Чорногірка
| село Чорногірка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Березівський район
|
| Громада | Березівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51020030250099887 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1820 |
| Населення | 507 |
| Площа | 2,276 км² |
| Густота населення | 222,76 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67352 |
| Телефонний код | +380 4856 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°02′58″ пн. ш. 30°51′19″ сх. д. / 47.04944° пн. ш. 30.85528° сх. д.Координати: 47°02′58″ пн. ш. 30°51′19″ сх. д. / 47.04944° пн. ш. 30.85528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
73 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, пл. Генерала Плієва, 9 |
| Карта | |
  Чорногірка | |
 Чорногірка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Чорногі́рка (в минулому — Гелененталь або Елененталь) — село в Україні, у Березівської міської громади Березівського району Одеської області. Населення становить 507 осіб.
Адміністративна одиниця — село Чорногірка — фактично складається з двох частин: власне Чорногірки, та сусіднього (приблизно за 1 км) села Оленівки (станом на 1967 рік с. Оленівка[1][2] включене в смугу с. Чорногірка[3]).
Історія[ред. | ред. код]
Чорногірка зародилася як поселення колоністів — вихідців з Чорногорії у 1817 році, з назвою Цетін (Цетин, Цетине). Поселення не розвинулося, і через кілька років, коли було скасовано статус колонії (а з ним — податкові пільги), колоністи покинули ці землі. Пізніше (орієнтовно у 1837 році) тут було засновано поселення вихідців з Німеччини. Воно отримало назву Хелененталь (Helenental)[4].
Станом на 1886 у німецькій колонії Нейфрейденталь, центрі Нейфрейдентальської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 459 осіб, налічувалось 50 дворових господарств, існував лютеранський молитовний будинок[5].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 488 осіб, з яких 231 чоловік та 257 жінок.[6]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 507 осіб.[7]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 93,1 % |
| румунська | 2,76 % |
| російська | 2,56 % |
| гагаузька | 1,38 % |
| болгарська | 0,2 % |
Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]
У центрі села досі знаходиться будівля лютеранської кірхи, зведена з блоків вапняку, на який багата місцевість. Від радянських часів і понині там розташовуються сільська бібліотека, відділ поштового зв'язку та фельдшерсько-акушерський пункт. Віднедавна частина споруди добудована і відведена православній церкві.
Ще однією з пам'яток минулого є насипані греблі, які перетинають у кількох місцях балку, що простяглась уздовж села. Між двома з них і знаходиться нині ставок. Інші греблі на сьогодні мають проломи, через які балкою прямують струмки з джерел і потоки весняної талої води.
Сучасність[ред. | ред. код]
Практично всі етнічні німці Чорногірки виїхали (чи були вивезені) у період фашистської окупації в ході Великої Вітчизняної війни.
Сучасну назву Чорногірки пов'язують з переселенцями з Чорногорії (до речі, за кілька кілометрів розташоване село Сербка Березівського району), які колись проживали у цій місцевості.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 371.
- ↑ Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
- ↑ Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 90.
- ↑ Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь / Сост.: В. Ф. Дизендорф.-М.,"ЭРН", 2006.-166, 535 с. (PDF).
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| ||||||||||||||