Цимбал Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цимбал Віктор Іванович
Victor Cymbal.jpg
Народження 16 квітня 1901(1901-04-16) або 1 травня 1902(1902-05-01)[1]
Катеринопільський район, Київська область
Смерть 28 квітня 1968(1968-04-28) або 28 травня 1968(1968-05-28)[1]
Діяльність художник, графік

Ві́ктор Ци́мбал (нар. 16 квітня 1901(19010416), в Україні, в селі Ступичне Катеринопільського району Черкаської області — 28 квітня 1968, Нью-Йорк) — український маляр, графік і художник книги.

Життєпис[ред. | ред. код]

Мистецьку освіту починає вже юнаком у II Київській гімназії ім. Кирило-Методіївського Братства, в роках 1912–1917. Віктор 1917 року записався до Студентського Куріня, члени якого збиралися в клубі «Родина» на Володимирській вулиці. Коли студенти почали виряджатися до бою під Крутами, батько категорично, силою, не пустив його, і таким чином Віктор залишився і згодом закінчив гімназію. Акт видачі свідоцтв першого випуску гімназії відбувся врочисто в червні 1918 року — це був перший випуск української гімназії в Українській Державі.[2]

Після закінчення середньої освіти записується до Київського художнього училище у видатного українського мистця Олександра Мурашка. Одначе через воєнні події змушений їх перервати, вступивши добровольцем в ряди армії Української Народної Республіки, опинившись із військовою частиною в Кам'янці Подільському, поступає до Старшинської Школи, в складі якої бере участь у боях до листопада 1920 р.[2]

Інтернований і перебуваючи у таборах полонених вояків УНР 1920–1922 у Польщі, Цимбал малював портрети, декорації і карикатури у таборових виданнях, створив цикл «Типи інтернованих», надруковані в газеті “Українська Трибуна”, яку в 1921—22роках редаґував у Варшаві український публіцист Олександер Саліковський. Цимбал був також активний у таборових виданнях “Веселка”, “Блоха”, “Колючки”. Володимир Січинський у своїй статті про Цимбала особливо захоплюється його карикатурою “Сидить козак на терні та штани латає”, яку називає майстерною. [3]

1923 року Цимбал переходить кордон і знаходить кращі умови для життя й праці в чеській Празі. Там навчається в Мистецько-промисловій школі, яку успішно закінчує в 1928 році з нагородою одномісячної стипендії до Італії, згодом в Українській Студії Пластичного Мистецтва у Празі, де вчився у професора Сергія Мако, Івана Мозалевського, графічних технік у професора Кареля.[2] У Празі Цимбал здобув ім'я найкращого графіка Чехо-Словаччини.

1928 Цимбал переїхав до Аргентини, де аж до свого переїзду у 1960 року до Нью-Йорку, працював ілюстратором та в комерційній реклямі для фірм Аргентини й США. Постійно співпрацював з українським видавництвом «Світ дитини» у Львові.

Цимбал один з піонерів «видрапуваної техніки». Мав виставки у Буенос-Айресі (1936, 1948, 1956, 1959), а переїхавши 1960 до Нью-Йорку, виставляв там двічі (1960, 1961) і двічі в Детройті (1961, 1963).

Творчість Цимбала позначена сильним впливом символізму: олійні композиції «Три душі», «Катаклізми», «Рік 1933» (голод в Україні), краєвиди з Патаґонії. Графічні портрети Тараса Шевченка, В. Липинського, Т. А. Едісона, А. Тосканіні, Д. Скоропадського, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та ін. Численні політичні карикатури для гумористичного журналу «Мітла» у Буенос-Айресі — разом з Борисом Крюковим — і сатиричних творів («У Лукомор'я», «Репатріація»).

Цимбал брав активну участь у громадському та культурному житті країни.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]