта | |
Мапа | |
|
Христи́нівка — село в Україні, у Христинівській міській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Синичка (притока Канельки) за 7 км на північ від міста Христинівка.
Територія сучасного села, як свідчать археологічні знахідки, була заселена ще з IV століття до нашої ери.[1]
Вперше згадується в подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Польща) під назвою Chrystypol.[2] Отже. поселення, початково називалось Христиполем.[3]
В 1654 році, в ході національно-визвольної війни, військо коронного гетьмана Чарнецького штурмом захопило і майже знищило Христинівку.
В 1665 році загони уманського полковника Івана Сербина заволоділи багатьма населеними пунктами, в тому числі й Христинівкою. З 1667 року за Андрусівським миром Христинівка знову у складі Польщі.
1768 року тут налічувалося 146 дворів (846 осіб), а через 15 років — 209 дворів (1370 осіб).[4]
У другій половині 18 століття селом володів Станіслав Щенсний Потоцький і воно входило до Соколівського ключа.[5]
З 1793 року Христинівка, як і вся Правобережна Україна, під окупацією Російської імперії. З 1797 вона входить до Уманського повіту Київської губернії.
У другій половині 19 століття у місцевості починає розвиватись промисловість, що започаткувало залізничний вузол Христинівку.
На початку 20 століття у Христинівці на кожне із 294 селянських господарств припадало в середньому 2,6 десятини землі, а 27 її зовсім не мали. У 47 родин не було тягла. 1912 року 120 господарств Христинівки були безземельними, а в 72-х налічувалося всього 25 (?) десятин землі. 97 господарств мали від 1 до 2, а 138 від 2 до 3 десятин. Лише 4 господарства володіли 10 і більше десятинами. З-поміж безземельних господарств — 70 не мали худоби.[6] Населення села і вузла обслуговували лікар та фельдшер. В їхньому розпорядженні був медичний пункт і невелика аптека. Крім церковнопарафіяльної школи, в селі було двокласне міністерське і двокласне залізничне училища. Село мало поштово-телеграфну станцію.
Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 229 мешканців села.[7]
Незадовго до німецько-радянської війни тут була створена хлібна база № 86.
20 вересня 2014 року в селі з архіпастирським візитом побував митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, під час якого звершив освячення новозбудованого храму Різдва Пресвятої Богородиці[8].
За даними перепису 2001 року в селі проживало 3088 осіб.
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[9]:
Мова | Чисельність, осіб | Доля |
---|---|---|
Українська | 3 017 | 97,70 % |
Російська | 52 | 1,68 % |
Інше | 19 | 0,62 % |
Разом | 3 088 | 100,00 % |
Панченко Юхим Миколайович — козак Армії Української Народної Республіки. Народився у селі Христинівка в 1899 році. В Армії УНР з 1919. Служив у 16-й бригаді 6-й Січової дивізії. Під час Другого Зимового походу — партизанського антибільшовицького рейду — козак 4-й Київської дивізії. В бою під с. Малі Миньки (в межах сучасної Житомирської області) 17 листопада 1921 року потрапив у полон. 22 листопада, у містечку Базар, розстріляний разом з 359 іншими полоненими, що одноголосно відмовились перейти до Червоної Армії. В оприлюдненому більшовиками списку значиться під 263 номером. Реабілітований 27 квітня 1998 року.[10]
-
Вулиця Центральна
-
Сільська рада
-
Школа
-
Дитсадок
-
Будинок культури
-
Ставок на річці Синичка
-
Пам'ятник воїнам-односельцям
- ↑ Горохівський П. І. Уманщина в епоху міді-бронзи (PDF).
- ↑ [Ekstrakty z akt sądów grodzkich bracławskich z lat 1583, 1603, 1607, 1625-1630, 1637-1639, 1643-1647] (польська) .
- ↑ Архив Юго-Западной России, ч. 7, т. 2. — С. 395.
- ↑ Український історичний журнал, 1965. — № 6. — С. 110.
- ↑ Biblioteka Muzeum Narodowego w Krakowie. - Znak. 90. Książka inwentarzow dobr kluczow [...] graffow Potockich [...].1787.
- ↑ Итоги переписи скота у сельского крестьянского населения Киевской губернии в 1912 году, стор.491.
- ↑ Голодомор 1932-33 років на Черкащині. Портал Черкаської обласної державної адміністрації. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 7 червня 2013.
- ↑ Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан освятив новозбудований храм у с. Христинівка. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 25 вересня 2014.
- ↑ Державний архів СБУ, арх. 74629 фп., т. 1 — Арк. 289–289 зв. // Додаток "Короткі біографії уродженців Черкащини, учасників Другого зимового походу Армії УНР, яких розстріляно в містечку Базар Волинської губернії у листопаді 1921 р." (підготував Р.Коваль) до книги: Р.Коваль. Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу. - К.-Вінниця: Державна картографічна фабрика. 2006.
- Детальніше про село
- Детальніше про село
- Погода в селі Христинівка [Архівовано 7 лютого 2008 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |