Хрін звичайний
| Хрін звичайний | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Капустоцвіті (Brassicales) |
| Родина: | Капустяні (Brassicaceae) |
| Рід: | Хрін (Armoracia) |
| Вид: | Хрін звичайний (A. rusticana)
|
| Біноміальна назва | |
| Armoracia rusticana | |
Хрін звича́йний (Armoracia rusticana P.G. Gaertn., B. Mey. & Scherb) — багаторічна трав'яна рослина висотою 40-150 см з родини капустяних, коріння якої вживають як приправу до їжі, у консервуванні та в домашньому лікуванні. Поширена по всій території України.
Назва[ред. | ред. код]
Серед країн Східної Європи та в Німеччині рослина має схожу назву: хрен, křen, хрэн, hrean, krienai, хрян, chren, їд. כריין (khreyn), нім. Kren. В англійській мові називають «конячою редькою» (англ. Horseradish).
Опис[ред. | ред. код]
Корінь м'ясистий, товстий. Стебло пряме, гіллясте. Прикореневе листя велике, довгасто-округле, зарубчасте по краю, з довгими черешками, нижні — стеблові, перистороздільні, середні — довгасто-ланцетні, верхні — лінійні. Цвіте у червні — липні. Квітки білі. Плід — овальний стручок.
Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]
Хрін звичайний поширений у південно-східній Європі (у тому числі в Україні), європейській частині Росії, в Західному і Середньому Сибіру. Росте на вогких луках, по берегах річок і сміттєвих місцях, культивують у городах.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Хімічний склад[ред. | ред. код]
Корені містять вуглеводи (глюкозу, галактозу, арабінозу), сапоніни, вітаміни С, Bi і ВГ, флавоноїди, гірчичну олію та тіоглікозіди. У листках знайдені алкалоїди, вітамін С, каротин, флавоноїди та мінеральні солі (кальцій, калій і фосфор).
Алілова гірчична олія в хріні знаходиться не у вільному стані, а в складі сінігрину — С10Н16KNS2О9, який під дією ферменту мірозину розщеплюється на цукор, кислу сірчанокалієву сіль і гірчичну олію.
У харчуванні[ред. | ред. код]
Коріння хрону їстівне і є приправою до різних страв. Молоде свіже листя додають у салати і супи, використовують при засолюванні капусти, огірків та помідорів. Гострий запах тертому хрону надають ефірна і гірчична олії. У неочищених коренях дуже довго зберігається вітамін С, а в подрібнених і залишених відкритими він втрачається за 1 рік. Натертий хрін рекомендується відразу ж залити оцтом, так як в кислому середовищі вітамін С не руйнується.
В Україні та інших країнах Європи популярна приправа — перемелений хрін з буряком. Традиційно вживають з м'ясом та холодцем. У Польщі з хрону готують суп на Паску[1]. Підфарбований у зелений колір хрін є сурогатом васабі.
Хрін з буряком
Банка хрону з буряком
Сервірування м'яса з хроном
Холодець із хроном
.jpg)
У медицині[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Лікарською сировиною служить коріння.
Свіжий сік багатий лізоцимом, здатним викликати розчинення мікробної стінки, створюючи антибактеріальний бар'єр в організмі. Лізоцим в медичній практиці застосовують як антисептичний засіб.
Хрін має відхаркувальну, протизапальну, антимікробну, болезаспокійливу дії.
Розведений сік хрону застосовують при гастритах із зниженою кислотністю, млявому скорочення кишечника і недостатній функції жовчних шляхів.
Місцево сік використовують для полоскання горла, рота, при зубному болю, при гнійних ранах, як подразнювальний засіб при радикулітах, ревматизмі, невралгії, ішіасі, місцевій шолудивості, себореї і гнійних процесах шкіри.
Встановлено лікувальний ефект хрону при хронічному коліті та холециститі. При ударах і дерматомікозах його накладають у вигляді пластирів. Примочки або маски з кашки роблять для видалення веснянок і пігментних плям, і у суміші з тертими яблуками його рекомендується наносити на обличчя з в'ялою, пористою шкірою.
Ефірна олія в малих концентраціях подразнює слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що супроводжується посиленням секреції залоз різних відділів кишечника і посилює його перистальтику.
Заготівля[ред. | ред. код]
Викопують його восени, обтрушують від землі, засипають піском і зберігають у підвалі. Використовують у міру необхідності.
Галерея[ред. | ред. код]
Листя
Коріння хрону
Квіти
Група рослин в полі
Хрін на гербі
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Додай шкварки або мед: незвичайні страви козацької кухні
Посилання[ред. | ред. код]
- Хрін звичайний // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 448. — ISBN 5-88500-055-7.
- Хрін звичайний // Дикі їстівні рослини України / Рева М. Л., Рева Н. Н.. — Київ : «Наукова думка», 1976. — С. 158.
- ХРІН [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
- Хрін // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Власний досвід вирощування хрону [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ "Horseradish Soup Recipe Updated with Photographs – Polish Easter Food [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]". Culture.polishsite.us. Retrieved 2012-07-08.
|
|