Бухтарма (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бухтарма
49°09′18″ пн. ш. 87°15′51″ сх. д. / 49.15522900002777362° пн. ш. 87.26422900002778249° сх. д. / 49.15522900002777362; 87.26422900002778249
Витік Алтай
• координати 49°09′18″ пн. ш. 87°15′51″ сх. д. / 49.15522900002777362° пн. ш. 87.26422900002778249° сх. д. / 49.15522900002777362; 87.26422900002778249
Гирло Іртиш
• координати 49°44′26″ пн. ш. 83°59′25″ сх. д. / 49.740555555583775° пн. ш. 83.99027777780578674° сх. д. / 49.740555555583775; 83.99027777780578674
Басейн басейн Обі
Країни:  Казахстан
Регіон Східноказахстанська область
Довжина 336 км
Площа басейну: 12 660 км²
Середньорічний стік 214 м³/с
Притоки: Sarymsaktyd, Belaya-Berel'd, Chernovayad, Belayad, Cheremoshkad, Khamird і Turgusund
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Бухтарма (Буктирма[1], Букторма[2]; каз. Бұқтырма өзені) — річка в Східно-Казахстанській області, права притока Іртишу (впадає в Бухтарминське водосховище). У низці джерел, наприклад, у «РБСП», згадується як Бухтурма[3].

Довжина річки — 336 км, площа басейну — 12 660 км2 (за іншими даними довжина річки — 405 км, площа басейну — 15 500 км2)[4][1]. Виток у льодовиках хребта Південний Алтай. По вододілу проходить кордон із Республікою Алтай у складі Росії. У верхів'ях Бухтарма — гірська річка, що тече у вузькій долині, у пониззі характер течії спокійніший. Живлення змішане. Повінь — навесні та влітку. Замерзає із другої половини листопада до квітня. Товщина льоду сягає 50-80 см. Вода м'яка, прісна (100—250 мг/л). Використовується для лісосплаву[1]. Середня витрата води — 214 м3[4].

У басейні Бухтарми розташоване місто Алтай.

Дослідження

[ред. | ред. код]

Уперше долина річки була вивчена комісією під керівництвом П. Бабкова в 1869 році[5].

У народних уявленнях

[ред. | ред. код]

Долини річки — прообраз легендарного «Біловоддя», країни з молочними річками (реальний колір води в річці) та кисільними берегами. Тут з початку XVIII століття сформувалася етнографічна група росіян — камінщики, тобто старовіри, що пішли на схід після богослужбової реформи (бухтармінці)[6].

Притоки

[ред. | ред. код]

Притоки Бухтарми від витоку до гирла:

← Ліва притока
→ Права притока

Прикордонзона

[ред. | ред. код]
Басейн Іртишу
Витоки р. Бухтарма, Укок, Катон-Карагайський ДНПП

Наразі переходи з РФ у РК і назад заборонені, оскільки немає офіційно організованих прикордонних пунктів — найближчий, де можливий перехід кордону, розташований в районі міста Шемонаїха. Прикордонний перехід поблизу міста Риддер (Леніногорськ) планувався до відкриття на початку 2000-х років, але так і не було відкрито. Будь-який перетин кордону припиняється силами прикордонних військ обох сторін.

Для відвідування верхів'їв Бухтарми та Берелі (також Чорної та Білої Берелі) необхідно заздалегідь оформити дозвіл на відвідування прикордонної смуги з обов'язковим обґрунтуванням та наявністю маршрутного листа, а також оформити перепустку для перебування на території Катон-Карагайського державного національного природного парку в конторі ККДНПП Катон-Карагай.

Фауна

[ред. | ред. код]

До найцінніших видів іхтіофауни верхньої та середньої течії Бухтарми відносяться сибірський харіус, звичайний таймень. У нижній і середній течії звичайні пічкур сибірський, лящ, ялець сибірський, плітка звичайна, сибірська щипавка, голець сибірський, щука, минь, річковий окунь, сибірський підкам'янник, строкатоплавцевий бабець тощо.[7]

Із числа ссавців, нерозривно пов'язаних із річковою системою, вирізняються ондатра, візон річковий та річкова видра. Також у басейні Бухтарми трапляється звичайний бобер[8].

Топографічні карти

[ред. | ред. код]
Злиття річок Бухтарма та Берель — panoramio.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Буктырма // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2004. — Т. I. — ISBN 9965-9389-9-7. (рос.)
  2. Казахстан. Общегеографическая карта (масштаб 1:3 000 000). — Роскартография, 2011
  3. См. Н. Кульбин. Беренс, Рейнгольд // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
  4. а б Бухтарма // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  5. Очерки по истории Казахстанского Алтая (Александр Лухтанов) / Проза.ру (рос.). www.proza.ru. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 13 лютого 2019.
  6. Тайна Беловодья: почему на Алтае ищут затерянную страну (рос.). altapress.ru. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 13 лютого 2019.
  7. Евсеева А. А., Болботов Г. А., Кириченко О. И. Аннотированный список рыбообразных и рыб водоемов и водотоков бассейна верхнего Иртыша Восточного Казахстана с комментариями по их таксономии и зоогеографии // Acta Biologica Sibirica. — 2019. — Т. 5, вып. 4 (22 декабря). — С. 156–174. — ISSN 2412-1908. — DOI:10.14258/abs.v5.i4.7180.
  8. Малков П. Ю., Казанцев А. А., Болботов Г. А., Яшина Т. В., Воробьев М. В., Чернов И. С. Новые сведения о расселении речного бобра на Алтае // Катонқарағай мемлекеттік ұлттық табиғи паркінің еңбектері. — Усть-Каменогорск : Медиа-Альянс, 2022. — Т. 2 (17 червня). — С. 482–495. — ISBN 978-601-7887-63-6. — DOI:10.55435/09032022349.

Література

[ред. | ред. код]