Цапенко Михайло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цапенко Михайло Павлович
Народився 6 листопада 1907(1907-11-06)
Біляки, Семенівський район, Полтавська область
Помер 1977[1]
Москва, СРСР
Поховання Новий донський цвинтар
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність мистецтвознавець
Галузь мистецтвознавство
Alma mater Московський архітектурний інститут (1935)
Знання мов російська
Партія КПРС

Миха́йло Па́влович Цапе́нко (6 листопада 1907 — 10 січня 1977 Москва) — мистецтвознавець, архітектурознавець, родом з села Біляки на Полтавщині. Доктор мистецтвознавства (1963).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в с. Біляки кол. Хорольського повіту Полтавської губ. у заможній селянській родині. Батько загинув на фронті в Першу світову війну, невдовзі померла мати. Разом із малолітніми братами та сестрами виховувався у родичів. 1924 вступив до комсомолу (де перебував до 1933), був членом комітету бідноти. У зв'язку із втратою батьків 1925 переїхав до родича — залізничного робітника в м. Нальчик, у родині якого мешкав деякий час, почав працювати у низці установ Нальчика на технічних посадах. Після закінчення робітфаку 1930 вступив до Московського архітектурного інституту, який закінчив 1935 року зі званням архітектора. З 1935 працював архітектом на Кавказі і в Москві, з 1938 по 1942 — науковий співробітник Академії архітектури СССР (Москва).

У перші місяці Німецько-радянської війни йому було доручено евакуювати вглиб СРСР низку московських музеїв. Після виконання цього завдання на початку 1942 повернувся до Москви і незабаром був призваний до армії як офіцер запасу. У діючій армії перебував на Сталінградському, Донському, Степовому, 2-му та З-му Українських фронтах у складі 6-ї Гвардійської танкової армії на посадах командира взводу, роти та начальника штабу батальйону. Нагороджений орденами та медалями.

За клопотанням Комітету у справах архітектури при Раді Міністрів СРСР у лютому 1945 був демобілізований і працював у системі цього Комітету до кінця 1946. Наприкінці 1946 вступив до аспірантури Академії суспільних наук при ЦК КПРС, яку закінчив 1950 і захистив кандидатську дисертацію на тему «Боротьба з формалізмом у радянській архітектурі» (1950).

Після закінчення аспірантури близько року працював в Академії архітектури СРСР на посаді керівника сектору, а протягом 19511959 у Києві очолював Інститут теорії і історії архітектури і редагував журнал «Строительство и архитектура» (19531958).

Тема докторської дисертації: "Українська архітектура періоду національного підйому в XVII–XVIII cтоліттях" (захист 1962 у Москві).

Науковою роботою в галузі теорії та історії архітектури займався приблизно з 1937, опублікував у пресі понад сорок статей з цих питань. Низка робіт перевидана за кордоном іноземними мовами. Праці Цапенка переважно рос. мовою: про реалістичні основи рад. архітектури, архітектуру Болгарії, новочасну рад. архітектуру; крім того, «З історії шукань національного стилю в архітектурі України» (Зб. "Питання історії архіт. та будів. техн. України", Киев, 1959); «Архитектура Левобережной Украины XVII—XVIII веков» (1967); «Особливості будів. техніки XVII—XVIII вв. на Україні» й «Українська цивільна архітектура XVII—XVIII ст.»; ст. в журн. і зб. Цапенко вивчав історію і культуру Полтавщини й Чернігівщини («По равнинам Десны и Сейма», 1967); співр. «Історії українського мистецтва» в шести томах.

Книжки[ред. | ред. код]

  • Цапенко М. П. О реалистических основах советской архитектуры (сер.: Проблемы советской архитектуры). Москва: ГИЛСА, 1952. 396 с.: илл.
  • Цапенко М. П. Архитектура Болгарии: Очерк (сер.: архитектура стран народной демократии). Москва: ГИЛСА, 1953. 280 с.: илл.
  • Архитектурное творчество: Сборник / По общ. ред. М. П. Цапенко (сер.: Вопросы теории архитектуры). Киев: Изд-во Акад. архит. УССР, 1953. 168 с.: илл.
  • Мастера советской архитектуры об архитектуре / Под общ. ред. М. П. Цапенко (сер.: Вопросы теории архитектуры). Киев: Изд-во Акад. архит. УССР, 1953. 176 с.: илл.
  • Цапенко М. П. Некоторые вопросы советской архитектуры. Киев: Изд-во Акад. архит. УССР, 1955. 44 с.: илл.
  • Цапенко М. П. Будапешт (сер.: архитектура стран народной демократии). Москва: Госстройиздат, 1958. 48 с.: 22 с. илл.
  • Асеев Ю. С., Лебедев Г. А. Архитектура Крыма / Под ред. М. П. Цапенко и П. Н. Шульца. Киев: ГИЛСА УССР, 1961. 239 с.: илл.
  • Цапенко М. П. По равнинам Десны и Сейма (сер.: Дороги к прекрасному). Москва: Искусство, 1967. 132 с.: илл.
  • Цапенко М. П. Архитектура Левобережной Украины XVII-XVIII веков. Москва: Стройиздат, 1967. 236 с.: илл.
  • Цапенко М. П. По равнинам Десны и Сейма (сер.: Дороги к прекрасному). 2-е изд. Москва: Искусство, 1970. 143 с.: илл.
  • Греков П., Обретенов А., Ташев П., Цапенко М. Архитектура социалистической Болгарии. Москва: Стройиздат, 1970. 390 с.: илл.
  • Цапенко М. П. София, Тырново, Пловдив (сер.: Города и музеи мира). Москва: Искусство, 1972. 208 с.: илл.
  • Цапенко М. П. Земля Брянская (сер.: Дороги к прекрасному). Москва: Искусство, 1972. 136 с.: илл.
  • Цапенко М. П. По западным землям Курским и Белгородским (сер.: Дороги к прекрасному). Москва: Искусство, 1976. 144 с.: илл.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

 — С. 244.

  1. MAK