Перейти до вмісту

Еміль Пікар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шарль Еміль Пікар
фр. Charles Emile Picard
Ім'я при народженніфр. Charles Émile Picard Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився24 липня 1856(1856-07-24)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж, Друга французька імперія[3][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер11 грудня 1941(1941-12-11)[3][1][…] (85 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж, Третій Райх[3][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Похованняцвинтар Монпарнас[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаФранція Франція
Національністьфранцуз
Діяльністьматематик, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВища нормальна школа
ГалузьМатематика
ЗакладПаризький університет
ПосадаMember of the Académie françaised[6], president of the Mathematical Society of Franced[7], президент, президент Французької академії наукd[8] і голова[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникЖан Гастон Дарбу[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиАндре Вейль[9]
Бернштейн Сергій Натанович[9]
Станіслав Заремба[9]
René-Louis Baired[9]
Gheorghe Călugăreanud[9]
Жак Соломон Адамар[9]
Гастон Жуліа[9]
Траян Лалеску[9]
Philippe Le Corbeillerd[9]
Поль Пенлеве[9]
Михайло Петрович[9]
Симіон Стоілов[9]
Ернест Вессіо[9]
Henri Villatd[9]
Pádraig de Brúnd[9]
Alphonse Blondeld[9]
Georges Bouligandd[10][9]
Gheorghe Bratud[9]
Theophile Gotd[9]
Georges Giraudd[9]
Henri Mineurd[9]
Gaston Bertrandd[9]
Marcel Brelotd[9]
Robert d’Adhémard[9]
Raymond Le Vavasseurd[9]
Rodolphe Raclisd[9]
Louis Gabriel Remyd[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Французька академія (12 листопада 1941)[6]
Французька академія наук
Російська академія наук[11]
Ліга французької батьківщини
Прусська академія наук
Папська академія наук[12]
Американська академія мистецтв і наук
Угорська академія наук
Національна академія наук Італії
Міжнародна академія історії науки
Національна академія наук США
Туринська академія наук[4]
Геттінгенська академія наук
Румунська академія
Національна академія дей-Лінчей[13] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:Функтор Пікара
Група Пікара
Теорема Пікара
Многовид Пікара
Формула Пікара–Ліфшиця
Теорема Пікара — Лінделефа
Пенлеве трансценденти
РодичіШарль Ерміт[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Автограф
Роботи у Вікіджерелах
CMNS: Еміль Пікар у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Шарль Еміль Пікар (фр. Charles Emile Picard; фр. вимова: [ʃaʁl emil pikaʁ]; МФА: [ʃaʁl emil pikaʁ]; 24 липня 1856, Париж — 12 грудня 1941, там само) — французький математик.[14]. Член Паризької академії наук з 1889 року. У 1910 році обраний президентом Паризької академії. З 1917 року — неодмінний секретар академічної Секції математичних наук. Він був в 1924 році обраний п'ятнадцятим членом, що займав крісло номер 1 у Французькій академії. Іноземний член-кореспондент Петербурзької академії наук (1895), почесний член Академії наук СРСР (1925). Член Лондонського Королівського товариства (1909). У 1908 році керував IV-м Міжнародним конгресом математиків в Римі, а в році 1920 — VI-м конгресом в Страсбурзі.

На його честь названо астероїд 29613 Шарльпікар[15].

Біографія і наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Народився в Парижі, рано втратив батька при облозі Парижа під час франко-прусської війни (1870). У 1877 році закінчив паризьку Вищу нормальну школу, потім викладав у різних навчальних закладах, з 1881 року і до кінця життя — в Сорбонні. Звання професора Сорбонни отримав у серпні 1886 року і керував кафедрою (аналізу та алгебри) аж до своєї відставки у 1931 році.

У січні 1881 року одружився з Марі, дочкою свого вчителя Шарля Ерміта. Троє з п'яти їхніх дітей загинули під час Першої світової війни.

Математичні праці, підручники та багато популярних книг Пікара показують його надзвичайне коло інтересів, а також вражаючу майстерність математики того часу. Сучасні студенти комплексного аналізу, ймовірно, знайомі з двома теоремами його імені. Його менша теорема стверджує, що кожна ціла функція, що не тотожна константі, набуває усіх значень в комплексній площині, можливо, за винятком одного значення. Його велика теорема стверджує, що аналітична функція з істотною особливістю набуває усіх значень нескінченну кількість разів, можливо, за винятком одного значення, в будь-якому околі істотно особливої точки. Він відомий фундаментальними результатами в області математичного аналізу. Як і його сучасник, Анрі Пуанкаре, Пікар був дуже зосереджений на методиці викладання студентам математики та фізики. Його підручник з аналізу (Traite d'Analyse) довгий час вважався класичним.

Крім того, він вніс важливий внесок у теорію диференціальних рівнянь, включаючи роботу з Пікара-Вессо теорії, Пенлеве трансценденти і його введення групи Пікара — групи симетрії для лінійних диференціальних рівнянь. Також він вніс істотний внесок у теорію функцій і топологію, у зв'язку з його роботою з теорії функцій, він був одним з перших математиків, що використовували нові ідеї алгебраїчної топології. Його внесок в теорію груп стосується аналога теорії Галуа для лінійних диференціальних рівнянь. Частина його праць присвячені історії та філософії математики.

В додачу до його новаторської теоретичної роботи, Пікар також вніс важливий внесок в прикладну математику, його результати знайшли широке застосування в прикладних науках: теорія пружності, телеграфія та інші. Він автор одного з перших у світі навчальних посібників з теорії відносності і її додатків до астрономії (1922). Опублікував серію біографій багатьох видатних французьких математиків, в тому числі, свого вчителя і тестя Шарля Ерміта. Посмертно виданий збірник праць Пікара займає 4 томи.

У 1943 році його вдова вирішила створити «Фонд Еміля Пікара» з якого Паризька академія кожні шість років вручає медаль за математичні досягнення. Перша медаль була вручена в 1946 році Морісу Фреше.

Див. також

[ред. | ред. код]

Праці (Бібліографія)

[ред. | ред. код]
  • Picard, Émile (1891–1896). Traité d'Analyse. Paris: Gauthier-Villars et fils. OCLC 530823.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  • Picard, Émile (1905). La science Moderne et son état Actuel. Paris: E. Flammarion. OCLC 43307396.
  • Picard, Émile (1922). La Théorie de la Relativité et ses Applications à l'astronomie. Paris: Gauthier-Villars. OCLC 1025334.
  • Picard, Émile (1922). Discours et Mélanges. Paris: Gauthier-Villars. OCLC 4855336.
  • Picard, Émile (1931). Éloges et Discours Académiques. Paris: s.n. OCLC 13473598.
  • Picard, Émile (1978–1981). Œuvres de Ch.-É. Picard. Т. vol. I-IV. Paris: Centre National de la Recherche Scientifique. OCLC 4615520. {{cite book}}: |volume= має зайвий текст (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)

Література

[ред. | ред. код]
  • Боголюбов А. Н.  — Наукова думка, 1983. — С. 375. Архівовано з джерела 24 лютого 2012
  • Колмогоров А. Н., Юшкевич А. П. (Ред.). Математика XIX століття. — М., 1981.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. 1 2 3 Архів історії математики Мактьютор — 1995.
  3. 1 2 3 Пикар Эмиль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. 1 2 3 www.accademiadellescienze.it
  5. ↑ landru cimetières — 2008.
  6. 1 2 Académie française
  7. ↑ https://web.archive.org/web/20161024023304/http://smf.emath.fr/content/anciens-presidents
  8. ↑ Французька академія наук — 1666.
  9. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  10. ↑ Revue d'Histoire des Sciences: la revue pluridisciplinaire de l'histoire des sciences, Revue d'histoire des sciences et de leurs applications, Revue d'histoire des sciences et de leurs applications — Presses universitaires de France, Armand Colin, 2009. — Vol. 62, вип. 1. — P. 39–117. — ISSN 0151-4105; 1969-6582; 0048-7996
  11. ↑ Летопись Российской академии наук. Т. VI. 1941—1945 — Москва: Архив Российской академии наук, 2021. — С. 488. — 592 с. — ISBN 978-5-6046932-0-9
  12. ↑ www.pas.va
  13. ↑ (unspecified title) — doi:10.5281/ZENODO.18315206
  14. ↑ Своє перше ім'я (Шарль) Пікар не використовував, публікації підписував:Еміль Пікар
  15. ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Еміль Пікар (англ.) .
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еміль_Пікар&oldid=47987312