Заводівка (Березівський район)
| село Заводівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Березівський район
|
| Громада | Раухівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51020210040014305 |
| Облікова картка | Заводівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1799 |
| Населення | 1349 |
| Площа | 2,852 км² |
| Густота населення | 473 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67313 |
| Телефонний код | +380 4856 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°13′35″ пн. ш. 30°48′44″ сх. д. / 47.22639° пн. ш. 30.81222° сх. д.Координати: 47°13′35″ пн. ш. 30°48′44″ сх. д. / 47.22639° пн. ш. 30.81222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
9 м |
| Водойми | Тилігул, Сліпуха |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67313,Одеська обл., Березівський р-н, с. Заводівка |
| Карта | |
  Заводівка | |
 Заводівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Заво́дівка (раніше Зава́дівка, Петрі́вка) — село Раухівської селищної громади у Березівському районі Одеської області в Україні. Дворів — 570, населення — 1349 чоловік.
Короткий опис[ред. | ред. код]
В селі є середня школа, сільський будинок культури із залом на 600 місць, при якому на громадських засадах створені краєзнавчий музей та картинна галерея. Працюють три бібліотеки з загальним книжковим фондом 40,3 тис. примірників, лікарська амбулаторія, дитячі ясла, шевська та швейна майстерні, перукарня, дев'ять магазинів, відділення зв'язку та ощадкаса.
Історія[ред. | ред. код]
Село засноване в 1799 році вихідцями з Чернігівської та інших губерній. Наприкінці 18-го століття ці землі належали графу Петру Завадовському, в ім'я якого село дістало назву Петрівка. Брат Петра Завадовського, Ілля, у 1808 році розбудував у селі церкву Святих Петра і Павла, руїни якої і досі збереглися. У той же рік був збудований міст через річку Тилігул, який зберігся до сьогодні. Після смерті Петра Завадовського в 1812 р. село перейшло у володіння конезаводчикам братам Павлу і Анатолію Демидовим. З тих чатів існує два варіанти назви села: Завадівка — в честь Завадовських, і сучасне Заводівка — в честь конезаводу братів Демидових.[1] На місцевому конезаводі вирощували орловських рисаків, верхових коней і різної породи ваговозів. Після Демидових, у 1856 році, село перейшло до Рауха[ru]. Раухами був збудований маєток (збереглася брама), існував родинний склеп, руїни якого збереглися до сьогодні.
У 1905 році в селі утворився марксистський гурток, який проводив агітаційну роботу серед селян. У грудні 1917 року в Заводівці був організований червоногвардійський загін, що влився пізніше в 2-й Вознесенський революційний полк. Радянська влада встановлена в січні 1918 року.
У селі в 1918 році містилася Перша бригада добровольчої Сербської дивізії.
За радянських часів у селі Заводівка знаходилася центральна садиба колгоспу ім. Кірова, за яким було закріплено 6467 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3278 га орної землі. Господарство займалося виробництвом зерна і м'ясо-молочним тваринництвом. Тут були лісопильня, столярна майстерня, кам'яний та піщаний кар'єри.
У 1924 році в селі був заснований Заводівський зоотехнічний технікум. Спочатку це була сільськогосподарська школа наймитської молоді, а з 1930 — технікум, що випускав агрономів-рільників, овочівників, виноградарів, пасічників і меліораторів. З 1961 року тут на стаціонарному та заочному відділеннях готували тільки зоотехніків. У післявоєнні роки технікум випустив 3306 фахівців для сільського господарства. У 1977 році в ньому навчалося 360 учнів і працювало 26 викладачів. Технікум мав 167 га землі і ферму великої рогатої худоби.
Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 8 жителів села[2].
631 житель села брав участь у Другій світовій війні, 323 із них за мужність і відвагу удостоєні урядових нагород, 305 загинули в боях. За мужність, виявлену при форсуванні Дніпра, П. В. Дроздову присвоєно (посмертно) звання Героя Радянського Союзу, його ім'я носить місцева середня школа; звання Героя Радянського Союзу удостоєний також уродженець села штурман М. В. Федоренко, який мав на своєму рахунку 122 бойових вильотів.
Під час німецької окупації в Заводівці діяли дві групи радянських партизанів з 17 осіб, керовані Ф. М. Ковбасюком і В. І. Науменком. Встановивши влітку 1942 року зв'язок з Березівською підпільною групою, заводівські підпільники перешкоджали вивозу ворогами продовольства, допомагали радянським військовополоненим втікати з полону. У лютому-березні 1943 року групи були розкриті, а їхніх керівників страчено.
Колишній орган місцевого самоврядування — Заводівська сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Розташована на лівому березі річки Тилігул, за 9 км від районного центру і залізничної станції Березівка. Поблизу села розташований Заводівський ландшафтний заказник місцевого значення.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1395 осіб, з яких 617 чоловіків та 778 жінок.[3]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1349 осіб.[4]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,37 % |
| російська | 4 % |
| молдовська | 0,74 % |
| гагаузька | 0,52 % |
| болгарська | 0,22 % |
Відомі мешканці[ред. | ред. код]
Народились[ред. | ред. код]
- Дроздов Петро Володимирович — учасник німецько-радянської війни, молодший лейтенант РСЧА, Герой Радянського Союзу.
- Федоренко Микола Володимирович — радянський льотчик-бомбардувальник, під час Німецько-радянської війни головний штурман 3-го бомбардувального авіаційного корпусу 16-ї повітряної армії 1-го Білоруського фронту. Герой Радянського Союзу.
Галерея[ред. | ред. код]
-
![генерал Оттон Раух[ru]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/cd/Otton_Egorovich_Rauch.jpg/93px-Otton_Egorovich_Rauch.jpg)
-
Руїни церкви Петра і Павла -
Старий міст через річку Тилігул -
Будинок культури -
Річка Тилігул біля Заводівки
![генерал Оттон Раух[ru]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Otton_Egorovich_Rauch.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.048.ua/news/579433/odessa-incognita-selo-osnovannoe-favoritom-imperatricy
- ↑ Заводівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- История городов и сел Украинской ССР[недоступне посилання]
- Завадовский, Пётр Васильевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Сёла Одесской области становятся «призраками»: фоторепортаж
- Землевладельцы Ананьевского уезда 1856 г. [Архівовано 30 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Завадовский и его могила [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| ||||||||||||||