Хрін звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хрін
Коріння хрону

Хрін звичайний (Armoracia rusticana P.G. Gaertn., B. Mey. & Scherb) — багаторічна трав'яна рослина висотою 40-150 см з родини хрестоцвітих, коріння якої вживають як приправу до їжі, у консервуванні та в домашньому лікуванні. Поширена по всій території Україні.

Опис[ред.ред. код]

Корінь м'ясистий, товстий. Стебло пряме, гіллясте. Прикореневе листя велике, довгасто-округле, зарубчасте по краю, з довгими черешками, нижні - стеблові, перистороздільні, середні - довгасто-ланцетні, верхні - лінійні. Цвіте у червні - липні. Квітки білі. Плід - овальний стручок. Хрін звичайний поширений в Україні , європейській частині Росії, в Західному і Середньому Сибіру. Росте на вогких луках, по берегах річок і сміттєвих місцях, культивують у городах.

Використання[ред.ред. код]

Коріння хрону їстівні і служать приправою до різних страв. Молоде свіже листя додають у салати і супи, використовують при засолюванні капусти, огірків та помідорів. Гострий запах тертому хрону надають ефірне і гірчичне масла. У неочищених коренях дуже довго зберігається вітамін С, а в подрібнених і залишених відкритими він губиться за 1 год. Натертий хрін рекомендується відразу ж залити оцтом, так як в кислому середовищі вітамін С не руйнується. Лікарською сировиною служить коріння. Викопують його восени, обтрушують від землі, засипають піском і зберігають у підвалі. Використовують у міру необхідності. Корені містять вуглеводи (глюкозу, галактозу, арабінозу), сапоніни, вітаміни С, Bi і ВГ, флавоноїди, гірчичне масло і тіоглікозіди. У листках знайдені алкалоїди, вітамін С, каротин, флавоноїди та мінеральні солі (кальцій, калій і фосфор). Свіжий сік багатий лізоцимом, здатним викликати розчинення мікробної стінки, створюючи антибактеріальний бар'єр в організмі. Лізоцим в медичній практиці застосовують як антисептичний засіб. Хрін має відхаркувальну, протицинготну, протизапальну, антимікробну, болезаспокійливу дії. Ефірне масло в малих концентраціях подразнює слизову оболонку шлунково-кишкового тракту , що супроводжується посиленням секреції залоз різних відділів кишечника і посилює його перистальтику. Розведений сік хрону застосовують при гастритах із зниженою кислотністю, млявому скорочення кишечника і недостатній функції жовчних шляхів. Місцево сік використовують для полоскання горла, рота, при зубному болю, при гнійних ранах, як подразнювальний засіб при радикулітах, ревматизмі, невралгії, ішіасі, місцевій шолудивості, себореї і гнійних процесах шкіри. Встановлено лікувальний ефект хрону при хронічному коліті та холециститі. При ударах і дерматомікозах його накладають у вигляді пластирів. Примочки або маски з кашки роблять для видалення веснянок і пігментних плям, і у суміші з тертими яблуками його рекомендується наносити на обличчя з в'ялою, пористою шкірою.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]