Цапенко Михайло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цапенко Михайло Павлович
Народився 6 листопада 1907(1907-11-06)
Семенівський район, Полтавська область
Помер 1977
Москва, СРСР
Поховання Нове Донське кладовище
Діяльність мистецтвознавець
Партія КПРС

Миха́йло Па́влович Цапе́нко (6 листопада 1907 — 10 січня 1977 Москва) — мистецтвознавець, родом з села Біляки на Полтавщині.

Біографія[ред. | ред. код]

Освіту здобув у Московському Архітектурному Інституті (1935). З 1936 працював архітектом на Кавказі і в Москві, з 1938 співробітник Академії Архітектури СССР.

Протягом 19511959 у Києві очолював Інститут теорії і історії архітектури і редагував журнал «Строительство и архитектура» (19531958). Доктор мистецтвознавства від 1963. Праці Цапенка переважно російською мовою: про реалістичні основи рад. архітектури, архітектуру Болгарії, новочасну рад. архітектуру; крім того, «Архитектура Левобережной Украины XVII–XVIII веков» (1967); «Особливості будів. техніки XVII–XVIII вв. на Україні» й «Українська цивільна архітектура XVII–XVIII ст.»; ст. в журн. і зб. Ц. вивчав історію і культуру Полтавщини й Чернігівщини («По равнинам Десны и Сейма», 1967); співр. «Історії українського мистецтва» в шести томах.

Публікації[ред. | ред. код]

  • Цапенко М. П. Архитектура Болгарии. Очерк (серия: архитектура стран народной демократии). – Москва: Государственное издательство литературы по строительству и архитектуре, 1953
  • Цапенко М. П. Архитектура Левобережной Украины XVII-XVIII веков. – Москва: Стройиздат, 1967
  • Цапенко М. П. София, Тырново, Пловдив (серия: Города и музеи мира). – Москва: Искусство, 1972

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

 — С. 244.