Базар (Народицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Базар
Братська могила воїнів II Зимового походу армії УНР, Народицький район, с. Базар 01.jpg
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Народицький район
Громада Народицька селищна громада
Код КОАТУУ 1823780401
Облікова картка Базар 
Основні дані
Засноване 1613
Населення 526
Площа 2,03 км²
Густота населення 259,11 осіб/км²
Поштовий індекс 11452
Телефонний код +380 4140
Географічні дані
Географічні координати 51°02′38″ пн. ш. 29°17′37″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
156 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Свято-Миколаївська, 175, смт Народичі, Народицький р-н, Житомирська обл., 11401

староста — с. Базар, Народицький район, Житомирська обл., 11452; тел. 9-43-49

Староста Будько Олександр Васильович
Карта
Базар. Карта розташування: Україна
Базар
Базар
Базар. Карта розташування: Житомирська область
Базар
Базар
Мапа

CMNS: Базар у Вікісховищі

База́р — село в Україні, у Народицькій селищній територіальній громаді Народицького району Житомирської області. Колишнє містечко.

До 6 серпня 2015 року село було адміністративним центром Базарської сільської ради Народицького району.

Історичні події[ред. | ред. код]

Містечко Базар згадане у акті від 24 квітня 1684 року. У подальшому згадане у актах 1687, 1694 років.

На 1897 рік у Базарі мешкало 1976 осіб (985 чоловіків та 991 жінка), з них православних — 1121, їудеїв — 833[1].

10 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Базар проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

17 листопада 1921 в селі Малі Міньки (нині знято з обліку) поблизу Базару у ході Другого зимового походу в бою з радянськими військами (9-та Кримська кавалерійська дивізія Котовського) зазнала поразки Волинська група Армії УНР під командуванням генерал-хорунжого Юрія Тютюнника. Понад 400 повстанців загинуло, деякі, щоб не потрапити до рук більшовиків, заподіяли собі смерть, 537 опинилися в полоні. З останніх десятки поранених померли, 41 офіцера піддали подальшим допитам, решту — 359 засуджено на смертну кару. Після суду полонених перевели до Базару і розмістили в церкві. 23 листопада[2] 1921 в Базарі більшовиками було розстріляно 359 полонених учасників походу, з яких ніхто не погодився перейти на службу до Червоної Армії.

Повстанців допитували з тортурами, на яких змушували покаятися й перейти на бік радянської влади. Проте жоден не згодився. Один із полонених, ройовий Щербак, заявив: «Я, козак шостої стрілецької дивізії, від себе і козаків кажу вам, що ми не боїмося смерті і до вас служити не підемо». Повстанці вмирали під кулеметними чергами з вигуками «Слава», «Слава Україні», хтось в останньому пориві співав «Ще не вмерла Україна»… Вбитих скидали у велику яму й засипали землею. Трагедія в містечку Базар у радянські часи замовчувалася, лише родичі загиблих та старі мешканці пам'ятали про неї, хоч нікому не могли повідати. Лише в незалежній Україні про подвиг героїв Української революції дізналася широка громадськість. Щороку до братської могили повстанців на околиці Базара 22 листопада приїжджають відвідувачі, щоб вшанувати їхню пам'ять.

Пам'яті цих подій споруджено Меморіал пам'яті жертв більшовицького терору.

З 1923 по 1959 роки село було районним центром Базарського району.

Внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року село увійшло до зони безумовного (обов'язкового) відселення[3]. Частина мешканців була відселена.

У серпні 2015 р. у рамках адміністративно-територіальної реформи увійшло до складу Народицької селищної об'єднаної територіальної громади.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1608 осіб, з яких 751 чоловік та 857 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 529 осіб.[5]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 98,29 %
російська 1,71 %

Пам'ятки[ред. | ред. код]

«Базарські в’язи» - пам’ятка природи місцевого значення, створена для збереження 10 старовікових дерев в’яза гладкого. Вік дерев налічує 180-200 років, висота – 26-30 метрів, діаметр – 80-120 см. Дерева мають значно більшу цінність, ніж старовікові дерева дуба звичайного. Вони не мають ознак захворювання судинним мікозом, тому можуть використовуватися як генетичний матеріал.[7]

Персоналії[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. Процитовано 14 листопада 2020. 
  2. За іншими даними вранці 22 листопада.
  3. Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. №106. ВРУ. Процитовано 3 січня 2016. 
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  7. СУСПІЛЬСТВОНа Житомирщині назвали “нові” пам’ятки природи
  8. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К. : Темпора, 2007. — 171 с. — ISBN 966-8201-26-4.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]