Шарль-Жозеф де Лінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарль-Жозеф де Лінь
фр. Charles-Joseph de Ligne
Народився 23 травня 1735(1735-05-23)[2][3][…]
Брюссель, Бельгія
Помер 13 грудня 1814(1814-12-13)[1][2][…] (79 років)
Відень, Австрійська імперія[5][6]
Поховання Kahlenberg Cemeteryd
Країна  Австрійські Нідерланди
Діяльність письменник, літератор, політик, драматург, філософ, військовослужбовець, офіцер, військовий керівник, дипломат
Галузь військова справа[7] і дипломатія[7]
Знання мов французька[1][8]
Учасник Семирічна війна
Титул Prince of Ligned
Військове звання фельдмаршал і фельдмаршал[d][6]
Конфесія католицька церква
Рід House of Ligned
Батько Claude Lamoral II, 6th Prince of Ligned
Мати Princess Elisabeth of Salmd
У шлюбі з Princess Marie Franziska of Liechtensteind
Діти Louis-Eugène Lamoral de Ligned, Charles-Joseph Antoine de Ligned і Christine de Ligned[9]
Нагороди
Орден Золотого руна

Шарль-Жозеф де Лінь (фр. Charles-Joseph de Ligne; 23 травня 1735 — 13 грудня 1814) — принц, австрійський фельдмаршал, дипломат, автор низки публікацій з описами різних побутових сцен із життя України кінця 18 ст.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив зі старовинного бельгійського роду. Ще юнаком таємно залишив родину й поступив на службу до французької армії. 1752 перейшов на службу до австрійського війська; брав участь у Семилітній війні 1756—1763. Під час війни за Баварську спадщину в 1778—1779 роках командував авангардом у військах генерала Г.Лаудона.

Невдовзі потому імператор Йосиф ІІ Габсбург відрядив його з дипломатичним дорученням до російської імператриці Катерини ІІ. Остання взяла його до складу свого почту під час подорожі по Україні та Криму в 1787 році. Із Києва, Херсона та інших міст, через які йому довелося проїжджати, він відправив кілька листів до імператора Йосифа II, а також до маркізи де Куані. В них описав чимало подробиць з того, що йому довелося побачити. З помітною іронією розповів про пишність самої подорожі, про те, що до місць, де зупинялася імператриця, чиновники намагалися нагнати якомога більше людей. Сама ж Катерина II з утіхою дивилася на натовпи і голосно питала у своїх підлеглих, чи бачать усе це іноземні письменники, які стверджують, нібито Південна Росія — це суцільна пустеля. Щодо розмов про т. зв. потьомкінські села, які становили собою театральну декорацію, що мала розвіяти сумніви імператриці в питанні, чи дійсно нові території, приєднані до Російської імперії, до цього часу не заселені, то Лінь не погоджувався з твердженням, нібито більша частина тих сіл, які він бачив на власні очі, дійсно була декорацією. Разом з тим він засвідчив, що йому довелося побувати в «містах без вулиць, на вулицях без будинків, у будинках без дахів, дверей та вікон».

1788 Лінь був відряджений до армії генерал-фельдмаршала князя Григорія Потьомкіна, в складі якої брав участь в облозі Очакова (див. також Російсько-турецька війна 1787—1791). У нових листах до Йосифа II Лінь не раз висловлював здивування із млявості й нерішучості князя Г.Потьомкіна, відсутності в останнього стратегічної думки. Писав також про незадовільний стан російського війська, про недостатність у війську припасів та снарядів тощо. У своїх замітках, які опрацював і опублікував вже після повернення до Австрії, описав багатьох сучасних йому історичних осіб, а також тогочасне військове мистецтво.

В 1789 році командував корпусом австрійської армії, разом з ним брав участь у взятті Белграда (нині столиця Сербії).

Родина[ред. | ред. код]

Шарль-Жозеф де Лінь

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Charles-Joseph de Ligne — 2009.
  3. а б в SNAC — 2010.
  4. Encyclopædia Britannica
  5. Deutsche Nationalbibliothek Record #118572903 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. а б Dr. Constant v. Wurzbach De Ligne, Karl Franz Joseph Fürst // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 3. — S. 213.
  7. а б Czech National Authority Database
  8. CONOR.Sl
  9. Lundy D. R. The Peerage
  10. La vie d'une princesse. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 19 червня 2020.

Джерела та література[ред. | ред. код]