Шимон Старовольський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Шимон Старовольський
Matejko starowolski.gif
Шимон Старовольський (праворуч) зі шведським королем Карлом X Густавом (картина Яна Матейка).
Народився 1588(1588)
с. Староволя
Помер 6 квітня 1656
Краків
Поховання катедра святих Станіслава і Вацлава
Громадянство Велике князівство Литовське
Національність батько — литвин, матір — полька
Діяльність історик, релігійний діяч
Відомий учитель дітей Костянтина Василя Острозького, засуджував зловживання магнатів та надмірне пригноблення селян
Alma mater Краківський університет
Заклад Яґеллонський університет
Суспільний стан шляхтич
Посада краківський канонік
Конфесія римо-католик
Рід Старовольські
Батько Василь (Базилій) Адамович Старовольський
Мати Зофія Заранек
Родичі Самуель, Ян, Александер, Геронім (брати)
  • POL COA Leliwa.svg
    варіант гербу Леліва

Шимон Старовольський (пол. Szymon Starowolski; 1588, с. Староволя, нині Пружанського району, Берестейська область, Білорусь — до 6 квітня 1656, Краків) — ксьондз (священик), ерудит, письменник, історик, педагог Речі Посполитої, за становим походженням шляхтич. Одні автори вважають його русином[1], інші — поляком[2].

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 1588 року в с. Староволі Берестейського повіту (нині Пружанського району, Берестейська область, Білорусь) у сім'ї боярина без гербу (за іншими даними, дрібного шляхтича[3]) Василя (Базилія) Адамовича Старовольського (пом. 1615) та його дружини Софії (Зофії) Заранек (пом. 1601), представниці шляхетського роду, який осів у Великому князівстві Литовському. Шимон був п'ятим сином у батьків,[4] яким виставив надгробок з епітафією.[5] Усі його старші брати стали військовиками; також мав двох сестер. Шимон сам видавав себе за шляхтича гербу Леліва (хоча Каспер Несецький хибно приписав йому герб Лодзя), що викликало сумніви в його сучасників. Однак Старовольський зумів переконати Шимона Окольського подати відомості про Старовольських у своєму гербівнику 1643 року.[4]

Невідомо, де здобував початкову освіту. пізніше навчався у Краківському університеті.

Щонайпізніше в 1605 році перебував при дворі канцлера Яна Замойського, де, між іншим, познайомився з Шимоном Шимоновичем, а Замостя покинув після смерті коронного канцлера. Правдоподібно, у 1619 чи 1620 році перебував при дворі Яна Кароля Ходкевича; ймовірно, завдяки князям Острозьким став його канцлером та історіографом. Учасник Хотинської війни 1620—1621 років. У працях «Історія Сиґізмунда І» (1616 р.) і «Польща» (1632 р.) відзначав відвагу запорозьких козаків, підкреслював їхні заслуги в боротьбі проти кримських татар і Туреччини.

Якийсь час фінансово йому допомагав великий коронний маршалок Миколай Вольський, після смерті якого прийняв пропозицію стати прецептором («охмістром») Пйотра Потоцького, сина брацлавського воєводи Стефана Потоцького, з яким 1630-го виїхав за кордон.[4] З початком 1632 року разом зі своїм вихованцем — майбутнім снятинським старостою Пйотром Потоцьким перебував у Лейвені,[6] де між іншим познайомився з Рейнгольдом Гайденштайном.[4] Відвідав Бучач, Потік Золотий, Біржай (пол. Birże) на межі 1640—1650 років; записав (завдяки цьому збереглись) тексти надгробних та пам'ятних епітафій у костелах у цих містах.[7] У середині жовтня 1635 разом зі сином коронного гетьмана Станіслава Конецпольського Александером як його прецептор виїхав за кордон (Італія, Франція, Нідерланди) Після повернення додому в другій половині 1638 став асесором при дворі краківського єпископа Якуба Задзика (пол. Jakub Zadzik).

Був ерудитом, написав близько 70 творів обсягом 10000 сторінок, залишив велику бібліотеку.[4]

Помер 4 квітня 1656 року[3] в м. Кракові, яке тоді окупували шведи під час «потопу». Був скромно похований 6 квітня у вавельській катедрі.

У праці «Сотня польських письменників» Ш. Старовольський згадав 22 осіб, довший чи коротший час пов'язаних зі Львовом, а також 13 мешканців Руської землі. Разом це 35 осіб, що становить понад 14 % серед згаданих у Сотні 220 діячів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Семенюк С. Історія Українського народу. — Львів: Апріорі, 2010. — 608 с. — С. . — ISBN 978-966-2154-14-6.
  2. за польськомовними джерелами польський → Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 226. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  3. а б Ісаєвич Я. Д. Старовольський Шимон… — С. 815.
  4. а б в г д Biedrzycka Agn. i Tazbir J. Starowolski (Starovolscius) Szymon (ok. 1588—1656)… — S. .
  5. Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 310. (лат.)
  6. Nagielski M. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. 1648) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 119. (пол.)
  7. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 226—233.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]