Вила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старовинні дерев'яні та сучасні вила
Сохар

Ви́ла (прасл. *vidlo, від *viti — «вити», «намотувати»)[1] — сільськогосподарське знаряддя з кількома довгими зубами (зазвичай від двох до шести) на держаку, що використовується для піднімання, розтрушування сіна, соломи, снопів, листя, розкидання гною тощо. У деяких діалектах залізні вила називають ґралями[2].

Види[ред. | ред. код]

Залежно від конструкції вила мають назву:

  • двійчаки, двійча́тка[3] — вила з двома зубами;
  • трійчаки, тройчаки, трійчата[4][5] — вила з трьома зубами;
  • махові (вершильні) — довгі вила, які використовують при вершінні копиць, стогів;
  • ґаблі чи «картопляні» вила — залізні вила з з тупими, кулькуватими відлитими кінчиками, що слугують для перекидання картоплі, буряків тощо. Слово «ґаблі» походить від нім. Gabel («вила», «виделка», «вилка»)[6] У деяких місцевостях України (наприклад на Вінничині, Волині) ґаблями зазвичай називають залізні вила з тупими, кулькуватими відлитими кінчиками. Зазвичай ґаблі ширші, ніж звичайні вила. Їх використовують для перекидання картоплі або буряків. А щодо інструмента з гострими зубцями вживається термін «вила». Борис Грінченко в своєму «Словарі» тлумачить ґаблі (каблі) як «вила з трьома вістрями»[7][8].
З'єднання держака з робочою частиною в сучасних вилах
«Картопляні» вила

У старовину вила були дерев'яними. В сучасних вилах дерев'яним залишився лише держак, а робоча частина стала залізною.

Кожен вид мав декілька варіантів. Найпростіші дерев'яні вила називали одноріг (рожен) — гладко обтесана жердка завдовжки 3—5 м, за метр до кінця якої був кілок або природний сучок. Рожен використовували звичайно при скирдуванні снопів. На Поліссі трапляється також старовинне однозубе веслоподібне знаряддя для гною — мач. Було відоме й давнє двозубе знаряддя — сохар.

Найпоширенішими були дво- і триріжкові вила—рогульки з молодого дерева, що мало відповідне розгалуження гілок. Залежно від призначення держак робили довшим (3—4 м) або коротшим 1—1,5 м). Застосовувались також дерев'яні вила на 4—7 і більше ріжків (карпологи, башбармак).

Як зброя[ред. | ред. код]

«Бойовою модифікацією» вил можна вважати тризубець і бойовий рогач.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  2. Ґралі // в базі словників r2u.org.ua
  3. „двійчатка“ синоніми, антоніми, відмінки та тлумачення слова. uk.worldwidedictionary.org. Процитовано 2018-11-25. 
  4. Трійчаки // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Трійчата // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  7. Ґаблі // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  8. Каблі // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.