Шульман Катерина Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шульман Катерина Михайлівна
рос. Екатерина Михайловна Шульман
Ekaterina Schulmann in Sakharov Center.jpg
Ім'я при народженні рос. Екатерина Михайловна Заславская
Народилася 19 серпня 1978(1978-08-19) (42 роки)
Тула, РРФСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність політолог, викладачка університету, публіцистка
Галузь політологія
Alma mater Академія суспільних наук при ЦК КПРС (2005) і George Brown Colleged
Науковий ступінь кандидат політичних наук (2013)
Вчене звання доцент
Знання мов російська і англійська[1]
Заклад Північно-Кавказька академія державної служби
Членство Рада при Президенті РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людиниd
Зріст 166 см
Нагороди

Катерина Михайлівна Шульман (уроджена Заславська; нар. 19 серпня 1978, Тула, СРСР) — російський політолог і публіцист. Кандидат політичних наук (2013), доцент кафедри державного управління і публічної політики Інституту суспільних наук РАНХіГС при Президентові РФ. З грудня 2018 року по жовтень 2019 року входила до складу Ради при Президентові РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людини[2][3][4].

Ведуча авторської програми на радіостанції «Ехо Москви», публікувалася у виданнях «Відомості», Грані. ру, Republic, Московський центр Карнегі[5] та інших, під своїм ім'ям веде YouTube-канал з бесідами на політичні теми[6].

Біографія[ред. | ред. код]

Лекція Шульман «Граматика популізму», 2016

Закінчила в 1995 році школу-ліцей № 73 міста Тули з срібною медаллю[5].

Працювала в сфері державної служби — в Управлінні загальної політики міста Тули з 1996 року[5].

З березня до вересня 1999 року працювала в РІА Новини[7].

З 1999 по 2006 рік обіймала посади помічника депутата, співробітника апарату фракції, експерта аналітичного управління центрального апарату Державної думи РФ [ джерело не вказано 132 дня ]

У 2005 році закінчила Російську академію державної служби при Президенті РФ, де вивчала юриспруденцію[8].

З 2007 по 2011 рік була директором по дослідженню законодавства консалтингової компанії PBN Company[9][10].

З 2013 року — колумніст газети «Ведомости»[8]. Також публікується на Грані. ру, Republic, Московський центр Карнегі[5].

У 2013 році в РАНХіГС під науковим керівництвом доктора політичних наук, професора Є. Г. Морозової захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за темою «Політичні умови і фактори трансформації законотворчого процесу в сучасній Росії» (спеціальність 23.00.02 — політичні інститути, процеси і технології). Офіційні опоненти — доктор політичних наук, професор В. І. Буренко і доктор політичних наук Ю. Г. Коргунюк. Провідна установа — кафедра російської політики Факультету політології МДУ імені М. В. Ломоносова[11].

Кандидат політичних наук, доцент кафедри державного управління і публічної політики Інституту суспільних наук РАНХіГС при Президентові РФ[8].

З вересня 2017 року — постійний ведучий (з Максимом Курніковим, раніше — Майклом Накі) передачі «Статус» на радіостанції «Ехо Москви»[12].

З 3 грудня 2018 року по 21 жовтня 2019 року входила до складу Ради при Президентові РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людини[2][4].

З 2016 року веде YouTube-канал, де викладає свої публічні лекції в сфері політології[13].

Відгуки та критика[ред. | ред. код]

У 2020 році виявилася серед найбільших натхненників росіян у віковій групі 40—55 років за опитуванням «Левада-центру».

Погляди[ред. | ред. код]

Сфера інтересів: законотворчий процес, політичний режим в Росії.

Вважає, що в Росії встановився «гібридний режим», що одночасно володіє ознаками як авторитаризму, так і демократії[14].

Висловилася за скасування муніципального фільтра[15]. Підтримує лібералізацію законодавства про мітинги, про що висловилася президенту на раді з прав людини, для запобігання посадок у в'язницю і адміністративних арештів з надуманих причин. Також необхідність пом'якшення статті 280, як це було зі статтею 282, у зв'язку з використанням цих статей для корупції у середовищі силовиків[16].

Родина[ред. | ред. код]

Одружена з Михайлом Юрійовичем Шульманом (нар. 1966[17]), літературознавцем, фахівцем з творчості В. В. Набокова. У сім'ї троє дітей, дві доньки: Ольга Михайлівна Шульман (нар. 2008) і Марія Михайлівна Шульман (нар. 2015), — і син Юрій Михайлович Шульман (нар. 13 лютого 2012)[18][19][5].

Наукові праці[ред. | ред. код]

російською мовою
Іншими мовами

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.ranepa.ru/prepodavateli/sotrudnik/?2427
  2. а б Режиссёр Сокуров, политолог Шульман, адвокат Резник и ещё 14 новых лиц пополнили СПЧ. ТАСС. 2018-12-03. Архів оригіналу за 2020-08-23. Процитовано 2019-09-29. 
  3. Указ Президента Российской Федерации № 691 от 03.12.2018 «Об утверждении состава Совета при Президенте РФ по развитию гражданского общества и правам человека» (pdf). Совет при Президенте Российской Федерации по развитию гражданского общества и правам человека. 2018-12-03. Архів оригіналу за 2020-08-23. Процитовано 2019-09-29. 
  4. а б Президент России Владимир Путин внес изменения в состав Совета по развитию гражданского общества и правам человека. Совет при Президенте Российской Федерации по развитию гражданского общества и правам человека. 2019-10-21. Архів оригіналу за 2019-10-21. Процитовано 2019-10-21. 
  5. а б в г д Екатерина Шульман (ru). Facebook. Архів оригіналу за 2019-08-02. Процитовано 2019-09-28. 
  6. Шихман, Собчак и «Подруги»: 10 популярных женских каналов в русскоязычном YouTube. Forbes.ru. Архів оригіналу за 2020-06-12. Процитовано 2020-06-12. 
  7. Иванов, И (2020-04-13). «Раздавать людям деньги в кризис выгодно государству» — политолог Екатерина Шульман (ru). «Москвич». Архів оригіналу за 2020-07-09. Процитовано 2020-07-08. 
  8. а б в Новости РАНХиГС: Александр Асмолов и Екатерина Шульман вошли в состав Совета по правам человека (ru). РАНХиГС. Архів оригіналу за 2020-08-23. Процитовано 2020-05-09. 
  9. Елисеев, A. (2018-08-20). Зигзаги режима (ru). Seans Magazine. Архів оригіналу за 2020-07-09. Процитовано 2020-07-08. 
  10. Ekaterina Shulman (ru). Open Innovations. 2017-10-17. Архів оригіналу за 2018-10-02. Процитовано 2020-07-08. 
  11. Шульман Е. М. Политические условия и факторы трансформации законотворческого процесса в современной России / диссертация … кандидата политических наук : 23.00.02. — М. : Рос. акад. нар. хоз-ва и гос. службы при Президенте РФ, 2013. — 172 с.
  12. Передача «Статус». Архів оригіналу за 2020-07-08. Процитовано 2020-07-08. 
  13. YouTube канал Екатерины Шульман. Архів оригіналу за 2019-01-09. Процитовано 2019-01-09. 
  14. Екатерина Шульман (2015-01-21). Какой в России политический режим?. Meduza. Архів оригіналу за 2018-01-06. Процитовано 2016-11-24. 
  15. Интервью с политологом Екатериной Шульман от 21.11.2018. Говорит Москва. 21.11.2018. Архів оригіналу за 2018-11-22. Процитовано 2019-09-29. 
  16. СПЧ будет добиваться пересмотра статьи о публичных призывах к экстремизму вслед за 282-й. Говорит Москва. 11.01.2019. Архів оригіналу за 2019-02-07. Процитовано 2019-09-29. 
  17. YouTube канал "Екатерина Шульман" (8 декабря 2019). "Набоков, писатель": презентация книги Михаила Шульмана на non/fiction. 06 декабря 2019. youtube.com. Архів оригіналу за 2020-08-23. Процитовано 8 декабря 2019.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  18. Максим Петров (2017-03-13). Екатерина Шульман: политолог с особым мнением. SYL.ru. Архів оригіналу за 2020-03-28. Процитовано 2017-06-26. 
  19. Михаил Шульман (2015-08-30). Пост в блоге Михаила Шульмана. Facebook. Архів оригіналу за 2020-08-23. Процитовано 2017-06-26. 

Посилання[ред. | ред. код]