Хрін звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Хрін звичайний
Cochlearia armoracia — Flora Batava — Volume v4.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Ряд: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Хрін (Armoracia)
Вид:
Хрін звичайний (A. rusticana)
Біноміальна назва
Armoracia rusticana
Commons-logo.svg Вікісховище: Armoracia rusticana

Хрін звича́йний (Armoracia rusticana P.G. Gaertn., B. Mey. & Scherb) — багаторічна трав'яна рослина висотою 40-150 см з родини капустяних, коріння якої вживають як приправу до їжі, у консервуванні та в домашньому лікуванні. Поширена по всій території України.

Назва[ред. | ред. код]

Серед країн Східної Європи та в Німеччині рослина має схожу назву: хрен, křen, хрэн, hrean, krienai, хрян, chren, їд. כריין‎ (khreyn), нім. Kren. В англійській мові називають «конячою редькою» (англ. Horseradish).

Опис[ред. | ред. код]

Корінь м'ясистий, товстий. Стебло пряме, гіллясте. Прикореневе листя велике, довгасто-округле, зарубчасте по краю, з довгими черешками, нижні — стеблові, перистороздільні, середні — довгасто-ланцетні, верхні — лінійні. Цвіте у червні — липні. Квітки білі. Плід — овальний стручок.

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Хрін звичайний поширений в Україні, європейській частині Росії, в Західному і Середньому Сибіру. Росте на вогких луках, по берегах річок і сміттєвих місцях, культивують у городах.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Хімічний склад[ред. | ред. код]

Корені містять вуглеводи (глюкозу, галактозу, арабінозу), сапоніни, вітаміни С, Bi і ВГ, флавоноїди, гірчичну олію та тіоглікозіди. У листках знайдені алкалоїди, вітамін С, каротин, флавоноїди та мінеральні солі (кальцій, калій і фосфор).

Алілова гірчична олія в хріні знаходиться не у вільному стані, а в складі сінігрину — С10Н16KNS2О9, який під дією ферменту мірозину розщеплюється на цукор, кислу сірчанокалієву сіль і гірчичну олію.

У харчуванні[ред. | ред. код]

Коріння хрону їстівне і є приправою до різних страв. Молоде свіже листя додають у салати і супи, використовують при засолюванні капусти, огірків та помідорів. Гострий запах тертому хрону надають ефірна і гірчична олії. У неочищених коренях дуже довго зберігається вітамін С, а в подрібнених і залишених відкритими він втрачається за 1 рік. Натертий хрін рекомендується відразу ж залити оцтом, так як в кислому середовищі вітамін С не руйнується.

В Україні та інших країнах Європи популярна приправа — перемелений хрін з буряком. Традиційно вживають з м'ясом та холодцем. У Польщі з хрону готують суп на Паску[1]. Підфарбований у зелений колір хрін є сурогатом васабі.

У медицині[ред. | ред. код]

Лікарською сировиною служить коріння.

Свіжий сік багатий лізоцимом, здатним викликати розчинення мікробної стінки, створюючи антибактеріальний бар'єр в організмі. Лізоцим в медичній практиці застосовують як антисептичний засіб.

Хрін має відхаркувальну, протицинготну, протизапальну, антимікробну, болезаспокійливу дії.

Розведений сік хрону застосовують при гастритах із зниженою кислотністю, млявому скорочення кишечника і недостатній функції жовчних шляхів.

Місцево сік використовують для полоскання горла, рота, при зубному болю, при гнійних ранах, як подразнювальний засіб при радикулітах, ревматизмі, невралгії, ішіасі, місцевій шолудивості, себореї і гнійних процесах шкіри.

Встановлено лікувальний ефект хрону при хронічному коліті та холециститі. При ударах і дерматомікозах його накладають у вигляді пластирів. Примочки або маски з кашки роблять для видалення веснянок і пігментних плям, і у суміші з тертими яблуками його рекомендується наносити на обличчя з в'ялою, пористою шкірою.

Ефірна олія в малих концентраціях подразнює слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що супроводжується посиленням секреції залоз різних відділів кишечника і посилює його перистальтику.

Заготівля[ред. | ред. код]

Викопують його восени, обтрушують від землі, засипають піском і зберігають у підвалі. Використовують у міру необхідності.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "Horseradish Soup Recipe Updated with Photographs – Polish Easter Food". Culture.polishsite.us. Retrieved 2012-07-08.