Більярд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Більярдний стіл для гри в пул, на ньому кулі у трикутнику, кий і білий биток.
Користування рестом у грі в снукер.

Білья́́рд — гра кулями на спеціально обладнаному столі.

Усі сучасні варіанти гри проходять на спеціально обладнаному столі за допомогою довгої тонкої палиці (кия) та набору куль. Суть гри в більярд — вдарити києм по кулі, яка розташована на столі, і потрапити цією кулею в іншу. Здебільшого, метою гравця є потрапити однією з куль, що зіткнулися, до спеціальної дірки в краю столу (лузи); проте чого саме прагнеться від зіткнення двох куль залежить від різновиду самої гри у більярд.

Термінологія[ред.ред. код]

Для різних видів гри у більярд існує власна термінологія. Нижче наведено деякі загальні терміни.

Биток — куля, по якій наноситься удар.

Борт — край більярдного столу, покритий гумою і тканиною.

Кий — довга пряма палиця для гри в більярд, один кінець якої тонший, а другий — грубіший.

Кікс — невдалий удар у грі в більярд, коли кий лише ковзнув по кулі.

Луза — один із шести отворів із сітчастими мішечками, що знаходяться по краях більярдного столу.

Міст — позиція руки яка підтримує кий. Існують різні види моста: відкритий, закритий (вказівний палець знаходиться над києм), високий (долоня руки не торкається до сукна).

Рест (підставка, машинка) — предмет більярдного інвентарю, довга тонка палиця із наконечником який під час удару підтримує кий. В народному сленгу називають хто як хоче: машинка, підставка, теща, проте в залежності від типу наконечника назви різні: палиця із наконечником у формі літери Х називається — Рест; палиця в якої наконечник у формі пів-дуги, з трьома виямками для кия — Спайдер.

Трикутник — трикутна рамка, за допомогою якої більярдні кулі встановлюються у формі піраміди перед початком гри.

Фукс — куля, яка потрапила до лузи неочікувано, непередбачено.

Вінт — удар не по центру кулі, з метою надати додаткового обертання. Рекомендується робити відступ не більше 2/3 радіусу кулі, в іншому випадку існує ймовірність кіксу, оскільки при протяжному ударі кий володіє більшою швидкістю ніж биток отримує імпульс.

Накат (Верхній вінт) — удар вище центру кулі, а також ефективніший з протяжним ударом. За рахунок такого удару, після першого доторку з іншими шарами, биток залишає частину імпульсу котитись у сторону лінії кию.

Відтяжка (Нижній вінт) — удар нище центру кулі. Можлива лише при різкому ударі, інакше отримаємо що кий штовхає вперед биток, і результат отримаємо накат. За рахунок такого удару, після першого доторку з іншими шарами, биток котиться в зворотню сторону до набутого імпульсу.

Історія[ред.ред. код]

Старовинна гравюра зображує один із різновидів більярда

Історія гри в більярд бере свій початок у Франції у XV сторіччі. Перша письмова згадка про більярд стосується французького короля Луі XI, який у 1470 році замовив собі більярдний стіл. У 1600 роках більярд був вже достатньо відомим, щоб бути згаданим у творі Вільяма Шекспіра «Антоній і Клеопатра». Слово «більярд» походить від французького слова «bille», що означає «куля».

У ті часи гра проходила на відкритому повітрі. Але для того, щоб грати в будь яку погоду, гру було перенесено в приміщення, і грати почали на столі. З того часу залишилося традиційне зелене сукно більярдного столу, як нагадування про зелену траву, на якій колись грали у більярд.

Спочатку в більярд грали за допомогою лише двох куль на столі із шістьма лузами. На столі були присутній обруч, який грав роль воротець, як у крокеті, та кілочок, що стояв вертикально. Кулі не штовхали, як це роблять зараз, а били по ним дерев'яними палицями на кшталт крокетних з метою влучити у кілочок.

Бити по кулі палицею, коли куля знаходиться біля краю столу, було незручно. Тому наприкінці XVII сторіччя було вигадано кий. Спочатку гравці в таких випадках просто перевертали палицю и били по кулям її ручкою. Ручку називали «queue», що значить «хвіст, кінець», звідси і виникло слово «кий». У XVIII сторіччі воротця з палицею взагалі зникли зі столу, залишилися лише кулі та кий.

Обладнання для більярда розвивалося дуже швидко в Англії у 1800 роках. Тоді почали використовувати крейду, якою мастили кінець кия, щоб збільшити тертя між києм і кулею. Приблизно до 1823 року було остаточно вдосконалено шкіряну наліпку, яку пристосовували на кінець кия з тією ж самою метою. У 1829 році з'явився перший розкладний кий із двох частин. Близько 1835 року сукно стає популярним для покриття столу. Після того, як фірма Goodyear у 1835 році почала робити гумові вироби, гуму почали використовувати для бортів для більярдних столів. Зрештою, близько 1850 року більярдний стіл почав виглядати здебільшого саме так, як тепер.

Історичні згадки про більярд[ред.ред. код]

1470 — Французький король Луі XI замовляє собі більярдний стіл.

1587 — Королева Марія Стюарт скаржиться, що її було позбавлено більярдного столу під час ув'язнення у замку Фозерінґей.

1609 — Вперше зіграно п'єсу Вільяма Шекспіра «Антоній та Клеопатра», в якій згадується більярд.

1674 — Опубліковано першу книгу, яка містила правила гри у більярд — «The Complete Gamester» Чарльза Коттона.

1792 — Король Луі XVI і Марія Антуанетта грають у більярд напередодні свого ув'язнення.

1838 — Королева Вікторія встановлює стіл для більярду у Віндзорському замку.

1846 — Папа Пій IX встановлює більярдний стіл у Ватикані.

1864 — Чарльз Діккенс отримує більярдний стіл як подарунок на Різдво.

1876 — Марк Твен і Брет Харт пишуть п'єсу в кімнаті для більярда в оселі Твена в Коннектикуті.

1888 — Вінсент Ван Гог зображує на своїй картині «Нічна кав'ярня в Арле» стіл для більярда.


Більярд у науці[ред.ред. код]

Уперше про математичний базис більярдної гри заговорив відомий фізик Гаспар Густав Коріоліс в своїй книзі «Математична теорія явищ більярдної гри» 1835-го року. Він використовував в своїй роботі елементи теорії ймовірностей, теорії меж і загального аналізу. Проте особливого інтересу у сучасників (на думку Лемана) книга не викликала, ні в математиків, ні в більярдистів.

Минуло більш як півтораста років і математичний більярд розвинувся в свою теорію, породивши декілька побічних. «Теорія більярдів» є сьогодні невід'ємною частиною ергодичної теорії і теорії динамічних систем, має важливе застосування у фізиці. Математиком Гальперіним створений спосіб визначення числа за допомогою більярду; набагато ближчі освіченому читачеві результати досліджень математиків Штейнгауза, Альгазена і Гарднера.

Користь[ред.ред. код]

Більярдна гру вважають за одну із доступніших: вона сприяє підтримці у спортсмена правильної постави й хорошої фізичної форми. Сама гра не вимагає відмінного серця й легенів, які, навпаки, підтримуються в гравця у хорошому стані — більярд є перш за все видом фізичного гарту організму. Відтак більярд розвиває окомір, виробляє чіткість і координацію рухів, швидкість реакції, винахідливість. Сам гравець, набуваючи її навички, привчається до терпіння й холоднокровності.

Більярд — і відпочинок, і розвага: гра, вже з перших ударів кийком, знімає нервову напругу, що накопичилася, в перші її хвилини. Гравець майже повністю відволікається від повсякденних дрібниць і віддається захоплюючому змаганню. В додатку більярд врівноважує емоції й виробляє ряд якостей, необхідних людині в житті: вчить вигравати, напружуючи всю силу волі, — і долати опір суперника; одночасно вчить і програвати, не впадаючи в паніку або відчай та не втрачаючи віри в себе.

Ігри[ред.ред. код]

Існують різні види більярду:

Більярд в Україні[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Винокур Ярослав Юрійович — відомий український більярдист

Джерела[ред.ред. код]

  • «Великий тлумачний словник сучасної української мови», В. Т. Бусел — Київ, «Перун», 2004.
  • Периодические движения бильярдного шара. Г.Гальперин, А.Стёпин. В журнале «Квант» за 1989 год, № 3. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]


Спорт Це незавершена стаття про спорт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.