Шарль Ерміт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Charles Hermite
фр. Charles Hermite
Charles Hermite circa 1901 edit.jpg
Народився 24 грудня 1822(1822-12-24)
Дьєз, Мозель
Помер 14 січня 1901(1901-01-14) (78 років)
Париж
Поховання цвинтар Монпарнас
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Місце проживання Франція
Діяльність математик, викладач університету, maître de conférences[d][1]
Сфера роботи математика
Alma mater Колеж де Нансі
Колеж Генріха IV, Сорбонна
Колеж Людовика Великого,
Науковий ступінь baccalauréat[d][1] (1 липня 1847) і бакалавр наук[d] (9 травня 1848)
Науковий керівник Ежен Шарль Каталан
Відомі учні Анрі Пуанкаре
Бурже
Леон Шарв
Анрі Паде
Михайло Петрович
Жуль Танрі
Мова творів французька[2]
Заклад Політехнічна школа[1]
Паризький університет[1]
Членство Лондонське королівське товариство[1]
Société Philomathique de Paris[d]
Французька академія наук[1]
Петербурзька академія наук
Шведська королівська академія наук
Ligue de la Patrie Française‏[d]
Угорська академія наук
Académie de Stanislas[d]
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія деї Лінчеї
Російська академія наук
Прусська академія наук
Національна академія наук Італії[d]
Королівське товариство Единбургу[d][1]
Academy of Sciences of Turin[d]
Відомий завдяки: Ермітів простір, поліноми Ерміта,
доведення трансцендентності числа e
Нагороди
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Орден за заслуги в галузі мистецтв і науки

Шарль Ерміт (фр. Charles Hermite; 24 грудня 1822 - 14 січня 1901) — французький математик.

Народився 24 грудня 1822 в Дьєзі. Відвідував колеж Генріха IV. У 1841 вступив до ліцею Людовика Великого, потім у 1842 році вступив у Політехнічну школу, з якої був відрахований 1 січня 1844 року, оскільки пропустив семестр через поганий стан здоров'я. З 1848 викладав математику в Колеж де Франс, з 1870 — професор Вищої нормальної школи і Сорбонни. Член Паризької академії наук з 1856, Лондонського королівського товариства з 1873.

Роботи Ерміта присвячені теорії чисел, алгебрі та теорії еліптичних функцій. Він показав, як звести загальне алгебраїчне рівняння п'ятого степеня до виду, що розв'язується в еліптичних модулярних функціях. Вивчив клас ортогональних многочленів (многочлени Ерміта), створив теорію інваріантів (спільно з Келі і Сільверстом). Довів трансцендентність числа e (1873); пізніше німецький математик Фердинанд фон Ліндеман довів методом, аналогічним методу Ерміта, трансцендентність числа π. Відома праця Ерміта «Про розв'язування рівняння п'ятого ступеня» (Sur la résolution de l `équatia du cinquième degré, 1858).

Помер Ерміт в Парижі 14 січня 1901.

На його честь названо астероїд 24998 Ерміт[3].

Примітки[ред. | ред. код]