Шарль Ерміт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Charles Hermite
фр. Charles Hermite
Charles Hermite circa 1901 edit.jpg
Народився 24 грудня 1822(1822-12-24)
Дьєз, Мозель
Помер 14 січня 1901(1901-01-14) (78 років)
Париж
Поховання цвинтар Монпарнас
Місце проживання Франція
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Діяльність математик, викладач університету, maître de conférences
Alma mater Колеж де Нансі
Колеж Генріха IV, Сорбонна
Колеж Людовика Великого,
Галузь математика
Заклад Політехнічна школа[1]
Паризький університет[1]
Науковий ступінь baccalauréat[d][1] (1 липня 1847) і Bachelor of Science[d] (9 травня 1848)
Науковий керівник Ежен Шарль Каталан
Відомі учні Анрі Пуанкаре
Бурже
Леон Шарв
Анрі Паде
Михайло Петрович
Жуль Танрі
Член Лондонське королівське товариство[1], Société Philomathique de Paris[d], Французька академія наук[1], Петербурзька академія наук, Шведська королівська академія наук, Ligue de la Patrie Française‏[d], Угорська академія наук, Académie de Stanislas[d], Американська академія мистецтв і наук, Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італії[d], Королівське товариство Единбургу[d][1] і Academy of Sciences of Turin[d]
Відомий завдяки: Ермітів простір, поліноми Ерміта,
доведення трансцендентності числа e
Нагороди
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Орден за заслуги в галузі мистецтв і науки

CMNS: Шарль Ерміт на Вікісховищі

Шарль Ерміт (фр. Charles Hermite; 24 грудня 1822 - 14 січня 1901) — французький математик.

Народився 24 грудня 1822 в Дьєзі. Відвідував колеж Генріха IV. У 1841 вступив до ліцею Людовика Великого, потім у 1842 році вступив у Політехнічну школу, з якої був відрахований 1 січня 1844 року, оскільки пропустив семестр через поганий стан здоров'я. З 1848 викладав математику в Колеж де Франс, з 1870 — професор Вищої нормальної школи і Сорбонни. Член Паризької академії наук з 1856, Лондонського королівського товариства з 1873.

Роботи Ерміта присвячені теорії чисел, алгебрі та теорії еліптичних функцій. Він показав, як звести загальне алгебраїчне рівняння п'ятого степеня до виду, що розв'язується в еліптичних модулярних функціях. Вивчив клас ортогональних многочленів (многочлени Ерміта), створив теорію інваріантів (спільно з Келі і Сільверстом). Довів трансцендентність числа e (1873); пізніше німецький математик Фердинанд фон Ліндеман довів методом, аналогічним методу Ерміта, трансцендентність числа π. Відома праця Ерміта «Про розв'язування рівняння п'ятого ступеня» (Sur la résolution de l `équatia du cinquième degré, 1858).

Помер Ерміт в Парижі 14 січня 1901.

На його честь названо астероїд 24998 Ерміт[2].

Примітки[ред.ред. код]