Чарин (річка)
| Чарин | |
|---|---|
 | |
 | |
| 43°55′52″ пн. ш. 79°25′39″ сх. д. / 43.93111111113877598° пн. ш. 79.42750000002777711° сх. д. | |
| Витік | хребет Кетмень |
| • координати | 43°20′45″ пн. ш. 80°31′15″ сх. д. / 43.34583° пн. ш. 80.52083° сх. д. |
| • висота, м | ~3200 м |
| Гирло | річка Ілі |
| • координати | 43°55′52″ пн. ш. 79°25′39″ сх. д. / 43.93111° пн. ш. 79.42750° сх. д. |
| • висота, м | 496 м |
| Похил, м/км | 6,3 м/км |
| Басейн | Ілі → Балхаш |
| Країни: |
 Казахстан |
| Прирічкові країни: |
Казахстан Алматинська область |
| Регіон | Алматинська область |
| Довжина | 427 км |
| Площа басейну: | 7 720 км² |
| Середньорічний стік | 35,4 м³/с (84 км від гирла) |
| Притоки: |
ліві: Карабулак, Сарижаз, Каркара права: Темирлік |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Чари́н (каз. Шарын) — річка в Алматинській області Казахстану. В середній течії має назву — Кеген, у верхній — Шалкудису. Ліва притока річки Ілі.
Географія[ред. | ред. код]
Річка бере початок на південних схилах гірського хребта Кетмень. Тече в південному, південно-західному, західному напрямках, на околиці поселення Тагузбулак круто повертає на північ, а далі на північний схід, протікає через Національний парк — Чаринський каньйон і через 25 км після поселень Чарин та Ташкарасу впадає у річку Ілі.
Довжина річки 427 кілометрів, площа басейну 7720 км². Снігово-льодовикове живлення. Середньорічний стік води, за 84 км від гирла — 35,4 м³/с. Швидкість води в середній і нижні частині течії коливається від 1,8 до 1,5 м/с. Замерзає в листопаді — лютому, скресає в березні — на початку квітня. Вода використовується для зрошування.
На річці побудована Мойнакська ГЕС (2011),[1] ведеться відновлення, побудованих у 1969 році, Актогайської ГЕС-1 та Актогайської ГЕС-2.[2]
Притоки[ред. | ред. код]
Річка Чарин на своєму шляху приймає воду безлічі невеликих приток, найбільші із них:
- ліві: Карабулак, Сарижаз, Каркара,
- права: Темирлік
Населенні пункти[ред. | ред. код]
Великих населених пунктів на річці Чарин немає. На її берегах розмішені кілька середніх і невеликих сіл (від витоку до гирла): Тузколь, Шалкудису, Карасаз, Комирши, Кеген, Жалаули, Талди, Кенсу, Чарин, Ташкарасу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мойнакська ГЕС[недоступне посилання з липня 2019] Процитовано: 2013-03-01 (рос.), (казах.), (англ.)
- ↑ Восстановление гидроэлектростанций (ГЭС) на реке Чарын [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Процитовано: 2013-03-01 (рос.), (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Річка Чарин |
- Річка Чарин // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Топографічні карти. Масштаб: 1 : 200 000. K-44-02 1980 рік (гирло) ↑ K-44-08 1969 рік ← K-44-07 1974 рік ← K-44-08 1969 рік ← K-44-09 1976 рік ↓ K-44-03 1970 рік (витік)
- Сообщество «Фотопрогулки». Бартогай — Чарын — Темирлик. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
