Обмолот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Молотьба ціпами зібраного врожаю.Tacuinum Sanitatis XIV століття

Молотьба́[1] або обмоло́т[2] — одна з основних сільськогосподарських операцій. Відділення зерен від полови або насіння з колосків, качанів тощо.

Також слово «молотьба» вживається для позначення періоду робіт з молотіння зернових[1], а «обмолот» — щодо закінчення цього сезону[2], і намолоченого зерна[2].

Історія[ред. | ред. код]

Обмолот проганянням скота. Пакистан
Обмолот рисових снопів шмаганням у Непалі

Молотіння зернових у Стародавньому світі часто проводили за допомогою свійських тварин: їх ганяли по майданчику, де було розкладено збіжжя. Потім зерно провіювали, щоб відділити його від колоскових лусок (полови) і соломи. Давній спосіб досі зберігається у деяких віддалених місцевостях. Окрім того, часто для обмолоту тваринами використовували щити з дощок — дикані[3][4].

Тривалий час обмолот проводили вручну на спеціальних майданчиках — токах, з використанням ціпів. Зжате збіжжя в снопах привозили на гумно і сушили на відкритому повітрі (на вішалах), або в спеціальному приміщенні — клуні (інша назва — стодола). Для цієї операції іноді обладнували особливу будову — снопосушарку (діалектна назва — «осить»), де необхідна для сушіння циркуляція нагрітого повітря забезпечувалася пічкою. Після просушування (в Україні у серпні-вересні) колосся розкладали на току, причому снопи могли як розв'язувати, так і не розв'язувати — в останньому разі це називалося «молотити в околот»[5]. Ударами бияка ціпа зерно вибивалося від жорстких лусок колоса. Після зерно провіювали (часто просто совком або лопатою, або за допомогою примітивних віялок)[3] і відвозили до комор, де зсипали в спеціальні ящики — засіки. Відходи від обмолоту (солома, полова) йшли на корм худобі й називалися «токови́ми кормами»[6]. Полову зберігали в окремих засіках — поло́вниках (іноді половниками називали відділ у клуні або окрему споруду для полови)[7][8]. На корм худобі йшло й погано обмолочене зерно — відвійки[9].

Пізніше (у лісостеповій і степовій зонах України починаючи з XVII ст.)[3] молотьбу стали механізувати — з'явилися молотильні котки (гармани) з кінною тягою. Відтак були винайдені і парові й електричні молотарки. Для провіювання зерна після обмолоту стали використовувати спеціальні машини — віялки (часто 1-2 віялки входили до конструкції молотарки).

На сучасних хлібозбиральних комбайнах операції обмолоту й провіювання здійснюються одразу після зрізання колосся за допомогою автоматизованих агрегатів. З полів до зерносховищ відвозять вже обмолочене зерно. У невеличких господарствах можуть використовувати й молотарки, і тільки зрідка — ціпи.

У культурі[ред. | ред. код]

У східних слов'ян після закінчення молотьби готували курей або кашу. Урочистості справлялися з побажаннями ще більшого врожаю наступного року, щастя і здоров'я родині. В українському Поліссі по закінченні пори обмолоту господар брав оберемок обмолоченого колосся і приносив додому, де всі домашні молотили кулаками його на столі. Це грало роль ворожіння — за кількістю вибитих зерен визначали число кіп (одна копа дорівнювала 60 снопам) майбутнього врожаю[10].

Мовні звороти[ред. | ред. код]

  • Брати в обмолот — рішуче впливати на кого-небудь, змушувати до певних дій, учинків[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Обмолот

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Молотьба // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ а б в г Обмолот // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. ↑ а б в В. Горленко. Види господарської діяльності
  4. ↑ В. І. Наулко (керівник), Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко, Т. В. Косміна, О. В. Курочкін, С. В. Мишанич, Т. О. Ніколаєва, А. П. Пономарьов, В. Т Скуратівський, М. Л. Струнка, Л. О. Ткаченко, Г. С. Щербій. Культура і побут населення України. — Видання друге, доповнене та перероблене. — К.: Либідь, 1993
  5. ↑ Околот // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. ↑ Токовий // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. ↑ Половник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. ↑ Половник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. ↑ Відвійки // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. ↑ Молотьба / Плотникова А. А. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / Под общей ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Международные отношения, 2004. — Т. 3: К (Круг) — П (Перепелка). — С. 288—292. — ISBN 5-7133-1207-0.

Література та джерела[ред. | ред. код]

  • Словник української мови
  • Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2


Плуг Це незавершена стаття про сільське господарство.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Обмолот&oldid=30922607