Чорноморське узбережжя Румунії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мапа Чорноморського узбережжя Румунії

Чорноморське узбережжя Румунії простягається від дельти Дунаю на кордоні з Україною на півночі до межі з Чорноморським узбережжям Болгарії на півдні. Довжина берегової лінії становить 256 км[1].

Географія[ред. | ред. код]

Узбережжя умовно поділяється на дві ділянки: північну, з рельєфом, що характерний для дельт і лагун (між Мусурою та мисом Мідія), та південний, з високим уривистим берегом, затоками й мисами (від мису Мідія до кордону з Болгарією).

На румунському узбережжі Чорного моря клімат є сухим, степовим, із впливом морського, подібний до кримського. Туристичний сезон триває з другої половини травня до жовтня.[2]

Курорти[ред. | ред. код]

Курорт Венера, розташований за 3 км від міста Мангалія
Курорт Нептун

Найбільшим курортом узбережжя є Мамая, розташована на північ від міста Констанца на вузькій смузі суші, що відокремлює Чорне море від озера Сютгел. Мамая — популярне місце літнього відпочинку для жителів Румунії та інших країн.

Низка курортів на Чорноморському узбережжі Румунії отримали свої назви за мотивами персонажів давньоримської та давньогрецької міфології:

За 13 км від Констанці розташований кліматичний і грязьовий курорт Ефоріє[9]. Окрім того, на узбережжі є також курорт 2 Май. Традиційним місцем відпочинку румунських студентів є Костінешть. А рибальське село Вама-Веке, розташоване на кордоні з Болгарією, відоме атмосферою хіпі.

Міста[ред. | ред. код]

Найбільшими містами Чорноморського узбережжя Румунії є:

  1. Констанца (найбільший порт країни)
  2. Мангалія
  3. Неводарі
  4. Сулина.

Транспорт[ред. | ред. код]

Узбережжя обслуговує міжнародний аеропорт міста Констанца. Влітку здійснюються чартерні авіарейси до низки великих міст Європи.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [1]
  2. Чорноморське узбережжя Румунії
  3. Нептун
  4. Венера
  5. Юпітер
  6. Сатурн
  7. Олімп
  8. Кап-Аврора. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 3 травня 2015.
  9. Ефоріє-Норд. Архів оригіналу за 19 лютого 2016. Процитовано 3 травня 2015.