Церковний статут Володимира

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Церко́вний стату́т Володи́мира — закони про підсудність церковних судів та пільги на користь Церкви, які приписували князеві Володимирові Великому.

Опис[ред. | ред. код]

Устав давав право Церкві завідувати мірами і вагами. Зміст його відомий також як «Правило о церковних людех і о десятинах і судах єпископських і о міриліх градських». Документ установлює обсяг взаємовідносин між державою та Церквою й характеризує тогочасне правове становище духовенства[1].

В основі документа, на думку С. Юшкова, лежала берестяна грамота про десятину на церкву Богородиці 995—996 років, яка в наступні століття обросла додатковими нормами[2]. Для надання статутові авторитету автори приписали його князю Володимирові Великому.

Статут відомий у 7 редакціях, із яких 2 укладені в XII—XIII ст., решта — в XIV—XVI ст[3].

Видання[ред. | ред. код]

  • Памятники русского права / Под ред. С. В. Юшкова. М., 1952. Вып. I: Памятники права Киевского государства X—XII вв. / А. А. Зимин.
  • Древнерусские княжеские уставы XI—XV вв. / Я. Н. Щапов. М., 1976.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]