Шалімов Володимир Єгорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Єгорович Шалімов
Народження8 серпня 1908(1908-08-08)
с. Великі Проходи, Харківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія[1]
Смерть23 липня 1942(1942-07-23) (33 роки)
м. Урицьк, Ленінградська область[2]
ПохованняКрасненьке кладовищеd
Країна СРСР
ПриналежністьСРСР СРСР
Рід військ ВПС
Роки служби1929—1942
ЗванняМайор
Командування15-й гвардійський штурмовий авіаційний полк
Війни / битвиЯпонсько-китайська війна (1937—1945),
Радянсько-фінська війна,
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Радянська гвардія

Володи́мир Єго́рович Шалі́мов (1908—1942) — радянський льотчик штурмової авіації часів Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (10.02.1943, посмертно). Майор гвардії.

Біографія

[ред. | ред. код]
Могила В. Є. Шалімова на Красненькому кладовищі Санкт-Петербурга

Народився 8 серпня 1908 року в селі Великі Проходи, нині Дергачівського району, Харківської області, України в сім'ї селянина. Українець. Закінчив робфак, працював слюсарем у трамвайному депо Харкова.

З 1929 року — служив у Червоній армії[3]. 1933 року Закінчив Одеську військову авіаційну школу пілотів. Служив у бомбардувальній авіації. З 1932 року стає членом ВКП(б). 1938 року брав участь у національно-визвольній війні китайського народу проти японських агресорів і в радянсько-фінській війні 1939—1940 рр. Одним із найперших засвоїв штурмовик Іл-2.

У Великій Вітчизняній війні капітан Шалімов брав участь із червня 1941 року. На Західному фронті воював у якості командира ескадрильї в складі 175-го штурмового авіаційного полку. Виконав 10 бойових вильотів на штурмування німецьких військ. У повітряних боях особисто збив 1 ворожий літак. В липні 1941 року його було поранено під час бою.

У вересні 1941 року с групою льотчиків прибув на Ленінградський фронт до складу 174-го штурмового авіаційного полку 5-ї змішаної авіаційної дивізії й призначений командиром ескадрильї. Полк у складі ВПС 23-ї армії вів бойові дії в ході битви за Ленінград. За масовий героїзм особового складу під час захисту Ленінграда наказом наркома оборони СРСР з 7 березня 1942 року 174-му штурмовому авіаційному полку було надано гвардійське звання, після чого він став називатися 15-м гвардійським штурмовим авіаційним полком. З листопада 1941 року Шалімов став заступником командира полку, а наприкінці грудня 1942 року, після загибелі в бою попереднього командира майора Сергія Миколайовича Полякова, капітана В. Є. Шалімова було призначено командиром 15-го гвардійського авіаційного полку. 23 липня 1942 року, під час бойового вильоту в районі міста Урицька, Ленінградської області, прямим попаданням зенітного снаряда літак майора Шалімова було збито. Льотчик направив його на ворожі позиції й загинув під час вибуху[4].

Після загибелі на бойовому рахунку видатного льотчика було 52 бойові вильоти на штурмування ворожих військ (лише в складі 174/15-го гвардійського штурмового авіаполку, на всіх вильотах був командиром групи)[5]. Він знищив на ворожих аеродромах 20 літаків, а також 15 танків, 76 автомашин, 10 польових і зенітних знарядь, 55 вагонів із військовим вантажем, 113 кулеметних і мінометних точок, 3 цистерни з пальним.[6]

Спотворене тіло командира мешканці окупованого Урицька таємно поховали серед двору одного з житлових будинків. 1965 року Героя було переховано з військовими почестями на Красненькому кладовищі в Ленінграді[7].

За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та проявлені при цьому відвагу й геройство Указом Президії Верховної Ради СРСР з 10 лютого 1943 року майору Шалімову Володимиру Єгоровичу надано звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Нині Дергачівський район, Харківська область, Україна.
  2. ↑ Нині в межах Санкт-Петербурга
  3. ↑ У деяких документах написано про призов до армії РСЧА з 1932 року.
  4. ↑ Фамилии авиаторов, совершивших огненные тараны [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.].
  5. ↑ Точної кількості бойових вильотів Володимира Шалімова проти японських і фінських військ у довоєнний період поки що невідомо.
  6. ↑ Наградгой лист на присвоение В. Е. Шалимову звания Героя Советского Союза. // ОБД «Память народа» [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.].
  7. ↑ «Военная Литература» — Не числом, а умением [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.].
  8. ↑ Документ о награждении медалью «За оборону Ленинграда». // ОБД Память народа [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.].

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Буров А. В. Твои герои, Ленинград. — Л.: Лениздат, 1970. — С.207-210.
  • Буров А. В. Огненные годы. — Л.: Лениздат, 1974.
  • Каширин С. Не числом, а умением. // За чистое небо [Сборник]. / Составители: Н. Ф. Минеев, М. И. Ялыгин. — Л.: Лениздат, 1978. — С.58-74.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Шалимов Владимир Егорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • «Твои герои, Ленинград» [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.].
  • О В. Е. Шалимове на сайте «Военные лётчики России».
  • В. Е. Шалимов. // «Авиаторы второй мировой» [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.].
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Шалімов_Володимир_Єгорович